80.Класифікація морських просторів.

До нинішнього часу в міжнародному морському праві всі морські простори Світового океану варто класифікувати за їхніми правовими ознаками на: внутрішні морські води; До внутрішніх вод держави належать морські бухти, затоки, лимани, береги яких належать одній державі і ширина входу в які не перевищує 24 морських милі. територіальне море (води) не перевищує 12 морських миль прилеглі зони; 3 миль. це пояс морських вод, що прилягає до територіального моря. архіпелажні води; — води держави-архіпелагу, розташовані між островами, з яких складається держава-архіпелаг, і відмежовані від інших частин моря прямими вихідними лініями, що з'єднують найвіддаленні в бік моря точки най віддалених островів і висихаючих рифів. 100 миль. континентальний шельф; (частина континенту занурена нижче рівня моря. К.ш. поступово знижується від берегової лінії до перегину на глибині бл. 200 м, від якого починається континентальний схил.) виключні (морські) економічні зони; (Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України,) води відкритого моря; (частина Світового океану, розташована за межами територіальних вод будь-якої держави) замкнуті або напівзамкнуті моря; (- затока, басейн чи море, оточене двома або кількома д-вами, що з'єднується з ін. морем чи океаном через вузький прохід; територія, що складається повністю чи гол. чин. з територіальних морів і виключних (морських) економічних зон двох чи більше прибереж, держав.) води міжнародних проток; міжнародний район морського дна. (Морське дно за межами континентального шельфу й економічної зони є територією з міжнародним режимом і утворює міжнародний район морського дна (далі — «Район» ) Така правова класифікація морських просторів закріплена у Конвенції ООН з морського права 1982 р.

81. Правовий режим внутрішніх морських вод.

Внутрішні морські води є частиною території відповідної держави, на яку поширюється її суверенітет і юрисдикція в повному обсязі. Правовий режим внутрішніх морських вод регулюється Конституцією України, Кодексом торгового мореплавання України, Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року й інших законодавчих актів, а також нормативно-правовими актами підзаконного характеру. У внутрішні води входять: вода морських портів, заток, бухт, губ, лиманів, історичні води, а також води, розташовані в бік берега від вихідних ліній, прийнятих для відліку територіальних вод. Правовий режим морських портів в основному регулюється нормами національного права. В Україні правовий режим портів установлений розділом IV «Морський порт» Кодексу торгового мореплавання України (КТМ). Крім того, розрізняють порти відкриті і закриті.

Іноземні невійськові судна можуть заходити у внутрішні води тільки з дозволу прибережної держави і повинні додержуватися її законів. Прибережна держава може встановлювати стосовно іноземних суден такі види правового режиму: а) національний режим (такий же, який дається своїм суднам); б) режим найбільшого сприяння (надання умов не гірших, ніж ті, якими користуються судна будь-якої третьої держави); в) спеціальний режим (наприклад, для суден із ядерними силовими установками, що перевозять отрутні, хімічні й інші матеріали). До внутрішніх вод держави належать морські бухти, затоки, лимани, береги яких належать одній державі і ширина входу в які не перевищує 24 морських милі.