18.Валютні системи

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову. Збіг меж окремих валютних ринків і валютних систем забезпечує їх внутрішню єдність: ринок створює економічну основу для системи, а система є механізмом забезпечення функціонування і регулювання ринку.

Світова валютна система — це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.

Складовими світової валютної системи є:

• форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці — СДР, ЕКЮ, євро¹);

• уніфікований режим валютних паритетів та курсів;

• умови взаємної конвертованості валют;

• уніфікація правил міжнародних розрахунків;

• режим валютних ринків та ринків золота;

• міжнародні валютно-фінансові організації;

• міжнародне регулювання валютних обмежень.

Світова валютна система у своєму розвитку пройшла етапи, які обумовлені ступенем розвитку світового ринку, міжнародними зв’язками, типами національних грошових систем.

Міжнародна (регіональна) валютна система — договірно-правова форма організації валютних відносин окремих країн.

19.Класична та неокласична кількісні теорії грошей.

Класична кількісна теорія сформувалася у XVI–ХVП ст. і стала основою розвитку монетаристської теорії. Кількісна теорія грошей, яка стверджує, що ціни товарів визначаються обсягом платіжних засобів, що перебувають в обігу, належить до найстаріших доктрин в історії економічної думки. Першими представниками цієї теорії були Арістотель, Ксенофонт, Платон, Ж. Боден, Ш. Монтеск'є, Д. Юм, Дж. Мілль.

Вдосконалення обґрунтування класичних постулатів кількісної теорії грошей та ігнорування її прихильниками аналізу впливу грошей на систему цін, а далі і на економіку тривало до кінця XIX - початку XX ст., коли зросли розміри циклічних коливань ринкової економіки, а в теорії виникла неокласична теорія відтворення, до складу якої увійшла неокласична кількісна теорія у формі двох напрямів:

• трансанкційного варіанту І.Фішера;

• кембріджського варіанту А. Маршалла та А. Пігу.

В дискусіях навколо ролі кількості грошей та її впливу на економіку взяв участь М.І. Туган-Барановський, який обґрунтував необхідність дослідження зв´язку між кількістю грошей і цінами на основі кон´юнктурної теорії. Конкретний варіант цієї проблеми розробив американський економіст І.Фішер, у сформульованому ним трансакційному варіанті кількісної теорії на базі рівняння обміну:

MV = PQ,

де М - середня кількість грошей, що знаходиться в обігу протягом певного періоду; V - швидкість обігу грошової одиниці; Р - середня ціна індивідуального товару; Q - загальна маса товарів (фізично), що реалізується у даному періоді.

20.Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток теорії грошей.

Теорія грошей посідає чільне місце в науковій спадщині одного з найвідоміших економістів ХХ ст. Дж. М. Кейнса. Їй він посвятив цілий ряд праць, зокрема «Трактат про грошову реформу» (1923), «Трактат про гроші» (1930) і «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936).

Оцінюючи в цілому внесок Кейнса в теорію грошей, слід зробити такі два зауваження:

1. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії грошей — їх сутності та вартості. У цих питаннях він повністю залишився на традиційній для кількісників позиції номіналістичної теорії, називаючи гроші витвором держави, а вартість їх визначав як результат кількісного співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті, тобто з позицій кількісної теорії². Кейнс також неодноразово підкреслював, що за незмінності всіх інших чинників впливу на ціни зміна кількості грошей прямо впливає на рівень цін, хоч цей вплив не є прямо пропорційним.

2. Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були питання місця і ролі грошей у відтворювальному процесі. Щодо цих питань він цілковито дотримувався методології монетаристської теорії грошей, за якою головним об’єк­том наукових досліджень повинні бути прикладні аспекти використання грошей в економіці.