88. Правова регламентація міжнародних повітряних сполучень.

Сучасний режим повітряної навігації бере початок з 1944 р., з Чиказької конференції та прийнятих на ній конвенцій. На основі Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944 основними принципами міжнародного повітряного права визнаються: право на вільний переліт в міжнародному повітряному просторі; право на перевезення пасажирів, пошти і товару; право на технічне приземлення (наприклад, для заправлення паливом тощо); кожна держава має виключне право верховенства над своїм повітряним простором; державні літаки однієї держави можуть перелітати над теренами іншої за спеціальним дозволом, оскільки договір стосується виключно цивільної авіації; перевезення товару літаками однієї держави над територією іншої держави вимагають згоди цієї держави; кожна держава, на території якою приземляється літак, має право його обшукати та вимагати документів від капітана та ін. Чиказька угода про транзит міжнародними повітряними лініями від 07.12.1944 підкреслює, що держави-сторони визнають право авіаслужб перелітати над їх територіями без приземлення та право на технічне приземлення. Ця угода була доповнена угодою про міжнародний авіатранспорт, яка додала право брати на борт та висаджувати пасажирів, пошту та вантаж на територіях держав-учасниць. Однак ця угода була ратифікована небагатьма державами, США відмовились від неї у 1946 р. через значні комерційні втрати.

89.Міжнародне космічне право та його джерела

Слід вказати на те, що космічний простір, розташований у юридичному і фізичному смислі за межами земного повітряного простору що простирається в безкраїсть не маючи ніякої межі, не пристосований для життя і діяльності людини, а також ніяких інших живих істот, крім спеціальних апаратів і пристроїв, причому на обмежений час. Міжнародне космічне право — галузь сучасного міжнародного права, що регулює діяльність держав з дослідження і використання космічного простору, що встановлює його правовий режим.

Джерела: Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 року; Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 року; Угода про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах, 1979 року. До числа джерел міжнародного космічного права універсального характеру належать також договори, що частково регулюють і космічну діяльність. Це, наприклад, Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі і під водою, 1963 рокy.

90.Правовий режим космічного простору та небесних тіл.

Міжнародне право, встановлюючи режим космічного простору та небесних тіл, тим не менше не містить загальновизнаного визначення цих територій. Що стосується космічного простору, то основною причиною такої невизначеності є відсутність у праві чіткого розрізнення між космосом і повітряним простором, який визнається територією держави. Небесними тілами слід вважати будь-які космічні тіла, що мають природне походження. Основним міжнародно-правовим актом, що визначає режим дослідження та використання космічного простору та небесних тіл, є Договір про космос 1967 р. Він встановлює, що “дослідження та використання космічного простору, включно з Місяцем та іншими небесними тілами, здійснюється на благо та в інтересах всіх країн, незалежно від ступеня їхнього економічного або наукового розвитку, та є надбанням всього людства”.