
- •Предмет, мета, основні завдання економіки природокористування
- •2. Мета, предмет, об’єкт дисципліни.
- •3. Принципи і основні завдання науки.
- •4. Методи економіки природокористування.
- •Навколишнє середовище і розвиток
- •2. Сутність і класифікація глобальних проблем.
- •Характеристика глобальних екологічних проблем.
- •Концепція сталого розвитку
- •Етапи втілення ідей концепції сталого розвитку.
- •Основні принципи сталого розвитку.
- •Концепція сталого розвитку для України.
- •Економіко-організаційний механізм сталого розвитку
- •Економічні заходи для забезпечення сталого розвитку.
- •Етапи переходу до сталого розвитку.
- •Природні ресурси в суспільному розвитку
- •Класифікація природних ресурсів за походженням.
- •Класифікація за видами господарського використання.
- •Класифікація за ознакою вичерпності.
- •Поняття і сутність економічних оцінок природних ресурсів
- •Статистика з раціонального використання природних ресурсів
- •Аналіз статистики з охорони і раціонального використання водних ресурсів.
- •Аналіз статистики з охорони і раціонального використання атмосферного повітря.
- •Аналіз статистики з охорони і раціонального використання земельних і лісових ресурсів.
- •Економічний механізм в галузі забезпечення охорони і використання надр
- •Запаси корисних копалин, їх класифікація.
- •Сучасний стан мінерально-сировинної бази України.
- •Управління природокористуванням
- •Функції і ієрархія державної системи управління.
- •Структурна організація управління у сфері охорони нпс
- •Мета діяльності і завдання Міністерства екології і природних ресурсів України.
- •Адміністративні важелі у сфері природокористування
- •Екологічне нормування.
- •3.Екологічна стандартизація.
- •Система стандартів iso 14000.
- •Впровадження в Україні системи стандартів.
- •4.Екологічна сертифікація.
- •Екологічна експертиза.
- •Економічний механізм природокористування
- •Типи економічні механізмів природокористування.
- •Економічні інструменти екологічної політики.
- •Плата за використання природних ресурсів
- •Плата за використання природних ресурсів.
- •3. Види платежів (зборів) за використання природних ресурсів.
- •3.1. Плата за використання земельних ресурсів.
- •Ставки земельного податку
- •Плата за використання водних ресурсів.
- •Плата за користування надрами для видобування корисних копалин.
- •Базові нормативи плати за користування надрами для видобутку окремих корисних копалин
- •Плата за використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду.
- •Плата за забруднення навколишнього природного середовища
- •Порядок слати та розподіл екологічних платежів.
- •3. Методика розрахунку плати.
- •3.1. Розрахунок плати за забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами.
- •Розрахунок плати за забруднення атмосферного повітря пересувними джерелами.
- •Розрахунок плати за забруднення водних об’єктів.
- •Розрахунок плати за розміщення відходів.
- •Еколого-економічні збитки та методики визначення збитків
- •Елементи додаткових витрат через забруднення навколишнього природного середовища
- •Механізм формування економічного збитку.
- •3.Методика розрахунку збитків від забруднення довкілля.
- •Величина коефіцієнта к1
- •Величина коефіцієнта к2 (у залежності від висоти викиду)
- •Екологізація економіки та ресурсно-екологічна безпека
- •Напрямки екологізації економіки.
- •Основні елементи екологізації виробництва.
- •Екологічний менеджмент
- •Види екологічного менеджменту.
- •Перспективи розвитку екологічного менеджменту в Україні.
- •Екологічний аудит
- •Форми, об'єкти екологічного аудита.
- •Процедура аудитування.
- •4. Аудиторський висновок.
- •Екологічний маркетинг, інжиніринг, лізинг – ринкові важелі природокористування
- •Екологічний інжиніринг.
- •Екологічний лізинг.
- •Економічна та соціальна ефективність природоохоронних заходів
- •1. Оцінка ефективності природоохоронної діяльності.
- •2. Методи оцінки ефективності природокористування у різних сферах діяльності.
- •1. Оцінка ефективності природоохоронної діяльності.
- •2. Методи оцінки ефективності природокористування у різних сферах діяльності.
- •Тестові завдання
- •Перелік тем професійно-орієнтованих наукових доповідей, рефератів
- •Список рекомендованої літератури
- •Додатки
- •Декларація ріо-де-жанейро про навколишнє середовище і розвиток
- •1992 Року
- •Класифікація запасів корисних копалин
- •Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі населених пунктів
- •Гдк деяких домішок у водоймах господарсько-побутового і рибогосподарського водокористування
- •Показники якості питної води
- •Гдк деяких полютантів у ґрунті та рослинних продуктах
- •Шкала інтенсивності шуму, дБ
- •Нормативи зборів за забруднення довкілля Нормативи збору, що справляється за викиди основних забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
- •Нормативи збору, що справляється за скиди основних забруднюючих речовин у водні об'єкти, у тому числі в морські води
- •Нормативи збору, що справляються за розміщення відходів
- •Коефіцієнт, що встановлюється залежно від місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі
- •Коефіцієнт, який встановлюється залежно від обладнання місця розміщення відходів
- •Регіональні (басейнові) коефіцієнти
Впровадження в Україні системи стандартів.
В Україні міжнародні стандарти ISO серії 14000 були прийняті як національні в 1997 році. Однак їхнє впровадження здійснюється досить повільними темпами. Станом на 1 січня 2006 року в національній системі сертифікації УкрСЕПРО зареєстровані лише 23 підприємства, що впровадили й сертифікували системи управління навколишнім середовищем.
Система державних екологічних стандартів України у сфері екологічних питань знаходиться в розділі 13. Навколишнє середовище. Захист довкілля та здоров‘я людини. Безпека. Вони поділяються на ряд стандартів під нумерацією від 13.020 до 13.200. Серед них найголовнішими є стандарти:
– 13.020. Охорона навколишнього середовища, загальні положення;
– 13.030. Тверді відходи;
– 13.040. Якість повітря;
– 13.040.20. Атмосфера навколишнього середовища;
– 13.040.40. Викиди стаціонарних джерел;
– 13.040.50. Викиди двигунів транспортних засобів;
– 13.060. Якість води;
– 13.060.10. Вода природних джерел;
– 13.060.30. Скидання та очищення міських стічних вод;
– 13.080. Якість ґрунту. Ґрунтознавство;
– 13.140. Шум та його вплив на людину;
– 13.160. Вібрація та її вплив на людину;
– 12.200. Попередження аварій та катастроф та ін.
В свою чергу ці стандарти конкретизуються на ДСТУ, ГСТУ з відповідної нумерацією і виказанням року, в якому вони були прийняти. Наприклад, ДСТУ 3900-99. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Основні положення та ін.
За допомогою екологічних стандартів попереджують негативний вплив на здоров’я, діяльність людини і природні ресурси.
Екологічні стандарти в Україні недосконалі. Недостатньо досконалою є система екологічних стандартів і на міжнародному рівні.
4.Екологічна сертифікація.
Сертифікація – це процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна від виробника (продавця, виконавця) і споживача (покупця) організація засвідчує в письмовій формі, що продукція, процес або послуга відповідає встановленим вимогам. Цілковито новим і поки що незадіяним регулятивним механізмом для України є екологічна сертифікація, яка повинна стати повноправною складовою системи управління і регулювання економіки.
У світовій практиці екологічну сертифікацію почали запроваджувати з 1992 р. на основі Директиви 92/880/ЕС «Про екологічні знаки», британського стандарту В57750 «Система екологічного управління», міжнародних стандартів ІБОДС 207 «Управління навколишнім середовищем» тощо. Поступ України до єдиного ринку стає додатковим чинником у формуванні тенденцій щодо вимог стосовно якості, конкурентоспроможності та екологічної безпеки. Нині недостатньо декларувати «якість» і «безпеку»: треба мати їхні об'єктивні докази. Отримання таких доказів здійснюється через незалежну сертифікацію. Вирішення цієї проблеми для України відбувається відповідно до стратегії зближення України з Європейським союзом. Отже, базисом сучасної екологічної сертифікації стає правове й нормативне забезпечення, яке є результатом діяльності Європейської комісії й авторитетних міжнародних та європейських організацій зі стандартизації і сертифікації.
За своїм характером будь-яка сертифікація може бути обов'язковою та добровільною.
Обов'язкова сертифікація є формою державного контролю за безпекою продукції та довкілля, яка повинна проводитись у законодавчо-регульованому режимі.
Добровільна сертифікація проводиться на відповідність всім необхідним споживацьким вимогам, що не віднесені до обов'язкових, на договірних засадах між заявником та органом з сертифікації. Добровільна сертифікація проводиться в законодавчо нерегульованій сфері і може здійснюватися як у державній, так і в недержавній системах сертифікації. Сертифікацію в недержавній сфері, на відміну від державної, може проводити як вітчизняний орган із сертифікації, так і представництво закордонного органу із сертифікації -
Зазначимо, що в Європейському союзі переважає добровільна сертифікація. Для України, з огляду її загального екологічного стану, існує потреба в посиленому державному управлінні в галузі екологічної безпеки й контролю за додержанням екологічних вимог. Саме цей чинник наголошує на першочерговому значенні для нашої держави обов'язкової екологічної сертифікації.
Для державної системи сертифікації можна визначити такі об'єкти обов'язкової екологічної сертифікації:
екологічно небезпечні: продукція, технології виробництва;
системи екологічного управління на виробництвах, пов'язаних із випуском екологічно небезпечної продукції;
відходи виробництва і споживання, у тому числі екологічно небезпечні й ті, що є об'єктом транскордонного перевезення;
діяльність у сфері поводження з відходами;
очисні споруди;
технології та обладнання для підготовки питної води;
види тварин і рослин, що підпадають під дію Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, які перебувають під загрозою винищення.