13.Грошова реформа як інструмент стабілізації грошового обігу.

Грошова реформа є складним еталоном антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

Важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації грошової одиниці. При цьому необхідно всебічно проаналізувати всі внутрішні і зовнішні чинники які спонукали до глибокого структурного розбалансування всієї системи функціонування та механізму грошового обігу, підготувати відповідні економічні передумови.

Враховуючи мету проведення та глибину перебудови державою наявної грошової системи реформи поділяються на два типи:

* повні (структурні);

* часткові.

Повні (структурні) грошові реформи передбачають насамперед структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин, а також впровадження в обіг нової грошової одиниці.

В процесі такої грошової реформи передбачається структурна перебудова як усієї системи грошових відносин, так і кожної її окремо взятої структурної ланки.

Такі структурні зміни диктуються особливостями нової національної валюти, що запроваджується в обмін і повинні забезпечувати передумови для їх успішного функціонування.

14.Валюта та валютний ринок.

Валю́та (англ. currency — грошовий обіг, валюта) — грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку вторгових операціях. У якості валюти, як правило, виступають монети та банкноти певної держави, які є фізичним аспектом національної грошової маси. Інша частина грошової маси країни складається з банківських депозитів(депозитних грошей), власність на яку може бути передана за допомогою чеків, дебетових карток або інших форм грошових переказів. Депозитні гроші і валюта є грошима у тому сенсі, що обидва вони є допустимими як засіб платежу

Валю́тний ри́нок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Сучасний валютний ринок — система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют

Особливості валютного ринку

Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують сучасні заходи зв'язку, комп'ютерну техніку. Роль тих чи інших валют на ринку визначається їх місцем у світогосподарських зв'язках. Більша частина операцій припадає на долари США, англійські фунти стерлінгів, а також євро.

Основна частина валютних операцій проводиться в безготівковій формі, тобто по поточних і термінових банківських рахунках і тільки незначна частина ринку приходиться на торгівлю монетами і обмін готівкових грошей. Територіально валютні ринки прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів (Лондон, Париж, Нью-Йорк, Франкфурт-на Майні, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Амстердам, Брюссель).

З організаційного погляду валютний ринок - це система валютних бірж, комерційних банків та інших установ, що реалізують угоди з купівлі-продажу іноземної валюти. На практиці це означає поділ валютного ринку на два основні сегменти - біржовий та позабіржовий. Позабіржовий сегмент валютного ринку ще називають міжбанківським.

Для валютних ринків характерні такі основні види операцій:

Операції «спот» передбачають негайну постановку валюти за курсом, зафіксованим в угоді.

Операції «форвард» — це угоди, в яких сторони домовляються про постановку певної суми валюти через домовлений термін за узгодженим на момент операції курсом.

Операція «аутрайт» означає, що продавець зобов'язаний продати, а покупець — купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом.

Операція «опціон», коли клієнт сплачує банку невелику премію й одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більше невигідним, ніж втрата коштів на премію.

15. Валютний курс та закономірності його формування

Методи формування валютних курсів

 

Крім технічних прийомів визначення валютного курсу є велика розмаїтість адміністративних і стабільності економічних методів формування валютних курсів, визначальних характер управліннявалютими курсами (курсові режими). У практиці управління валютними курсами застосовуються дві основнікусових режиму – фіксований і плаваючий.

Безліч варіантів модифікацій і поєднань утворюють режимгобко фіксованих курсів.

Режим фіксованого валютного курсу передбачає з'ясування умотивованості й котирування його державними органами. При режимі змінного курсу його значення визначаються силами ринку за участі держави.

Режим гнучко фіксованих ринків грунтується на поєднанні жорсткої регулювання обмінних курсів зі своїми спільним плануванням. [8, 630]

Статут міжнародного валютного фонду надав країнам – учасницям свободу вибору тієї чи іншої варіанта режиму валютного курсу. Вибір здійснюється з урахуванням загальноекономічної кон'юнктури країни, ступеня її участі у міжнародну торгівлю, стані банківської системи та валютного ринку, системи цін, і рівня інфляції, сформованій системи управління економікою й участі інших чинників.

Росія, наприклад, протягом протягом останнього десятиліття пройшла цей шлях від жорсткого фіксованого курсового режиму до плаваючого валютного курсу.

нижчої вартості банківських послуг, пропонованих клієнтові.