36. Порядок і стадії укладення міжнародних договорів.

Укладання міжнародних договорів державами являє собою здійснення державного суверенітету і належить до числа основних прав держав.

Віденська конвенція 1969 року, хоча і не дає повного визначення терміна «укладання» міжнародного договору, але включає в це поняття цілий ряд конкретних стадій і юридичних дій: упорядкування і прийняття тексту договору, встановлення автентичності тексту, підписання договору, ратифікація й інші засоби вираження згоди на обов'язковість договору, такі, як затвердження, прийняття, приєднання, обмін документами, що утворюють договір. До стадій укладання належать також обмін або депонування ратифікаційних грамот. Деякі юристи до укладання відносять і вступ договору в силу, тому що Віденська конвенція говорить про «укладання і вступ у силу договорів».три стадії укладання договорів : п ерша стадія — прийняття тексту. Текст приймається за згодою всіх суб'єктів, що беруть участь уйого впорядкуванні, а для багатостороннього договору — більшістю в дві третини учасників конференції.Прийняття тексту не накладає на учасників юридичних зобов'язань; друга стадія — встановлення автентичності тексту, що здійснюється шляхом підписання або парафування тексту договору або заключного акту конференції, що містить цей текст; третя стадія — згода на обов'язковість договору, що може бути виражена підписанням, ратифікацією, прийняттям, затвердженням або приєднанням у залежності від порядку, передбаченого в самому договорі.

36. Дія та підстави припинення дії міжнародних договорів.

Віденські конвенції передбачають підстави припинення дії міжнародного договору:

До прямих підстав належать ті обставини, колиє згода всіх учасників або вимога однієї зі сторін; уцьому випадку дія договору припиняється в ціломуз указівкою причин (наприклад, Варшавський договір 1949 року); До непрямих належать ті обставини, коли зацікавлена сторона здійснює своє право вважати договіртаким, що втратив дію.

Спільними підставами припинення дії договору є: згода сторін для заміни міжнародного договоруна новий договір; закінчення терміну дії міжнародного договору; припинення дії міжнародного договору в зв'язкуз досягненням цілей, поставлених у договорі; денонсація міжнародного договору; припинення існування одного із суб'єктів міжнародного договору; неможливість виконання договору;

застереження про обставини, що змінилися, такзвані регулятивні умови (наприклад, міжнародний договір був розрахований на мирний час, але почалася війна); невиконання договору однією зі сторін.До умов недійсності договору відносять:абсолютну недійсність (незначність) договору і відносну недійсність (оспоримість) договору.

36. Тлумачення міжнародних договорів.

Тлумачення договору — це встановлення справжнього смислу й змісту договору на підставі з'ясовування дійсної узгодженої волі і намірів сторін у момент укладання договору, що дається або самими сторонами, або уповноваженими ними на те органами й особами з метою найбільш повного і точного виконання умов договору.

У міжнародній практиці застосовуються два види тлумачення договорів: офіційне (юридично обов'язкове для сторін); доктринальне (для учасників договору не має обов'язкового значення).

Доктринальне тлумачення можуть давати авторитетні вчені, дипломати, державні діячі, висловлюючи свою особисту думку з якого-небудь питання. Офіційне тлумачення підрозділяється на: автентичне — яке дається учасникам договору й обов'язкове для них у якості результату взаємної згоди сторін; судове (казуальне) — яке дається на проханнясторін судовими або арбітражними органами. Вонообов'язкове тільки для учасників договору і тільки уданій суперечці, на розгляд якої сторони дали згоду. Відомі й інші засоби тлумачення договорів: граматичне, логічне, систематичне й історичне.