2.Розкрийте сутність виробничої функції з одним змінним фактором. Правило спадної віддачі(продуктивності) змінного фактору виробництва.

У короткостроковому періоді зміни обсягу використання капітальних факторів виробництва не відбувається (виходячи з визначення цього періоду функціонування підприємства).

Тому дослідження виробничої функції зводиться до вивчення впливу зміни кількості використання одного фактора виробництва змінного характеру (напр., праці) на обсяг випуску продукції.

Рис. 7.1. Сукупний, середній та граничний продукти змінного фактора виробництва та їх

взаємозв’язки

Розглянемо випадок, коли обсяги використання всіх факторів виробництва, окрім одного, є фіксованими. Економісти називають таку вироб­ничу функцію (ВФ) однофакторною, або ВФ короткострокового періоду, або частинною ва­ріацією факторів виробництва. Основними показниками тут є динаміка сукупного (ТР), середнього (АР) та граничного (МР) продукту змінного фактора виробництва. Взаємозв’я­зок показників ТР, АР і МР та обсягу використання змінного фактора Х ілюструє рис. 7.1. Сукупний продукт збільшується разом із збільшенням змінного фактора Х і досягає у точці А найбільшого значення, по­тім збільшення припиняється. Середній продукт збільшується, досягає найбільшого значення у точці В, потім спадає. Граничний продукт збільшується, досягаючи найбільшого значення у точці С, потім спадає.

Характер зміни показників означає, що, починаючи з певного моменту (на рисунку — точка С), кожна додаткова одиниця змінного фактора стає все менш результативною. Більш того, додаткові вит­рати фактора можуть негативно вплинути на випуск продукції (на рис. 7.1, б МР < 0 при Х > 8). Цей факт означає не лише зниження граничного продукту (граничної продуктивності) фактора, а й порушення оптимальної комбінації залучених факторів (використовуваної технології виробництва).

Закономірність, що спостерігається в аналогічних ситуаціях, відома в теоретичній економіці як закон спадної продуктивності (віддачі) змінного фактора виробництва. Згідно з цим законом залучення до процесу виробництва все більшої додаткової кількості певного фактора за незмінних обсягів інших факторів призводить зрештою до того, що віддача (продуктивність) кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде менша за віддачу попередньої одиниці цього ресурсу, тобто гранична продуктивність спадає.

Сит.хз

БИЛЕТ № 8

1.….Сутність відтворення та його форми. Проблема відтворення суспільного продукту. «Економічна таблиця» ф. Кене.

Процес суспільного відтворення — це постійне й безперервне відновлення результату суспільного виробництва — продукту, а також робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці.

Найважливішим у відтворенні всіх елементів економіч­ної системи є постійне відтворення робочої сили з високим рівнем освіти, кваліфікації, інтелекту і культури.

Відтворення виробничих відносин полягає в їхньому вдосконаленні, що проявляється як:

— розширення товарно-грошових відносин на основі розвитку різноманітних форм власності;

— удосконалення економічних методів управління;

— розвиток кооперації в усіх галузях економіки. Удосконалення виробничих відносин сприяє прискоренню процесу відтворення елементів усієї економічної системи.

Відтворення природних ресурсів передбачає відновлен­ня природних умов економічного зростання, збереження довкілля тощо. Актуальність цієї проблеми посилюється з огляду на різке зростання обсягів споживання сировини та природних ресурсів суб'єктами господарювання.

Особлива роль в умовах постіндустріального суспіль­ства належить відтворенню інформації на основі вико­ристання найновіших досягнень НТП, серед яких особливе місце займає всесвітня мережа Інтернет.

Залежно від результатів процесу відтворення розрізня­ють просте, розширене і звужене відтворення.

При простому відтворенні в кожному наступному циклі відбувається відновлення суспільного продукту в незмінних обсягах і такої самої якості. Розширене відтво­рення передбачає, що виробництво відновлюється у зростаю­чих масштабах. Звужене відтворення характеризується повторенням суспільного виробництва в обсягах, що є мен­шими, ніж у попередньому періоді.

Обов’язковою складовою процесу суспільного відтворення є його натурально-речова частина у вигляді відновлення продуктивних сил. При цьому надзвичайного значення набуває проблема пропорційності — певних кількісних співвідношень між складовими суспільного виробничого циклу. При поновленні виробничого циклу необхідно не просто мати робочу силу і засоби виробництва, а співвідношення їх у конкретних пропорціях. Порушення пропорційності неминуче призводить до зниження ефективності суспільного виробництва і негативно впливає на розвиток багатства суспільства та добробут його членів. Одна з перших схем ведення пропорційного процесу

відтворення була розроблена відомим французьким економістом і політичним діячем Ф. Кене ще у XVIII ст. У своїй знаменитій “Економічній таблиці” він намагався показати не індивідуальні акти купівлі-продажу, а оборот сукупного річного продукту між трьома класами:

1) власниками землі;

2) фермерами як безпосередніми виробниками;

3) промисловим класом (підприємці й робітники).

Ця таблиця показує процес суспільного відтворення - а саме те, як сукупний суспільний продукт розподіляється між класами; із чого складається доходи трьох класів суспільства; як між цими класами доходи обмінюються на продукти. Суспільство розглядється як єдиний організм, що об'єднує три основних класи. "Нація, - пише Кене, - складається з трьох класів: виробничого класу, класу власників та класу безплідного."

До виробничого класу включені усі, хто обробляє землю - селяни, фермери, наймані працівники. Власниками Кене називає тих, хто отримує щорічний чистий продукт, створений у землеробстві (король, землевласники, церква тощо). Безплідним же класом він оголосив усіх зайнятих в промисловості (наймані робітники, ремісники, капіталісти, купці, торговці), а розподіл суспільства на фермерів, власників та промисловців відповідав розподілу суспільства у середні віки на селян, дворян та міських жителів.

Таким чином, у "Економічній таблиці" Кене вперше в історії політичної економії намагався показати основні пропорцій та основні лінії реалізації суспільного продукта, поєднавши численні акти обміну та рух грошей і товарів. Саме Кене належить відкриття того, що процесс відтворення та реалізації відбувається безперервно лише за умови дотримання певних пропорцій розвитку господарства.

Економічна Таблиця" - це схема, яка спрощує реальну економічну ситуацію заради виявлення закономірностей. Зокрема Кене припускає, що 1) ціни незмінні протягом року; 2) всі доходи витрачаються на вживання (це означає, що інвестиції не ростуть по роках); 3) покупки й продажі всередині кожного класу не враховуються; 4) зовнішня торгівля не враховується; 5) вся земля обробляється фермерами, які арендують її у власників.