18 Национальная культура

– это совокупность символов, верований убеждений ценностей, норм образцов поведения, которые характеризуют духовную жизнь человеческого сообщества в той или иной стране, государстве. В государстве однородном в лингвистическом и этническом отношении может быть одна национальная культура. Однако в большинстве стран земного шара имеется несколько национальных культур, как правило, в этих странах можно выделить культуру большинства населения и национальных меньшинств. Между которыми устанавливаются либо отношения диалога, либо культурных конфликтов. Внутри национальных культур выделяют субкультуры. Это культуры отдельных демографических или социальных слоев и групп воплощающие в себе их отличия их образа жизни, мышления и поведения от культурных общенациональных норм (молодежная субкультура, субкультура преступного мира, субкультуры религиозных конфессий). Особую роль в развитии культуры того или иного социума имеют конфессиональные субкультуры, которые складывается на основе принадлежности к тому ил иному вероисповеданию. Каждая из мировых религий создает свою разновидность субкультуры. Так же специфические субкультуры могут формироваться в рамках ветвей мировых религий, например в рамках христианства существуют католическая. Протестантская и православная культуры. Профессиональная субкультура – формируется на основе ценностей норм поведения и пр. разделяемых одной профессиональной группой. На формирование этой формы субкультуры большое влияние оказывает профессиональное образование и подготовка.

19. Исторические особенности украинской культуры

Украинская культура наследует многие религиозные и культурные традиции Киевской Руси и Византийской империи. Определенное влияние оказали культуры соседних стран, особенно России, Польши, Австрии и Турции. Польское и австрийское влияние более ощутимо в западной Украине, в то время как русское - в восточной Украине, а в южной части страны преобладающее влияние оказывает татарская и турецкая культура.Розвиток духовної культури і вірувань давніх східних слов'ян, які жили на сучасній території України, був тісно пов'язаний з їхньою господарською діяльністю. Важливе місце у житті східних слов'ян займали численні обрядові свята, що відносилися до настання весни й початку польових робіт (веснянки), літнього сонцестояння (Івана Купала), збору врожаю, а також зимові щедрівки, колядки тощо. Весільні свята супроводжувалися піснями, танцями, хороводами, поховальні обряди - голосіннями.Вірування слов'ян називали язичництвом. Розвивалися зодчество і живопис. У Києві з'явилися нові чудові будівлі в давніх культових ансамблях Печорського, Видубицького, Михайлівського Золотоверхого, Кирилівського та інших монастирів. Київськими зодчими зведено величні будівлі церков - Кирилівської, Василівської і Богородиці Пирогощі.Відомим київським зодчим був Петро Милоніг. Шедеврами будівничих Чернігова стали ансамблі Єлецького монастиря - Успенський і Борисоглібський собори, а також відома П'ятницька церква. Галицькі зодчі створили чудові будівлі князівського палацу, Успенського собору і церкви Пантелеймона в місті Галичі. У цих спорудах інтер'єри прикрашалися розписом, мозаїкою, фресками, різьбленням, іконами.В живопису важливе місце займали картини на релігійні теми, які художники писали на дерев'яних дошках (ікони).