Навколишнє середовище і розвиток

1. Стратегія розвитку суспільства.

2. Сутність і класифікація глобальних проблем.

3. Характеристика глобальних екологічних проблем.

1. Стратегія розвитку суспільства.

Стратегія розвитку суспільства – необхідна умова його існування і функціонування.

Стратегія з питань охорони і захисту навколишнього середовища тісно пов’язана зі стратегією всебічного розвитку суспільства, що розробляється ООН упродовж 50-ти років.

Вони відбивають нагальну потребу створення планів розвитку суспільства та цивілізації на перспективу, аби вже нині спрямувати суспільство на шлях розумного використання природних ресурсів – щоби ними користувалися не лише сучасне, а й майбутні покоління. Спрямувати на створення сприятливих умов для людини та реалізацію її основних прав, включаючи право на життя.

Була розроблена Всесвітня стратегія охорони природи, однією із ключових понять якої є «сталий розвиток», який полягає у гармонізації трьох сфер – екологічної, економічної і соціальної.

В основі сталого розвитку лежить бережливе ставлення до існуючого екологічного потенціалу і глобальних природних ресурсів та відновлення НПС.

Лише стабільний розвиток суспільства може забезпечити розвиток, який відповідає потребам сьогодення і водночас створює можливості для майбутніх поколінь користуватися всіма надбаннями сучасності і задовольняти свої потреби.

Нова міжнародна стратегія розвитку відбиває прагнення людства забезпечити екологічно-обгрунтований розвиток, з усіх аспектів суспільної і громадської діяльності.

Саме принципи такої діяльності були запропоновані на Конференції ООН з проблем охорони навколишнього середовища і розвитку, що відбулася у червні 1992 р. в Ріо-де-Жанейро. Як підсумок був прийнятий документ – Декларація Ріо-де-Жанейро про навколишнє середовище і розвиток. Даний документ закріпив 27 найважливіших принципів охорони довкілля у контексті забезпечення сталого розвитку:

• турбота про людей займає центральне місце за умов сталого розвитку. Вони мають право на здорове і продуктивне життя в гармонії з природою;

• держави повинні розробляти національні закони про відповідальність і компенсацію жертвам забруднення та співпрацювати в розробці міжнародних правових норм;

• з метою захисту НПС широко використовувати і реалізовувати принципи запобігання погіршення стану довкілля.

2. Сутність і класифікація глобальних проблем.

Проблеми, що охоплюють не одну якусь країну або групу країн, а планету в цілому називають глобальними.

Усі глобальні проблеми зумовлюють одна одну і взаємопов’язані. Загальними причинами глобальних проблем вважаються:

• перенаселення планети;

• сучасна науково-технічна революція;

• зростання промислового виробництва.

За переліченими ознаками глобальні проблеми поділяють на три сфери дії:

1. Взаємодія природи і суспільства. До проблем цієї сфери відносять:

• збереження НПС;

• освоєння ресурсів Світового океану;

• забезпечення людства сировиною і енергією;

• оволодіння космічним простором;

2) Суспільні взаємовідносини. Найважливіші проблеми цієї групи:

• відносини між державами різних соціально-екномічних устроїв;

• подолання економічної відсталості багатьох країн світу;

• локальні, регіональні, міжнародні, військові, національні, релігійні конфлікти;

• відвернення загрози ядерної війни.

3) Розвиток людини:

• демографічна проблема;

• проблема урбанізації;

• проблема пристосування до умов природного і соціального середовища, яке постійно змінюється;

• проблема боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями.

Подальше загострення цих проблем загрожує існуванню людської цивілізації.

Розв’язання глобальних проблем сучасності, забезпечення майбутнього людської цивілізації вимагають розробки й реалізації комплексної колективної програми: економічної, екологічної й воєнно-політичної безпеки людства.