Тестові завдання

1. Антропогенні зміни – це:

а) будь-які зміни, що відбуваються в житті суспільства;

б) зміни в навколишньому природному середовищі, що виникають в результаті діяльності людей;

в) зміни в навколишньому природному середовищі, що виникають після повеней, пожеж, землетрусів;

г) будь-які зміни в природі, що виникають від дій людей, тварин, природних стихій.

2. Значення екологічної освіти полягає:

а) у зростанні екологічних знань, формуванні екологічної свідомості і культури у суспільстві;

б) в отриманні екологічних знань і методів вирішення екологічних проблем виробництві;

в) усі відповіді правильні;

г) правильної відповіді немає.

3. До раціонального природокористування не відносять:

а) принцип оптимальності використання природних ресурсів;

б) принцип збереження просторової цілісності природничих систем;

в) принцип ієрархічності суспільства і природи;

г) принцип взаємозалежності суспільства і природи.

4. Раціональне природокористування – це:

а) необхідний і доступний для буття людства простір, що піддається впливу суспільства, яке у ньому живе, частково його дає природа, а також створює сама людина;

б) показники залучення ресурсів до господарчого обігу з цільовим призначенням, нормативи якості середовища та ресурсів, показники нормальної і фактичної продуктивності ресурсів, розміри збитку господарству країни, стан здоров’я населення;

в) економне, бережливе спрямування суспільних заходів, що призначені для планомірного збереження та розширеного відтворення природо-ресурсного потенціалу, поліпшення виробничих умов родючості ґрунтів, продуктивності водних ресурсів, лісу, атмосферного повітря, інших факторів та чинників виробництва;

г) охорона та відновлення природних ресурсів з урахуванням потреб суспільства і природи.

5. До раціонального природокористування відносять:

а) економне використання природних ресурсів у виробництві;

б) охорона та відновлення природних ресурсів з урахуванням потреб суспільства і природи;

в) організація та регулювання природо господарчих зв’язків на основі еколого-економічної доцільності;

г) усі відповіді правильні.

6. Раціональне природокористування враховує:

а) природоохоронні заходи після порушень в екосистемі;

б) виробництво максимальної кількості товарів з природних ресурсів для задоволення потреб суспільства;

в) економічну ефективність, охорону та відтворення природних ресурсів;

г) усі відповіді неправильні.

7. Економіка природокористування – це:

а) наука, що вивчає економічні та екологічні проблеми, які виникають при створенні матеріальних і нематеріальних благ;

б) наука, що вивчає різноманітні відносини між суспільством та природним середовищем;

в) міждисциплінарна наука, що вивчає взаємовідносини між соціально-економічним розвитком суспільства і використанням природних ресурсів та розробляє шляхи їх економічного регулювання;

г) міждисциплінарна наука, що створює методи економічної оцінки використання природних ресурсів суспільством.

8. Значення екологічної освіти полягає:

а) у зростанні екологічних знань, формуванні екологічної свідомості і культури у суспільстві;

б) в отриманні екологічних знань і методів вирішення екологічних проблем виробництві;

в) усі відповіді правильні;

г) правильної відповіді немає.

9. Екологічна культура формується як процес єдності проблем:

а) формування екологічної свідомості і розуміння наслідків забруднення навколишнього природного середовища;

б) широке роз’яснення екологічних наслідків, необхідність екологічного підходу в життєдіяльності людини і поява в них екологічної свідомості;

в) формування екологічної відповідальності у виробництві, розуміння шляхів вирішення екологічних проблем, роз’яснення напрямів розвитку економіки країни;

г) пошук вирішення всіх екологічних проблем, поєднання екологічних і економічних проблем, єдність загальних знань з екологією.

10. Забруднення навколишнього середовища – це:

а) зміни його властивостей (хімічних, механічних, фізичних і пов’язаних з ними інформаційних), які відбуваються в результаті природних або штучних процесів і призводить до погіршення функцій середовища стосовно будь-якого біологічного, технологічного об’єкта й людського середовища;

б) невикористовуванні для виробництва даної продукції окремі компоненти сировини чи речовини, що виникають у ході технологічних процесів і не піддаються утилізації в даному виробництві;

в) будь-які речовини, матеріали й предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

г) можливі або фактичні втрати, які виникають у результаті яких-небудь подій чи явищ, зокрема у вигляді негативних змін у природному середовищі внаслідок антропогенного впливу.

11. Природокористування – це:

а) залучення людства до процесу суспільного використання ресурсів первинної природи;

б) процес вторинного використання відходів промислового і сільськогосподарського виробництва;

в) заходи з ефективного використання природоохоронного обладнання.

12. Економіка природокористування вивчає:

а) екологічну оцінку факторів ядерного, хімічного, бактеріологічного та антропогенного впливу суспільства на довкілля;

б) питання економічної оцінки природних ресурсів, шкоди від заб­руднення навколишнього природного середовища процеси, явища суспільного життя, що викликані нестачею природних ресурсів, величезним зростанням виробництва й забруднення всіх сфер Землі;

в) складові формування прибутку в процесі використання підприємствами атмосферного, водного середовища, ґрунтів, тваринного та рослинного світу.

13. Відтворення природних ресурсів включає такі стадії: а) відновлення, експлуатацію, переробку;

б) геологічні дослідження, добування, транспортування;

в) пошук, розвідку, розробку, рекультивацію.

14. Раціональне природокористування – це:

а) процес ефективного і доцільного використання корисних копалин, водного, атмосферного, рослинного та тваринного середовища;

б) збалансована взаємодія суспільства та природи, яка забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольняти їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування;

в) економічно обґрунтований процес перетворення природи людиною з метою задоволення її зростаючих потреб.

15. Еколого-економічна система – це:

а) інтеграція економіки і природи, які представляють собою взаємопов'язане і взаємообумовлене функціонування суспільного виробництва і природних процесів;

б) економічне обґрунтування екологічної діяльності суспільства;

в) поєднання заходів екологічного та економічного впливу суспільного виробництва на використання і збереження природного середовища.

16. Еколого-економічні відносини – це:

а) відносини між підприємствами, які використовують природні ресурси та державними правоохоронними органами, які здійснюють контроль за їх використанням;

б) відносини між людьми в процесі природокористування, які не порушують екологічну рівновагу та враховують економічний підхід до використання природних ресурсів;

в) відносини між державними екологічними та економічними органами, які забезпечують управління в сфері природокористування.

17. Природні ресурси – це:

а) основні засоби, оборотні кошти та трудові ресурси країни;

б) тіла і сили природи, які використовуються або можуть бути використані людьми;

в) використані людиною, в процесі господарської діяльності, корисні копали.

18. До невичерпних природних ресурсів відносять:

а) сонячну енергію, енергію вітру, атмосферне повітря, енергію морських відливів;

б) запаси нафти і газу, уранових руд, рослинний і тваринний світ;

в) обсяги виробленої теплоенергетики, родючість ґрунтів та запаси світового океану.

19. До відтворюваних природних ресурсів відносяться:

а) тваринний і рослинний світ, родючість ґрунту;

б) корисні копалини, торфородовища, прісні води;

в) енергія вітру, енергія морських припливів, ядерна енергія.

20. Кадастр – це:

а) систематичне зведення даних, яке включає якісний і кількісний опис об'­єктів та явищ ресурсного характеру з їх економічною й соціально-економічною оцінкою;

б) складний комплекс компонентів природного ландшафту, що являють собою специфічні сполучення ґрунтів, рельєфу, клімату (для природних кормових угідь рослинності), які використовуються для вирощування сільськогосподарських культур;

в) тіла та сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспі­льства у формі особистої участі у процесі матеріальної діяльності.

21. Економічна оцінка природних ресурсів – це:

а) грошовий вираз загальнодержавної цінності природних благ, який визначається шляхом вимірювання ефективності їх відтворення;

б) собівартість добування природних компонентів, їх переробки, використання у виробах та утилізації;

в) сумарна вартість добутих в країні, протягом аналізованого періоду корисних копалин.

22. Витратна концепція оцінки природних ресурсів враховує:

а) різницю вартості продукції з кращих та гірших земель, або різницю цін виробництва і собівартості продукції;

б) сумарну вартість мінеральних, ґрунтових, рослинних та водних ресурсів;

в) необхідні витрати праці на відтворення кількісних або якісних параметрів природних благ, а також їхню підготовку до залучення в господарську діяльність.

23. Рентна концепція оцінки природних ресурсів:

а) базується на обчисленні диференційної ренти та розраховується як різниця продукції з кращих і гірших земель, або чистого доходу підприємств, які функціонують в різних умовах;

б) базується на обсяг вкладеної праці і засобів виробництва для відтворення природних ресурсів та розраховується як сума витрат розвідку на відтворення земель;

в) базується на платі за обсяги вилучених з природного обігу природних ресурсів та зборах за збитки заподіяні природі забрудненням навколишнього природного середовища.

24. Яке визначення збитку більш правильне?

а) втрати, які виникають у результаті негативних змін у природному середовищі;

б) можливі або фактичні втрати, які виникають у результаті яких-небудь подій чи явищ, зокрема у вигляді негативних змін у природному середовищі внаслідок антропогенного впливу;

в) можливі або фактичні втрати, які виникають у природному середовищі внаслідок повені, землетрусів тощо;

г) можливі або фактичні втрати, які виникають у результаті яких-небудь подій чи явищ.

25. Збитки в навколишньому природному середовищі класифікуються як:

а) екологічні, природні, матеріальні, фінансові;

б) економічні, екологічні, еколого-економічні, соціальні, соціально-економічні, психологічні, морально-етичні, естетичні;

в) екологічні, еколого-економічні, соціальні, соціально-моральні, економіко-фінансові, морально-естетичні;

г) правильної відповіді немає.

26. Еколого-економічні збитки – це

а) поєднання економічних та екологічних збитків; екологічні втрати, які можна конкретно підрахувати у грошовому виразі, тобто дати економічну оцінку;

б) необоротне руйнування унікальних екосистем, зникнення різноманітних видів тварин і рослин, генетичні зміни у біосфері;

в) збиток від незадоволення людей якістю навколишнього природного середовища;

г) можливі або фактичні втрати, які виникають у результаті яких-небудь подій чи явищ, зокрема у вигляді негативних змін у природному середовищі внаслідок антропогенного впливу.

27. Для аналізу збитків під забруднення навколишнього середовища розрізняють:

а) витрати на ліквідацію наслідків забруднення атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, відновлення рослинного і тваринного світу, зберігання, охорону і використання відходів виробництва;

б) абсолютну і порівняльну ефективність природоохоронних заходів;

в) промислові, сільськогосподарські, будівельні, торгівельні та транспортні шкідливі впливи.

28. Збитки від забруднення водних ресурсів виникають через:

а) збільшення захворюваності населення, зменшення вилову риби, збільшення витрат на очистку води для споживання її населенням і підприємствами;

б) перебої в роботі поромного та судноплавного транспорту, гідроелектростанцій станцій;

в) збільшення концентрації у водоймах водоростей, пониження рівня ґрунтових вод, неконтрольованих опадів та повеней.

29. Збитки від забруднення атмосферного повітря виникають через:

а) авіаційні катастрофи, затримки авіаційних рейсів, зміну кліматичного середовища та затримку стартів космічної техніки;

б) збільшення захворюваності населення, прискорений знос обладнання, зниження продуктивності ґрунтів, лісів та тварин;

в) конфлікт загальнодержавних інтересів та інтересів підприємств і підприємців.

30. Державну екологічну експертизу здійснює:

а) Кабінет Міністрів України;

б) Міністерство з надзвичайних ситуацій;

в) Міністерство екології та природних ресурсів.

31. Екологічні нормативи встановлюють:

а) гранично допустимі викиди і скиди хімічних речовин та рівні допустимого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище фізичних і біологічних речовин, нормативи використання природних ресурсів;

б) собівартість та рентабельність екологічної продукції;

в) зони екологічного лиха, радіаційного забруднення, вільні економічні зони та технополіси.

32. Екологізація економіки здійснюється через:

а) вплив на пропозицію, вплив на попит, вплив на взаємозв'язок між виробниками і споживачами;

б) виробників екологічного обладнання, торгових посередників, державні митні органи;

в) іноземних та вітчизняних інвесторів, екологічні державні ш регіональні фонди.

33. Необхідна умова впливу на екологічний попит:

а) наявність необхідних фінансових ресурсів для здійсненні екологічного моніторингу продукції;

б) екологічна грамотність, поінформованість, навички, свідомій і. і дисципліна споживачів;

в) комплекс природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів.

34. Екологічний аудит – це:

а) найпоширеніші в галузі охорони навколишнього середовища ні використання природних ресурсів заходи направлені И забезпечення раціонального природокористування та охорони здоров'я населення;

б) державна програма стимулювання природоохоронної діяльності пі впровадження ресурсозберігаючих технологій на рівні галузей, територій та підприємств;

в) процес екологічної перевірки, який полягає в отриманні і оцінці об’єктивної інформації з метою визначення відповідності критеріям аудиту конкретних екологічних заходів, умов, систем управління чи інформації про них з подальшою передачею результатів замовнику.

35. Екологізація це:

а) це сукупність природоохоронних заходів, направлених на підвищення ефективності діяльності промислових підприємств;

б) зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва та споживання одиниці продукції;

в) процес підвищення ефективності використання природних ресурсів.

36. В Україні збори стягуються за такі порушення природної середовища:

а) вітрову та водну ерозію ґрунтів, несанкціоновану вирубку лісів, дорожньо-транспортні пригоди та аварії на водах, які спричинюють забруднення довкілля;

б) перевищення нормативу двоокису вуглецю у вихлопних газах автомобілів, питомої ваги розораних ґрунтів, забруднення санітарних зон;

в) забруднення атмосфери, водних об'єктів, розміщення відходів, збитків завданих рослинам і тваринам.

37. За понадлімітне порушення природного середовища, платежі стягуються:

а) за п'ятикратною ставкою;

б) за трьохкратною ставкою;

в) за двохкратною ставкою.

38. До особливостей оцінки економічної ефективності природоохоронних заходів не має відношення:

а) можливість одержання позитивного результату в інших галузях;

б) можливість накопичення ефекту протягом довгого часу;

в) можливість одразу точно оцінити економічну ефективність заходів для природи;

г) можливість мати конкретний прибуток.

39. До факторів формування механізму економічних збитків належать:

а) фактори сприйняття, фактори стану, фактори впливу;

б) фактори впливання, фактори геологічні, фактори топографічні;

в) фактори витрат, фактори рівня забруднення, фактори видів забруднення;

г) фактори за різними видами й об’єктами забруднення.

40. Екологічні збитки – це

а) необоротне руйнування унікальних екосистем, зникнення різноманітних видів тварин і рослин, генетичні зміни у біосфері;

б) поєднання економічних та екологічних збитків; екологічні втрати, які можна конкретно підрахувати у грошовому виразі, дати їм економічну оцінку;

в) збиток від незадоволення людей якістю навколишнього природного середовища;

г) можливі або фактичні втрати, які виникають у результаті яких-небудь подій чи явищ, зокрема, як негативні зміни в природному середовищі внаслідок антропогенного впливу.

41. Екологічний менеджмент – це:

а) добровільна ініціативна та результативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на реалізацію їх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів екоефективності та екосправедливості;

б) сукупність активних дій, що погоджені з принципами стійкого й урівноваженого суспільного розвитку (екологічного розвитку), які полягають у рентабельному задоволенні потреб за допомогою композицій, що відповідають їх вимогам маркетингу-мікс: за допомогою виробництва товарів, що безпечні для споживача і навколишнього середовища, їхньої доставки разом з інформацією та рекламою у відповідне місце і час за розумними цінами;

в) оцінка впливу на навколишнє середовище і здоров'я людей усіх видів господарської діяльності, відповідності цієї діяльності визначеним нормам і законам щодо охорони навколишнього середовища, вимогам екологічної безпеки суспільства;

г) діяльність державних органів і економічних суб'єктів, спрямована головним чином, на дотримання обов'язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку та реалізацію відповідних цілей, проектів і програм.

42. Екологічний менеджмент класифікується за:

а) об’єктами, суб’єктами, напрямами управлінського впливу, часом, контролем та коригуванням дій;

б) об’єктами, суб’єктами, напрямами управлінського впливу, джерелами правового регулювання, обсягом;

в) обсягом, напрямами управлінського впливу, часом, об’єктами, суб’єктами;

г) джерелами правового регулювання, обсягом, часом, значимістю відносно до природи.

43. Екологічний менеджмент відрізняється від екологічного управління тим, що:

а) екологічний менеджмент повністю не залежить від державної влади;

б) менеджер має спеціальні знання і зацікавлений в екологічному результаті;

в) легко може імітувати активну й ефективну екологічну діяльність;

г) не звертає увагу на негативні результати екологічних дій.

44. До економічних інструментів екологічного менеджменту належать:

а) пільги на будівництво очисних споруд;

б) стимулювання економії природних ресурсів;

в) страхування підприємницьких екологічних ризиків;

г) правильна відповідь відсутня;

д) усі відповіді правильні.

45. Екологічний маркетинг – це:

а) сукупність активних дій, що погоджені з принципами стійкого й урівноваженого суспільного розвитку (екологічного розвитку), які полягають у рентабельному задоволенні потреб за допомогою композицій, що відповідають їх вимогам маркетингу-мікс: за допомогою виробництва товарів, що безпечні для споживача і навколишнього середовища, їхньої доставки разом з інформацією та рекламою у відповідне місце і час за розумними цінами;

б) діяльність державних органів і економічних суб'єктів, спрямована головним чином, на дотримання обов'язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку та реалізацію відповідних цілей, проектів і програм;

в) оцінка впливу на навколишнє середовище і здоров'я людей усіх видів господарської діяльності, відповідності цієї діяльності визначеним нормам і законам щодо охорони навколишнього середовища, вимогам екологічної безпеки суспільства;

г) добровільна ініціативна та результативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на реалізацію їх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів екоефективності та екосправедливості.

46. Екологічний маркетинг допомагає:

а) задовольняти будь-які потреби споживачів;

б) швидше просувати товари (послуги) на ринку;

в) рекламувати активний відпочинок на природі;

г) створювати екологічні цінності у свідомості споживачів і виробників.

47. Фінансові ресурси природокористування – це:

а) усі грошові засоби, що знаходяться в розпорядженні державних органів влади, установ, підприємств, організацій, акумульовані у відповідних джерелах (фондах); призначені для покриття певних витрат, пов’язаних з екологічним розвитком;

б) усі грошові засоби, що знаходяться в розпорядженні державних органів влади, установ, підприємств, організацій, акумульовані у відповідних джерелах (фондах); призначені для покриття певних витрат, пов’язаних з економічним розвитком;

в) усі грошові засоби, що знаходяться в розпорядженні державних органів влади, установ, підприємств, організацій, акумульовані у відповідних джерелах (фондах); призначені для покриття певних витрат, пов’язаних із соціальним розвитком;

г) усі відповіді правильні.

48. Екологічні ліцензії являють собою:

а) дозволи на ведення певного виду діяльності з використання конкретних природних ресурсів; ліцензії видаються за заявками здобувачів або уповноваженим на те державним органом, адміністративними органами суб'єктів держави, у них обумовлюється вид і предмет діяльності та строк дії ліцензії;

б) заходи, які забороняють певні види діяльності людини, що завдають шкоду навколишньому середовищу, пов'язані з викидами шкідливих відходів в океан, в атмосферу, з використанням пестицидів і різних хімічних сполук, з використанням і похованням радіоактивних відходів;

в) обмеження на природокористування, що встановлені підприємствами-природокористувачами на певний строк граничного використання (вилучення) природних ресурсів, викиди і скиди в навколишнє середовище забруднюючих речовин і розміщення відходів виробництва;

г) усі відповіді правильні.

49. Економічний механізм охорони навколишнього середовища це:

а) комплекс різних фінансово-вартісних важелів, тісно пов'язаних між собою, що стимулюють підприємства й галузі щодо проведення природоохоронних заходів;

б) заходи адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення: попередження; штраф; конфіскація знарядь і засобів здійснення правопорушення; вилучення незаконно добутої продукції; позбавлення права займатися певним видом діяльності (ліцензії);

в) заходи адміністративної та кримінальної відповідальності, що застосовуються державними і місцевими органами у випадках порушення порядку використання природних ресурсів і завдання збитку навколишньому середовищу;

г) усі відповіді правильні.

50. Плата за забруднення:

а) це плата за право користування асиміляційним потенціалом природного середовища, являє собою форму відшкодування економічного збитку від викидів і скидань забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище України;

б) застосовується по відношенню до господарюючих суб'єктів у вигляді плати за право користування, за наднормативне користування природними ресурсами і плати на відтворення й охорону природних ресурсів;

в) містить у собі фінансові інструменти, які використовуються з метою зниження антропогенного навантаження на природне середовище: оподаткування; субсидування; пільгове кредитування; прискорена амортизація тощо;

г) усі відповіді правильні.

51. Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлює:

а) Кабінет Міністрів України;

б) місцеві органи влади;

в) платник;

г) усі відповіді правильні.