3.Для української економіки характерні досить глибокі економічні суперечності. Якими, на ваш погляд, чинниками вони викликані? …
Для української економіки характерні досить глибокі економічні суперечності, які за своїм змістом наближаються до рівня антагоністичних. Проявом цих суперечностей є: 1) глибокий спад суспільного виробництва; 2) розширення меж «тіньової» економіки; 3) суттєве зниження життєвого рівня населення; 4) надмірне розшарування суспільства на дуже багатих і бідних; 5) несвоєчасна виплата заробітної плати, пенсій і стипендій; 6) регіональні, галузеві і національні страйки та маніфестації трудящих. Оскільки законодавчий і виконавчий органи влади України до цих пір не зуміли розв’язати ці суперечності, то відбувається їх подальше загострення
Чинниками, що порушують макроекономічну рівновагу та знижують ефективність монетарної та фіскальної політики є
1. Тіньова економіка – дуже вискова її частка та високий вплив на економіку в цілому
2. Корупція, що стримує розвиток провідних галузей
3. Національні особливості управління, такі як бюрократизація та менталітет
4. Недосконалість правової бази функціонування підприємств та банківської системи
5. Дуже тісний зв’язок між виконавчою, законодавчою та судовою владою
6. Невідповідність монетарної політики фіскальній
7. Високий рівень злочинності, особливо у сфері економіки
8. Зростання державного боргу та бюджетного дефіциту
Зараз є можливості успішно розв’язати дані суперечності.
Для підвищення ділової активності слід знизити податковий тягар. У 2011 році було прийнято новий податковий закон, що передбачав зниження податку на прибуток підприємств.
З метою зниження рівня тінізації економіки було прийнято рішення НБУ про контроль за валютними операціями. Оскільки обсяги злочинних операцій є дуже великими, а прив’язка гривні до долара є дуже сильною, отже основною валютою здійснення незаконних операцій зачастую є долар.
Суттєве зниження рівня населення було викликано інфляцією. Отже, Національним банком було прийнято рішення про здійснення антиінфляційних заходів у 2008-2009 роках, що дуло результат - зниження інфляції.
Також іншою причиною зниження доходів населення було випереджання темпів інфляції темпів зростання доходів, о призводило до знецінення доходів населення.
До заходів антиінфляційної політики віднесемо:
1. Скорочення державних витрат
2. Кредитна рестрикція (збільшення норми обов’язкових резервів)
3. Лімітування випуску гоівки,
4. Деяка фіксація цін на товари та послуги – у 2007
БИЛЕТ 23
1.Розгляньте рівновагу виробника. Траєкторія розширення виробничої діяльності фірми.
Виробництво продукції пов’язане з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник, зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартість та взаємозамінність ресурсів, намагається досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.
Графічно точку рівноваги виробника можна знайти за допомогою ізокости — лінії, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох факторів (наприклад, праці та капіталу).Якщо ТС — сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами РL і РК, то рівняння ізокости має вигляд:ТC = LPL + KPK
Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробництва (ізокванти) відображає стан рівноваги виробника (рис. 7.6).
Для кожної величини обсягу випуску можна знайти оптимальну комбінацію ресурсів, тобто комбінацію, що мінімізує витрати. Поєднання таких точок на ізоквантно-ізокостній діаграмі утворює лінію (рис. 7.7), яка називається шлях (крива) росту (лінія експансії, або траєкторія розвитку, розширення виробничої діяльності) підприємства у довгостроковому періоді.
Рис. 7.6. Графічне зображення Рис. 7.7. Лінія росту (траєкторія розвитку) рівноваги виробника фірми
2вопрос. Динаміка зайнятості один із основних індикаторів макро- нестабільності.
Якщо економіка функціонує на своєму потенційно можливому рівні є сенс говорити про ситуацію повної зайнятості. Однак повна зайнятість не означає відсутність безробіття. В економіці у кожен момент часу частина робочої сили не зайнята (безробітна). Наявність безробіття – явище природне. Безробітними вважаються ті, хто не має роботи, але шукає її.
До природних форм безробіття відносять фрикційне ті, хто шукає роботу вперше, тимчасово втратили сезонну роботу, шукає роботу після звільнення або в іншому регіоні, із кращими умовами праці та її оплати; структурного різкі зміни в техніці і технології, а також у структурі сукупного попиту, приводять до змін проф.-кваліфікаційної структури робочих місць. Оскільки це неминучі явища, їхня наявність припускає досягнення ситуації повної зайнятості, а рівень безробіття при цьому утворить природну норму безробіття.
Повна зайнятість досягається за умови наявності збалансованого ринку робочої сили, тобто в ситуації, коли чисельність безробітних збігається з кількістю вакантних робочих місць. Конкретне значення природного рівня безробіття залежить від величини і динаміки коефіцієнтів звільнень і працевлаштування. Коефіцієнт звільнень показує частку зайнятих, котрі втрачають роботу щомісяця, а коефіцієнт працевлаштування складає частку безробітних, котрі щомісяця знаходять роботу.
Конкретне значення природного рівня безробіття не залишається незмінним під дією інституціональних змін і державної політики. За останні піввіку в більшості розвитих країн природний рівень безробіття збільшився на кілька відсотків. Це пов'язано із розвитком програм допомоги безробітним, і зі змінами в демографічному складі робочої сили.
Якщо фактичне безробіття перевищує показники його природного рівня, це значить, що в економіці має місце циклічна форма безробіття. Циклічне безробіття зв'язане з циклічними спадами, тому вважається, що однією з основних його причин є дефіцит сукупного попиту.
Стан зайнятості оцінюється з використанням наступних показників:
Рівень безробіття = Чисельність безробітних / Чисельність робочої сили * 100%
Цей показник відбиває питому вагу безробітних у чисельності робочої сили країни.
Рівень зайнятості = Зайняті / Прецездатне населення * 100%
Дає можливість визначати навантаженість утриманцями одного працюючого, можливості наповнення і навантаження на фонди, через які реалізуються різні напрямки соц. захисту.
Коефіцієнт участі в робочій силі = Робоча сила / Працездатне населення * 100%
Цей показник, як правило, має високий рівень у країнах з низькими реальними доходами населення і часткою оплати праці в структурі ВВП. Ці обставини змушують включатися до складу робочої сили підлітків, домогосподарок, пенсіонерів і т.п.
Коефіцієнт навантаження на одне робоче місце, тривалість безробіття.
Офіційні показники рівня зайнятості викривляються на кількість змушених працювати не повний робочий день, зайнятих в тіньовому секторі економіки. З іншого боку, зареєстровані безробітні можуть мати роботу в тіньовому секторі чи в рамках самозайнятості.
Недовикористання робочої сили приводить до відставання фактичного ВВП від потенційного. Кількісно зв'язок між рівнем безробіття і відставанням фактичного ВВП від потенційного описав Артур Оукен. Закон Оукена: перевищення фактичним безробіттям його природного рівня на 1 % приводить до відставання фактичного ВВП від потенційного в середньому на 2-2,5% (хоча на практиці конкретне значення коефіцієнта Оукена може трохи відхилятися від зазначеної величини).
Серйозними соц.-економ. наслідком безробіття є наростаюча втрата безробітними кваліфікації. Неекономічні наслідки безробіття виявляються в кризі родини, зростанні числа деяких захворювань і самогубств, моральних утратах, соц.-пол. напруженості.