3. Принципи і основні завдання науки.

Ці принципи допомагають не тільки краще пізнавати еколого-економічні процеси, а й також закладають основу екологічної політики, системи управління й екологічного права. У сучасному вигляді дані принципи сформульовані в документах II Всесвітньої конференції з навколишнього середовища і розвитку (Ріо, 1992).

Економіка природокористування базується на таких принципах:

• принцип альтернативних витрат;

• забруднювач (користувач) – платить;

• принцип сталого розвитку;

• принцип на доступ до екологічної інформації та на участь у прийнятті управлінських рішень.

Основні завдання економіки природокористування:

• вивчення економічних аспектів взаємодії суспільства і природи;

- визначення перспективних напрямків розвитку суспільного виробництва з урахуванням стану навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів;

- прогнозування стану якості НПС, що включає економічні наслідки впливу виробництва на НПС;

- визначення шляхів і методів підвищення економічної ефективності використання ресурсів;

- технічне переобладнання підприємств і галузей;

- пошук шляхів підвищення еколого-економічної ефективності народного господарства;

- розробка економічних методів стимулювання зниження матеріало- і енергомісткості виробництва.

4. Методи економіки природокористування.

Кожна наука користується певними прийомами дослідження, що становлять її метод або дають змогу розкрити його. Слово «метод» означає «шлях дослідження, вчення». У широкому розумінні слова медом називають шляхи, способи і засоби пізнання дійсності.

Серед методів дослідження виділяють спеціальні і загальнонаукові. Перші застосовуються ширше.

Серед них центральне місце щодо застосування до економічних наук посідає метод наукової абстракції.

Економіка природокористування як наука спирається на діалектичні ме­тоди, що передбачають дослідження екологічних і економічних процесів в їх поєднанні, відмінності та історичному розвитку.

У процесі наукового пізнання економічних явищ широко застосовуються аналіз і синтез. При аналізі відбувається розчленування економічних процесів і явищ на складові елементи, причому кожен елемент послідовно вивчається. Синтез полягає в уявному об'єднанні окремих елементів об'єкта.

Індуктивний метод – це одержання загального висновку на основі поодиноких фактів, тобто від фактів дослідник йде до природи об'єктів. Дедукція передбачає рух дослідження від загального до окремого та одиничного.

Історичний метод пізнання передбачає дослідження конкретного процесу розвитку, конкретних явищ в їх історичній послідовності.

Експеримент є основним методом дослідження для природничих наук, однак в економічних науках він має допоміжне значення, причому не стільки через свою суть, як методу, скільки через складність і обмеженість застосування, адже експериментальний метод в економіці природокористування пов'язаний насамперед з небезпекою заподіяння непоправної; шкоди природному середовищу, а можливо, і людям.

Поряд із загальнонауковими методами економіка природокористування як наука потребує своїх конкретних методів. З усієї сукупності конкретно-наукових методів, що використовуються в економічних науках, економіка природокористування застосовує наступні: балансовий; нормативний; системний; економіко-математичний; статистичний; моделювання; метод експертних оцінок тощо.

Отже, методом економіки природокористування є комплексне і взаємопов'язане дослідження еколого-економічної ситуації з метою виявлення взаємовідносин людини і природи, впливу виробничої діяльності на стан навколишнього середовища за допомогою опрацювання інформації різними науковими способами.

Контрольні питання:

1. Що вивчає наука «Економіка природокористування»?

2. У чому полягають основні завдання науки?

3. Що є предметом економіки природокористування?

4. Які основні проблеми природокористування на сучасному етапі розвитку економіки?

5. Назвіть основні елементи раціонального природо-користування.

6. Що таке еколого-економічна система?

7. Охарактеризуйте методи економіки природо-користування.