Контрольні запитання

1. Які існують способи видобування корисних копалин?

2. Які забруднення спричинює розвідування корисних копалин?

3. Як впливає на ґрунти підземне видобування корисних копалин?

4. Які Вам відомі порушення ґрунтового покриву гірничодобувною промисловістю України?

5. Надайте поняття відвалів, охарактеризуйте зовнішні та внутрішні.

6. Де на території України ведуться наймасштабніші добування корисних копалин?

3.3 Методи пошуків та розвідки родовищ корисних копалин (самостійне вивчення)

Мета: - розвинути у студента навики самостійної роботи з літературою; вміння вибирати головне, узагальнити і систематизувати знання;

- надати студентам загальні відомості про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, про спеціальні пошукові методи та пошуково-розвідувальні роботи.

Завдання: прочитати текст в підручнику Й.М.Свинко, М.Я.Сивий «Геологія» стр. 407-412. Скласти конспект згідно з питань, приведених нижче. Відповісти на питання для самоконтролю.

Перш ніж розробляти родовища корисних копалин, їх треба знайти, оцінити, підрахувати запаси мінеральної сировини в них. Цей процес передбачає цілий комплекс різноманітних пошукових і геологорозвідувальних робіт. Охарактеризуйте, на які чотири стадії розподіляються геологорозвідувальні роботи на тверді корисні копалини, які спеціальні пошукові методи використовують і за яким принципом їх розподіляють. Як проводять пошуково-розвідувальні роботи і в чому їх суть? Відповісти на ці питання за наступним планом.

1. Загальні відомості про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини.

2. Геологічні та спеціальні прогнозні карти.

3. Спеціальні пошукові методи, їх загальна класифікація.

4. Суть геологічних методів.

5. Геохімічні і біохімічні методи пошуків корисних копалин.

6. Геофізичні методи пошуків.

7. Методика проведення пошуково-розвідувальних робіт

Склавши конспект, закрийте зошит та відповідайте на запитання.

Питання для самоконтролю

1. Які Ви знаєте стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини?

2. Як використовується геологічна карта?

3. З якою метою складаються прогнозні карти?

4. У чому полягає суть геологічних методів пошуків корисних копалин?

5. Коли використовують уламково-річкові та шліхові методи пошуку рудних мінералів?

6. За яких причин застосовують геохімічні та біохімічні методи пошуку корисних копалин?

7. Назвіть геофізичні методи пошуків корисних копалин. У чому їх суть?

8. Для чого здійснюють розвідку родовищ корисних копалин і в чому її суть?

3.4 Раціональне використання мінеральних ресурсів (лекція)

Мета: ознайомитися з поняттям охорони надр та літомоніторингу, отримати загальні уявлення про рекультивацію земельних ділянок, її види та методи раціонального використання мінеральних ресурсів.

План

1. Охорона надр.

2. Літомоніторинг.

3. Рекультивація: гідротехнічна та біологічна, їх характеристика.

4. Основні вимоги щодо охорони надр та раціонального використання мінеральних ресурсів.

Щороку з надр Землі добувають понад 100 млрд т різноманітних руд, горючих копалин, будівельних матеріалів та інших видів мінеральної сировини. За прогнозами вчених в недалекому майбутньому потреба в різних видах сировини досягне 500…600 млрд т на рік.

Господарська діяльність людини набула глобального характеру і стала сумірною з геологічними процесами, які беруть участь у формуванні ландшафтів Землі. Тривале споживацьке ставлення до природи призвело до різкого скорочення запасів багатьох видів мінеральної сировини, посилення негативного впливу техногенних процесів на довкілля. Порушення природного середовища під час розвідки та експлуатації родовищ корисних копалин зумовило надання особливої актуальності питанням раціонального використання природних багатств і охорони надр.

Охорона надр – це комплекс заходів, який передбачає:

• забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

• найповніше вилучення з надр і раціональне використання запасів як основних, так і супутніх корисних копалин, а також компонентів, що містяться в них і мають промислове значення;

• недопускання самовільного користування надрами;

• недопускання шкідливого впливу робіт, які виконуються під час розробки надр, на збереженість запасів тих чи інших корисних копалин або на погіршення їхньої якості;

• охорону родовищ від затоплення, обводнення, забруднення та забудовування площ залягання корисних копалин;

• охорону заповідників, пам’яток природи і культури від шкідливого впливу робіт, пов’язаних із користуванням надрами.

Поряд з поняттям моніторингу, широко вживаним у географії, використовують також термін літомоніторинг, який означає контроль, оцінку стану і прогноз зміни геологічних, гідрогеологічних і інженерно-геологічних умов під дією технічних чинників. Своєчасне фіксування навіть незначних змін на поверхні Землі та в її надрах дасть змогу прогнозувати події і за необхідності не допускати негативних наслідків господарської діяльності. Літомоніторинг передбачає створення спостережних пунктів та експериментальних полігонів для вивчення поверхневих геологічних процесів і режиму ґрунтових вод. Такими спостережними пунктами мають бути природні заповідники із збереженими еталонами непорушеної літосфери, експериментальні ж полігони правитимуть за базу для відпрацювання охоронних заходів. Подібний полігон уже діє в Криму.

Геологи, проектувальники й будівельники мають оцінювати кожне родовище як комплекс корисних копалин. Адже супутні компоненти (будівельні, хімічні) за вартістю часто рівноцінні основній корисній копалині. Водночас розкривні та вмісні породи часто вважають відходами гірничодобувних підприємств і їх здебільшого складають у відвали. За рахунок комплексної розробки покладів в Україні виготовляють вапнякові добрива, формувальні матеріали для лиття, шляховий і будівельний щебінь, цеглу тощо. В разі комплексної оцінки деякі родовища, що раніше вважалися непромисловими, переводять в економічно рентабельні, оскільки вони містять певні дефіцитні для України супутні компоненти – апатити, фосфорити, боксити.

Однак повною мірою використовувати відвали як сировинні ресурси при сучасному рівні розвитку науки і виробництва неможливо, тому площі під відвалами, як і всі землі, порушені гірничими роботами, треба рекультивувати.

Рекультивація – це повернення земельних ділянок у той стан, коли їх можна використовувати в сільському господарстві або для лісових насаджень, будівництва чи створенні зон відпочинку. Іноді – це створення штучних ландшафтів, які гармонійно доповнюють природні. Розрізняють гідротехнічну та біологічну рекультивації.

Гідротехнічна рекультивація – це гасіння териконів, формування плоских відвалів, виположування схилів, загладжування терас, засипання понижень. Вирівняні ділянки вкривають шаром глинистих порід чи лесом, супіском і власне ґрунтом. Гумусовий горизонт ще до початку гірничих робіт зрізають і зберігають у спеціальних відвалах.

Біологічна рекультивація охоплює заходи щодо оновлення ґрунту або створення на породних відвалах умов, що забезпечують їх родючість. Для цього добирають най витриваліші види рослин і створюють стійкі біоценози.

Однією з основних вимог до розробки родовищ корисних копалин є застосування найраціональніших та найефективніших методів вилучення сировини з надр. Через не досить досконалі методи видобування частка розвіданих запасів корисних копалин залишається в забоях і кар’єрах. Боротьба за зменшення цих втрат є важливою ланкою охорони надр. Цьому сприяють такі заходи, як удосконалення організації робіт, впровадження нових технологій видобутку.

Більшість видів мінеральної сировини багатокомпонентні. Це, зокрема, руди чорних і кольорових металів, нафта, газ, вугілля, горючі сланці, солі тощо. Іноді трапляється, що загальна цінність супутніх елементів перевищує вартість основної сировини. Повнота вилучення супутніх компонентів визначає ступінь комплексності використання даної сировини.

Важливим аспектом охорони надр є виявлення, реєстрація та охорона геологічно цінних об’єктів, еталонів літосфери.

Нагляд за основними вимогами щодо охорони надр, комплексної розробки родовищ, охороною навколишнього середовища при експлуатації родовищ корисних копалин здійснює Держтехнаглядохоронпраці, Міністерство екології та природних ресурсів, місцеві Ради та органи виконавчої влади у межах своєї компетенції.