Елементи додаткових витрат через забруднення навколишнього природного середовища

Таблиця 1

Об’єкти впливу	Елементи додаткових витрат
Населення	Медичне обслуговування, оплата відпусток на лікування, компенсація невиходу на роботу, страхування життя людей, транспортні витрати на доставку в безпечні зони
Житлово-комунальне господарство	Ремонт і утримання будинків, прибирання територій, знос робочого одягу, утримання зелених насаджень знос транспорту, ремонт та обслуговування металоконструкцій
Сільського-сподарські угіддя	Втрати (потенційно можливого) врожаю, транспортні витрати на доставку врожаю
Водні ресурси	Збитки (потенційно можливого) вилову риби; забезпечення населення водою
Лісові ресурси	Збитки продуктивності лісу (деревина, ягоди, трави, гриби тощо), гасіння пожеж

До соціальних збитків належать патологічні зміни в організмі людей. Коли з певною точністю у вартісних одиницях можна вимірювати соціаль­ні збитки, вони називаються соціально-економічними.

До них належать:

- втрати внаслідок міграції населення, викликаної різким погіршенням навколишнього середовища, наприклад, відселення людей з території, де є небезпека сходу лавин чи затоплення, скажімо в районі Карпат;

- додаткові витрати на охорону здоров’я, соціальне забезпечення і відпочинок у зв’язку із збільшенням захворювань серед людей, наприклад, усіх категорій населення, що одержали статус чорнобильця;

- витрати на збереження місцевих рекреаційних ресурсів, наприклад, Кримського узбережжя Чорного моря.

Моральний збиток це збиток від незадоволення людей якістю навколишнього природного середовища. Він поділяється на два різновиди: психологічний і морально-етичний.

Естетичний збиток узагалі не можна будь-яким чином оцінити, це збиток від деградації ландшафтів.

Через багатоманітність збитків, які завдаються людям, суспільству, природі (досить часто вони викликаються марнотратством у природокористуванні), визначити їх розмір неможливо. Тому залежно від цілей дослідження, яке проводиться, і особливостей аспекту, що розглядається, збиток щодо природи виражають за допомогою вартісних, натуральних і умовно-бальних показників.

2. Механізм формування економічного збитку.

Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є збитки від нього. Ці збитки проявляються одночасно в мораль­ному, соціальному, естетичному та екологічному аспектах. Але здебільшого оцінюються економічні збитки, які завжди є тільки частиною, хоч і дуже вагомою, загальних збитків. Оцінка моральних і соціальних збитків становить певні труднощі через відсутність відповідних методик.

Головними критеріями визначення економічних збитків є негативні зміни середовища в результаті антропогенної діяль­ності.

Економічні збитки – це грошова оцінка негативних змін у навколишньому середовищі в результаті його забруд­нення, в якості і кількості природних ресурсів, а також наслідків таких змін.

Всі економічні збитки поділяються на п’ять видів:

• фактичні, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього середовища і можуть бути оцінені у грошовій формі у звітному періоді;

• можливі, які можливі в перспективі через забруднення природного середовища, тобто мають умовно-теоретичний характер;

• відвернені, які становлять різницю між фактичними і можливими збитками;

• ліквідовані – частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки проведенню природоохоронних заходів;

• потенційні – збитки, які можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.

Оцінюючи збитки, потрібно відрізняти:

• видатки на запобігання забруднення (або інші негативні явища);

• видатки на відшкодування збитків;

• видатки на відновлення забрудненого середовища.

Видатки на відвернення й запобігання забрудненню реципієнтів (населення, об’єктів комунально-побутового господарства, сільськогосподарських, лісових угідь, води, повітря, елементів основних фондів промисловості, транспорту тощо) визначаються для кожного об’єкта окремими, властивими тільки їм, формулами та спеціально опрацьованими методами. При забрудненні водоймищ їх визначають розміром видатків, необхідних для доведення води до такого стану, коли нею можна користуватися для технічних і комунально-побутових потреб.

При забрудненні повітря аналогічні витрати виникають на застосування системи очищення повітря, кондиціонерів та ін.

Для зменшення шумового забруднення враховують видатки на впровадження шумозахисних засобів, створення шумозахисних конструкцій.

Для запобігання забрудненню витрачаються кошти на збір, виділення й поховання відходів. Усі названі витрати знижують економічні збитки і не повинні належати до категорії збитків підприємств.

Дослідження, проведені у США, показали, що в структурі економічних збитків від забруднення повітря перше місце посідає здоров’я населення (37,9 %), друге – комунальне й побутове господарство (31,7 %), третє – транспорт і промисловість (29,8 %). Сільське господарство – на останньому місці (0,6 %).

Оцінка збитків здійснюється у вартісному виразі за певний період часу. Збитки можуть бути несуттєвими, коли вони не перевищують поріг чутливості екологічної системи та її стійкості, а також суттєвими, коли згаданий поріг перевищується.