10.Поняття, види джерел міжнародного права.

коли йдеться про джерела права, слід все ж мати на увазі не акти, а відносини, що породжують ті чи інші правила поведінки, за якими визнають юридичну обов'язковість. Види: Міжнародні договори, міжнародні конвенції ( заг.і спец), міжнародно-правовий звичай, загальні принципи права, визнані цивілізованими націями, судові рішення та доктрини.

11.Міжнародний договір як джерело міжнародного права

Договір- міжн. угода, укладена між держ. в писемній формі і регул. міжн. пр. Міжн. дог. Посідають осн. місце в сист. джерел. МП. Міжнародний договір є чітко висловленою згодою держав, зручним засобом формулювання норм, взаємних прав і зобов'язань. Міжнародний договір дає змогу оперативно врегулювати міжнародні проблеми, що виникли. Форма викладу норм міжнародного договору дає можливість здійснювати чіткий контроль за його виконанням. Процедура укладення міжнародного договору порівняно проста. Міжнародний договір можна використовувати для регулювання будь-якої сфери міждержавних відносин.

12.Міжнародний звичай.

Особливість міжнародного звичаю як джерела міжнародного права полягає у тому, що, порівняно з міжнародним договором, у ньому набагато складніше провести відмінність між правотворчою процедурою і нормативним результатом. Звичай створюється практикою держав і функціонує у вигляді норми, яка закріплює цю практику. в основі звичаю, є результатом не узгодження волі, а збігу думок і переконань держав. 2 види звичаєвих норм: Перші - неписане правило, що склалося у практиці, Інші також вважають неписаними, однак створюються через визнання декількох або навіть одного попереднього акту. звичай не має офіційного письмового формулювання. Створення звичаєвої норми МП може проявлятися не лише в позитивних діях держав, ай в утриманні від дій. Припинення звичаєвої норми загального міжнародного права можливе зі згоди міжнародного співтовариства загалом. Причому застереження до звичаєвої норми міжнародного права не допускаються. Міжнародний договір і міжнародний звичай знаходяться у взаємодії.

13.Допоміжні джерела міжнародного права.

Допоміжна джерела: правотворчі рішення міжнародних організацій (встановлюють і формулюють правило поведінки), судові рішення (рішення Міжнародного суду ООН), а також рішення національних судів зі спорів між державами або їхніми органами та ін. ); доктрини «найбільш кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй»,(Броунлі, Гугенхейма, Оппенгейма, Руссо, Фердросса, Хайда, В. Денисова, Ф. Кожевниковата), дія-сть Комісії з кодифікації ( систематизація мж-пр норм) і прогресивного розвитку міжнародного права ООН, міжнародні звичаї і міжнародну ввічливість.

14.Система міжнародного права.

Являє собою комплекс юридичних норм, що характеризується принциповою єдністю й одночасно упорядкованим підрозділом на відносно самостійні частини (галузі ("право міжнародних договорів", "міжнародне морське право", "право зовнішніх зносин", "міжнародне космічне право "," дипломатичне і консульське право "," право міжнародної безпеки "та ін.) підгалузі, інститути (мирного проходу суден через територіальне море , дипломатичних імунітетів і привілеїв, прав дитини)). Більшість норм ( правил поведінки) містить лише гіпотезу і диспозицію, а санкції визначаються системою в цілому.

15. Загальна характеристика норм міжнародного права: поняття, структура, види. норми МП поділяються на дві групи: норми звичаєвого права і норми, що виникли в результаті узгодження воль держав. по-перше, імперативні норми мають більшу, у порівнянні з іншими міжнародно-правовими нормами, юридичну чинність; по-друге, всі знову прийняті норми повинні їм відповідати і не можуть їм суперечити. Структура Норм МП: гіпотези (містить опис умов, при наявності яких застосовується правило поведінки ) і диспозиції (вказує на саме правило поведінки (права й обов'язки) суб'єкта МП.) держави й інші суб'єкти МП самостійно вибирають примусові. Види: 1. За змістом і місцем в системі міжнародного права: Цілі, принципи, норми. 2. За способом створення і формою існування (за джерелами): договірні; звичаєві. 3. За сферою дії: а) універсальні б) партикулярні ( поділ. на: регіональні, субрегіональні (локальні) 4. За юридичною силою: імперативні, диспозитивні 5. За змістом правил поведінки: матеріальні, процесуальні 6.. За своєю роллю в механізмі міжнародно-правового регулювання: регулятивні, охоронні.