Контрольні запитання

1. Що називають вивітрюванням?

2. Які розрізняють види вивітрювання?

3. Що вам відомо про фізичне вивітрювання?

4. Що називають температурним вивітрюванням?

5. Що таке морозне вивітрювання?

6. Наведіть приклади основних реакцій хімічного вивітрювання.

7. Що таке дефляція і коразія?

8. У чому виявляється транспортна робота вітру?

9. У чому виявляється акумулятивна робота вітру?

10. Назвіть основні типи пустель.

2.5 Тектонічні процеси (лекція)

Мета: ознайомитися, що називають тектонічними рухами, яка наука їх вивчає, як поділяються тектонічні рухи.

План

1. Поняття про тектонічні рухи земної кори.

2. Класифікація цих рухів.

3. Типи тектонічних рухів за спрямованістю.

4. Види тектонічних рухів за часом прояву.

Земна кора постійно перебуває в русі, однак рухи ці дуже повільні і недоступні для безпосереднього спостереження, про них можна судити лише за їхніми наслідками. Наприклад, за згином верств гірських порід у складки, наявністю в них розривів тощо. Тектонічні рухи є основним чинником формування рельєфу земної поверхні.

Наука, яка вивчає рухи земної кори і створені ними структури (складки, розриви тощо), називається геотектонікою, або тектонікою, а самі рухи земної кори називаються тектонічними рухами.

За спрямованістю тектонічні рухи бувають:

• Вертикальними (радіальними):

• Горизонтальними (тангенціальними).

Вертикальні рухи поділяються на незворотні (спрямовані в один бік) і зворотні, або коливні. Коливні рухи часто називають епейрогенічними, тобто такими, що створюють континенти, оскільки внаслідок цих рухів відбуваються трансгресії та регресії морів, формуються обриси континентів.

Коливні рухи - це переважно вертикальні рухи, які проявляються у вертикальних підняттях та опусканнях певних ділянок земної кори. Вони відбуваються нині і відбувалися в усі попередні епохи геологічної історії Землі. Особливістю їх є коливний характер, тобто можлива зміна знака рухів, коли підняття змінюються опусканням і навпаки.

За часом прояву коливні рухи поділяють

• Сучасні

• Неотектонічні

• Стародавні, або коливні рухи минулих геологічних епох.

Сучасні тектонічні рухи – це рухи, які відбувалися протягом останніх 5...6 тис. років і відбуваються нині. Вони визначаються за допомогою інструментальних вимірювань, за історичними і археологічними документами, а також геолого – геоморфологічними методами.

Коливні рухи відбуваються всюди, але з різною швидкістю. Крім цього, коливні рухи на одному й тому самому місці змінюють свій знак (напрям), тобто підняття змінюються опусканнями і навпаки. Важливою особливістю сучасних вертикальних тектонічних рухів є їхня спадковість від більш давнього структурного плану регіону.

Вивчення сучасних рухів земної кори має велике практичне значення, особливо - вздовж залізниць, нафто- і газопроводів, у місцях будівництва ГЕС і АЕС. Вертикальні переміщення вивчаються переважно методом повторного нівелювання через певні відрізки часу (5 – 10 років). Горизонтальні сучасні рухи вивчаються геодезичним методом тріангуляції, а для дослідження великих літосферних плит використовують лазерні вимірювання зі штучних супутників Землі.

Характер сучасних рухів тієї чи іншої ділянки земної кори можна оцінити на підставі особливостей геоморфологічної будови та складу сучасних відкладів.

Неотектонічні (найновіші) рухи – це рухи, які проявлялися в останні 25 млн років. Їх вивчає неотектоніка - нова галузь геології, яка сформувалася за останні сорок – п’ятдесят років.

Неотектонічні рухи відіграли виключно важливу роль у розвитку рельєфу всіх материків земної кулі, але найвиразніші вони зафіксовані в рельєфі «молодих» гір (Карпат, Кавказу, Паміру).

Основним методами вивчення неотектонічних рухів є геологічні і геоморфологічні.

Суть геологічних методів полягає в тому, що для вивчення коливних рухів за даний відрізок часу використовуються гірські породи, їх склад і потужність. Відповідно, найпоширенішим є метод потужностей і фацій, який базується на аналізі умов утворення окремих компонентів гірських порід, їх потужностей, літологічного складу та органічних решток.

Геоморфологічні методи ґрунтуються на аналізі форм сучасного рельєфу, історії його розвитку. Суть цих методів полягає в аналізі топографічних карт і аерофотознімків для виявлення аномалій у рельєфі – глибини врізу річкових долин, крутості схилів, ступеня розчленування рельєфу тощо.

Стародавні, або коливні, рухи минулих геологічних епох досліджуються виключно на підставі вивчення потужностей і фацій окремих комплексів гірських порід. Наприклад, відомо, що на території Донбасу сумарна потужність відкладів кам’яновугільної системи досягає 18 км. У них виявлено близько 300 пластів кам’яного вугілля різної потужності. Є підстави стверджувати, що в період формування вугленосної товщі відбувалися коливні рухи з переважанням інтенсивних опускань, які компенсувалися нагромадженням потужної товщі осадків. Водночас на переважній більшості території України кам’яновугільних відкладів немає, що вказує на її підняття.