
- •Предмет, мета, основні завдання економіки природокористування
- •2. Мета, предмет, об’єкт дисципліни.
- •3. Принципи і основні завдання науки.
- •4. Методи економіки природокористування.
- •Навколишнє середовище і розвиток
- •2. Сутність і класифікація глобальних проблем.
- •Характеристика глобальних екологічних проблем.
- •Концепція сталого розвитку
- •Етапи втілення ідей концепції сталого розвитку.
- •Основні принципи сталого розвитку.
- •Концепція сталого розвитку для України.
- •Економіко-організаційний механізм сталого розвитку
- •Економічні заходи для забезпечення сталого розвитку.
- •Етапи переходу до сталого розвитку.
- •Природні ресурси в суспільному розвитку
- •Класифікація природних ресурсів за походженням.
- •Класифікація за видами господарського використання.
- •Класифікація за ознакою вичерпності.
- •Поняття і сутність економічних оцінок природних ресурсів
- •Статистика з раціонального використання природних ресурсів
- •Аналіз статистики з охорони і раціонального використання водних ресурсів.
- •Аналіз статистики з охорони і раціонального використання атмосферного повітря.
- •Аналіз статистики з охорони і раціонального використання земельних і лісових ресурсів.
- •Економічний механізм в галузі забезпечення охорони і використання надр
- •Запаси корисних копалин, їх класифікація.
- •Сучасний стан мінерально-сировинної бази України.
- •Управління природокористуванням
- •Функції і ієрархія державної системи управління.
- •Структурна організація управління у сфері охорони нпс
- •Мета діяльності і завдання Міністерства екології і природних ресурсів України.
- •Адміністративні важелі у сфері природокористування
- •Екологічне нормування.
- •3.Екологічна стандартизація.
- •Система стандартів iso 14000.
- •Впровадження в Україні системи стандартів.
- •4.Екологічна сертифікація.
- •Екологічна експертиза.
- •Економічний механізм природокористування
- •Типи економічні механізмів природокористування.
- •Економічні інструменти екологічної політики.
- •Плата за використання природних ресурсів
- •Плата за використання природних ресурсів.
- •3. Види платежів (зборів) за використання природних ресурсів.
- •3.1. Плата за використання земельних ресурсів.
- •Ставки земельного податку
- •Плата за використання водних ресурсів.
- •Плата за користування надрами для видобування корисних копалин.
- •Базові нормативи плати за користування надрами для видобутку окремих корисних копалин
- •Плата за використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду.
- •Плата за забруднення навколишнього природного середовища
- •Порядок слати та розподіл екологічних платежів.
- •3. Методика розрахунку плати.
- •3.1. Розрахунок плати за забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами.
- •Розрахунок плати за забруднення атмосферного повітря пересувними джерелами.
- •Розрахунок плати за забруднення водних об’єктів.
- •Розрахунок плати за розміщення відходів.
- •Еколого-економічні збитки та методики визначення збитків
- •Елементи додаткових витрат через забруднення навколишнього природного середовища
- •Механізм формування економічного збитку.
- •3.Методика розрахунку збитків від забруднення довкілля.
- •Величина коефіцієнта к1
- •Величина коефіцієнта к2 (у залежності від висоти викиду)
- •Екологізація економіки та ресурсно-екологічна безпека
- •Напрямки екологізації економіки.
- •Основні елементи екологізації виробництва.
- •Екологічний менеджмент
- •Види екологічного менеджменту.
- •Перспективи розвитку екологічного менеджменту в Україні.
- •Екологічний аудит
- •Форми, об'єкти екологічного аудита.
- •Процедура аудитування.
- •4. Аудиторський висновок.
- •Екологічний маркетинг, інжиніринг, лізинг – ринкові важелі природокористування
- •Екологічний інжиніринг.
- •Екологічний лізинг.
- •Економічна та соціальна ефективність природоохоронних заходів
- •1. Оцінка ефективності природоохоронної діяльності.
- •2. Методи оцінки ефективності природокористування у різних сферах діяльності.
- •1. Оцінка ефективності природоохоронної діяльності.
- •2. Методи оцінки ефективності природокористування у різних сферах діяльності.
- •Тестові завдання
- •Перелік тем професійно-орієнтованих наукових доповідей, рефератів
- •Список рекомендованої літератури
- •Додатки
- •Декларація ріо-де-жанейро про навколишнє середовище і розвиток
- •1992 Року
- •Класифікація запасів корисних копалин
- •Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі населених пунктів
- •Гдк деяких домішок у водоймах господарсько-побутового і рибогосподарського водокористування
- •Показники якості питної води
- •Гдк деяких полютантів у ґрунті та рослинних продуктах
- •Шкала інтенсивності шуму, дБ
- •Нормативи зборів за забруднення довкілля Нормативи збору, що справляється за викиди основних забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
- •Нормативи збору, що справляється за скиди основних забруднюючих речовин у водні об'єкти, у тому числі в морські води
- •Нормативи збору, що справляються за розміщення відходів
- •Коефіцієнт, що встановлюється залежно від місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі
- •Коефіцієнт, який встановлюється залежно від обладнання місця розміщення відходів
- •Регіональні (басейнові) коефіцієнти
3.Екологічна стандартизація.
Екологічні стандарти – це такі технічні вимоги, за допомогою яких регулюється стан, відтворення, охорона і використання навколишнього природного середовища та природних ресурсів і тим самим попереджуються негативні впливи на здоров'я, діяльність людини та довкілля.
Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання та охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів. Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.
Екологічні стандарти поділяють на дві групи: стандарти якості навколишнього середовища для проживання (ambient standards); стандарти на вміст екологічно шкідливих домішок у продукті (content standards). За допомогою стандартів якості навколишнього середовища для проживання регулюють максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин у довкіллі (атмосфері, воді, ґрунтах). Стандарти на вміст екологічно шкідливих домішок у продукті регулюють максимально допустимі концентрації шкідливих речовин у продуктах (наприклад, сірки в нафті, свинцю в пальному тощо).
Екологічні стандарти поділяються на міжнародні, державні, галузеві та локальні. Міжнародні стандарти затверджуються і впроваджуються Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO), державні – спеціальними постановами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, галузеві – наказом відповідного міністерства чи відомства, локальні – постановою відповідного територіального природоохоронного органу в межах його компетенції.
Система стандартів iso 14000.
Система стандартів ISO 14000 орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації речовин тощо) і не на технології (вимога використовувати або не використовувати певні технології, вимога використовувати «найкращу доступну технологію»).
Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту. Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організації повинні виконуватися визначені процедури, повинні бути підготовлені певні документи, призначені відповідальні за визначені сфери екологічно значимої діяльності.
Стандарти серії ISO 14000 не містять ніяких «абсолютних» вимог до впливу організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі (екологічній політиці) повинна оголосити про своє прагнення відповідати національному природоохоронному законодавству і національним стандартам.
Такий характер стандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000 як міжнародні стандарти не повинні втручатися у сферу дій національних нормативів. З іншого боку, попередником ISO є «організаційні» підходи до якості продукції (наприклад, концепція «загального управління якістю»), згідно з якими, ключем до досягнення якості є побудова належної організаційної структури і розподіл відповідальності за якість продукції і послуг.
У впровадженні стандартів ISO 14000 світовими лідерами є такі індустріально розвинуті країни, як Японія, Німеччина, Великобританія, Швеція.