
- •1.Походження, суть та функції грошей.
- •1)Раціоналістична;
- •2)Еволюційна.
- •2.Форми грошей та їх еволюція.
- •3.Роль грошей у розвитку економіки.
- •4.Грошовий оборот і грошова маса.
- •5.Швидкість обігу грошей та закон грошового обігу.
- •6.Грошовий мультиплікатор та процес грошово – кредитної мультиплікації.
- •13.Грошова реформа як інструмент стабілізації грошового обігу.
- •16.Валютні системи та валютна політика.
- •17.Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання.
- •18.Валютні системи
- •19.Класична та неокласична кількісні теорії грошей.
- •20.Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток теорії грошей.
- •21. Сучасний монетаризм
- •22. Суть та функції кредиту
- •26.Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва.
- •27.Банківська система: суть, принципи побудови та функції.
- •28.Загальна характеристика небанківських фінансово – кредитних установ (нфку).
- •29.Призначення, статус та основи організації діяльності центрального банку.
- •30.Центральний банк та його функції.
- •31.Поняття, призначення та класифікація комерційних банків.
- •32Комерційні банки в грошово – кредитній системі. Види операцій комерційних банків
- •33.Суть та принципи діяльності мфв.
- •34.Світовий банк та його значення для розвитку світової економіки.
21. Сучасний монетаризм
На відміну від кейнсіанців, які вважають, що для сучасного ринкового господарства характерні нестабільність, монетаристи вважають, що ринок доволі стійкий і спроможний само поновлювати економічну рівновагу. Тому вони заперечують кейнсіанську ідею про необхідність державного втручання в економіку і відстоюють принципи вільної конкуренції взагалі і в грошовій сфері в особливості.
Кейнсіанська теорія базується на сукупних витратах і їх компонентах С + I + G + X = Y.
Суть теорії полягає в тому, що сукупний обсяг витрат покупців дорівнює загальній вартості проданих товарів і послуг. В стані рівноваги С + I + G + X (сукупні витрати) дорівнюють Y (обсягу виробництва в країні).
Монетаризм, як це випливає із його назви, робить наголос на гроші. Фундаментальним рівнянням монетаризму є рівняння обміну: M x V = P x G
де: M - грошова маса; V - швидкість обігу доходу; P - рівень цін; G - норма реального доходу.
В оцінці швидкості грошей кейнсіанці і монетаристи також розходяться. Монетаристи не заперечують зміни швидкості грошей, однак вони вважають, що такі зміни - це результат тривалого розвитку. В даний момент часу швидкість обігу грошей стабільна, її зміна здійснюється поступово і передбачувано.
На відміну від монетаристів, кейнсіанці вважають, що швидкість обігу грошей мінлива і непередбачувана. Вона змінюється не тільки від одного економічного циклу до другого, а і усередині циклу. Тому не можна розглядати (як це роблять монетаристи) гроші як важливий фактор, що визначає динаміку обсягу виробництва, зайнятості і цін. Звідси стає зрозумілою відмінність кейнсіанців від монетаристів в оцінці грошово-кредитної політики.
Гроші розглядаються монетаристами як вирішальний фактор розвитку виробництва. Тому державне регулювання грошово-кредитної сфери може спровокувати, на їх думку, економічну кризу.
Кейнсіанська концепція регулювання ставки процента, вважають монетаристи, помилкова і суперечлива. Стабілізувати одночасно пропозицію грошей і ставку процента в принципі не можливо. Тому головним об’єктом регулювання зі сторони центрального банку повинна бути не ставка процента, а темпи росту пропозиції грошей. Необхідно знизити темпи приросту грошової маси до 3-5% в рік (що відповідає середнім темпам росту національного доходу в США). Характерно, що такі темпи рекомендуються незалежно від поточного стану економічної кон’юнктури, так як , на думку монетаристів, вплив прийнятих господарських рішень значно запізнюється, викривляючи їх початкову мету. Монетаристи також вважають за доцільне обмежити економічні функції держави: зменшити розміри державного сектору, скоротити державні витрати, в тому числі на соціальні потреби ( що об’єктивно служить інтересам великого бізнесу).
В 1970 - 80-і рр. були здійснені спроби практичного застосування монетариських рецептів в США, Великобританії, Німеччині, Японії і деяких інших країнах. В результаті проведення монетарної політики в цих країнах вдалось погасити ажіотажний попит і розробити доволі ефективні заходи щодо боротьби з інфляцією.