71. Поняття та склад державної території.

Державна територія – це частина простору Земної кулі і атмосфери, що є надбанням певного народу і у межах якого утворена цим народом держава здійснює належні їй суверенітет та територіальне верховенство. Приналежність території до держави означає, що держава виступає публічним володільцем належної їй території і будь-які зміни цієї території можливі винятково на публічно-правових підставах.

До складу території держави входять: сухопутний простір, тобто сухопутна територія материка та (або) островів; водна територія, яка складається із внутрішніх материкових і морських вод, а також територіального моря; повітряний простір держави, тобто частина атмосфери, що знаходиться над сухопутною та водною територіями держави. Верхня межа повітряного простору одночасно є лінією розмежування космічного та повітряного просторів. Висотний показник цієї лінії остаточно не визначений, але в силу звичаю вважається, що повітряний простір простягається до закінчення щільних шарів атмосфери, тобто орієнтовно до висоти в 100-110 км.; надра, тобто частина земної кори, що розташована під сухопутною та водною територією держави без обмеження по глибині (до центру Земної кулі).

72. Правовий режим державних кордонів Закон України "Про державний кордон України" визначає державний кордон як лінію і вертикальну поверхню, яка проходить по цій лінії, що зазначає кордони території України — суші, вод, надр, повітряного простору. Кордони мають важливе значення насамперед тому, що вони належним чином закріплені й визнані, визначають межі державної території, підтверджують право держави (титул) на дану територію. Лінія державного кордону встановлюється в результаті домовленості між суміжними державами, тобто шляхом укладення міжнародних угод. Розрізняють сухопутні, водні (морські) й повітряні кордони. За способом їхнього встановлення розрізняють кордони астрономічні, які проводяться по меридіанах і паралелях; орографічні, що проходять по місцевості з рахунком її рельєфу, і геометричні, тобто такі, що прокладаються нанесенням прямих ліній. Встановлення лінії державного кордону здійснюється у два етапи: спочатку державний кордон описується в міжнародному договорі, з вказівкою точних астрономічних координат або інших безсуперечних ознак (делімітація кордону), після чого наступає демаркація кордону, тобто перенесення на місцевість із встановленням "ясно бачених прикордонних знаків, форми, розмір і порядок встановлення яких визначається законодавством України і міжнародними договорами України" (ст. 4 Закону від 4 листопада 1991 р.), або каменів, надовбів, буїв тощо. Редемаркація — це відновлювання речових слідів демаркації. При редемаркації можливе уточнення територіальних кордонів суміжних держав.

73.Міжнародна (недержавна територія) та безядерні зони. За межами національної юрисдикції держав, тобто за межами державної території даної держави, зокрема за зовнішніми межами територіального моря, знаходяться великі простори морів і океанів, включаючи товщу морів і океанів, їх надра і повітряний простір над ними, а також космічний простір, не знаходяться під суверенітетом будь-якої держави. Юридичний статус таких просторів і їх правовий режим визначаються виключно нормами міжнародного права - загальноправових і конвенційними, іноді також додатково угодами між суміжними державами. Основну частину таких морських просторів складає простір «відкритого моря», загальний правовий режим якого визначається терміном-поняттям «свобода відкритого моря». Відповідно в складі морського простору виділені прилежащая (до територіального моря) зона, виняткова економічна зона і континентальний шельф. Повітряний простір включає в себе простір, що є інтегральною частиною державної території (національне повітряний простір), і простір за межами державної території, тобто повітряний простір. Космічний простір, розташоване в юридичному і фізичному сенсі за межами повітряного простору, не пристосоване для життя і діяльності людини, крім як усередині запускаються в космос спеціальних апаратів або пристроїв. Без'я́дерна зо́на — територія, вільна від випробування, виробництва, розміщення, зберігання і транзиту ядерної зброї, а також у межах — якої і проти якої виключається застосування ядерної зброї. Без'ядерні зони утворюють як регіони (наприклад, у 1967 було підписано Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці), так і окремі держави (наприклад, у 1984 Гренландія оголосила свою територію без'ядерною зоною) чи частини держав (окремі територіально-адміністративні одиниці в США, Канаді, Японії оголосили себе вільними від ядерної зброї). 1991 року Верховна Рада України оголосила її без'ядерний статус.