1. Сутність, зміст і структура трудових ресурсів.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, яка має фізичні та інтелектуальні здібності до трудової діяльності, здатна виробляти матеріальні блага чи надавати послуги. До трудових ресурсів належать як реальні працівники, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційні, котрі не зайняті, але можуть працювати.

Трудові ресурси (Labour force; Labour resouces ) - частина населення країни, що володіє фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями, необхідними для заняття суспільно-корисною працею.

Кількісно труд ресурси скл. з населення у працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів і пенсіонерів пільгових категорій, і працюючих в економіці країни осіб, молодших і старших працездатного віку.

трудові ресурси поділяються на економічно активне населення або робочу силу, та економічно неактивне населення.

Економічно активне населення – це частина населення, яка забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Чисельність ЕАН включає зайнятих та безробітних, вимірюється по відношенню до досліджуваного періоду.

Для того щоб визначити економічну активність населення, розглядається її рівень:

,

где У_ЭА — уровень экономической активности населения;

d_ЭА — доля численности экономически активного населения;

Ч_Н — общая численность населения.

Економічно неактивне населення - це населення, яке не входить до складу робочої сили, включаючи осіб молодшого віку, встановленого для вимірювання економічно активного населення. Величина економічно неактивного населення вимірюється по відношенню до обстежуваного періоду і включає наступні категорії: • учні та студенти, слухачі та курсанти, що відвідують денні навчальні заклади (включаючи денні аспірантури та докторантури); • особи, які отримують пенсії по старості і на пільгових умовах, а також одержують пенсії через втрату годувальника при досягненні ним пенсійного віку; • особи, які отримують пенсії по інвалідності (1,2, 3 груп); • особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами тощо; • зневірилися знайти роботу, тобто особи, які припинили пошук роботи, ви-черпав всі можливості її отримання, але які можуть і готові працювати; • інші особи, яким немає необхідності працювати, незалежно від джерела доходу.

Структура трудових ресурсів багатогранна. Вона включає різні компоненти, що характеризують ті чи інші сторони трудових ресурсів.

• Стать ( 54% жінок; 46 % чоловіків)

Має важливе значення для формування ефективної структури зайнятості за сферами прикладання праці в професійно-галузевому і територіальному розрізах і визначається шляхом виявлення співвідношень чоловіків і жінок, зайнятих в суспільному виробництві, домашньому та особистому господарстві, на навчанні з відривом від виробництва і тд. Вона розрізняється по території країни і сферами зайнятості.

• Освіта ( важлива хар-ка труд ресурсів)

Визначається середнім числом років навчання, чисельністю учнів і студентів. Рівень освіти характеризується такими показниками:

• відсоток грамотності,

• середня кількість років навчання,

• розподіл населення за групами в залежності від отриманої освіти.

Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками, як абсолютний приріст, темпи росту і темпи приросту трудових ресурсів.

1. Абсолютний приріст – різниця між чисельністю труд ресурсів на початок і кінець аналізованого періоду.

2. Темп росту - відношення абсолютної величини чисельності трудових ресурсів в кінці цього періодів до їх величини на початку періоду.

,

де Т_РС_ — средньорічний темп росту;

n — кількість років;

R_n — чисельність на кінець періоду;

R_O - чисельність на початок періоду.

3. Темп прироста рассчитывается по формуле:

,

где Т_ПС - среднегодовой темп прироста.

2. 1). Основний метод економіки праці та СТВ – це:

а) системне економічне мислення, основою якого є теорія систем(Теорія систем— спеціально-наукова і логіко-методологічна концепція дослідження об'єктів, які є системами. До цілей дослідження в рамках теорії систем належить вивчення:різних видів і типів систем;основних принципів і закономірностей поведінки систем; функціонування і розвиток систем)

2) б.(Економіка праці та СТВ у широкому розумінні являє собою - дослідження функціонування та результатів ринку у сфері праці) – а у вузькому значенні – це поведінка роботодавців та працівників у відповідь на…

3). Школа інституціоналістів основну увагу приділяє:

а) Аналізу професійних і галузевих розбіжностей в структурі робочої сили (Інституціоналістська концепція характер ринку праці пояснює особливостями динаміки окремих галузей та професійно-демографічних груп. Увага концентрується не на макроекономічному аналізі ринку праці, а на аналізі професійних та галузевих розбіжностей у структурі робочої сили, сааме рівнів заробітної плати).

4. Зниження рівня заробітної плати призводить до:

в) переміщення по кривій сукупної пропозиції вниз (обсяг сукупної пропозиції в першу чергу залежить від рівня заробітної плати. Взаємозв'язок між пропозицією праці та рівнем заробітної плати виражається законом пропозиції праці — при інших рівних умовах на конкурентному ринку праці обсяг пропозиції праці знаходиться в прямій залежності від його ціни. Зміна рівня заробітної плати призводить до переміщення по кривій сукупної пропозиції: вгору— при зростанні заробітної плати і вниз — при зниженні рівня оплати праці).

5. За якою класифікаційною ознакою виокремлюють такі види праці, наукову, інженерну, управлінську, виробничу, підприємницьку та ін.:

Г) за предметом та продуктом праці.

(За засобами і способами праці: ручна, автоматизована, механізована, низько- середньо- та високотехнологічна праця;

За умовами праці: стаціонарна, пересувна, наземна, підземна, легка, середньої важкості, важка, приваблива (не-), регламентована (не-) праця

За предметом та продуктом праці: базується на професійному, функціональному та галузевому поділі праці (по1 – наукова, управлінська, виробнича і т. д.; по 2 – залежно від ф-ної ролі в економічному циклі госп.діяльності; по 3 – с/г, будівничий, транспортний, промисловий і т. д.))

БІЛЕТ № 6

3. Натуральні доходи – це доходи, які включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на власне споживання, а також трансферти в натуральній формі.

Грошові доходи - включають усі надходження грошей у вигляді оплати праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від наданих різних послуг та ін.

Виробіток – прямий показник рівня продуктивності праці, що традиційно використовується у вітчизняній економічній практиці та визначається кількістю продукції( робіт, послуг) , що вироблена одним робітником за одиницю часу. На підприємстві виробіток може визначатись різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції( натуральними, умовно – натуральними, вартісними, трудовими).