
- •1.Поняття, предмет, функції міжнародного права.
- •2.Співвідношення міжнародного права та національного права.
- •3.Поняття міжнародного права як науки.
- •4.Суб’єкти міжнародного права: поняття, види, загальна характеристика.
- •6.Періодизація історії розвитку міжнародного права.
- •7.Міжнародне право у стародавні часи. ( чит)
- •8. Класичне міжнародне право: поняття та основні інститути.
- •9.Основні ознаки сучасного міжнародного права.
- •10.Поняття, види джерел міжнародного права.
- •11.Міжнародний договір як джерело міжнародного права
- •12.Міжнародний звичай.
- •13.Допоміжні джерела міжнародного права.
- •14.Система міжнародного права.
- •16.Поняття, функції, природа основних принципів міжнародного права.
- •18.Нормативний зміст основних принципів міжнародного права.
- •19.Роль принципів міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин.
- •20.Поняття та ознаки, види суб’єктів міжнародного права.
- •21.Держави як основні суб’єкти міжнародного права.
- •23.Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •24.Міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень (квазідержав).
- •25.Проблема міжнародної правосуб’єктності фізичних осіб.
- •26.Поняття, види, способи міжнародно-правового визнання.
- •27.Визнання держав.
- •28.Визнання урядів.
- •29.Поняття правонаступництва.
- •30.Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів.
- •32.Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •33.Поняття, ознаки міжнародного правопорушення.
- •34.Класифікація міжнародних правопорушень.
- •35.Види та форми міжнародно-правової відповідальності.
- •Підстави звільнення від міжнародної відповідальності.
- •Міжнародно-правові санкції.
- •Поняття міжнародного договору та права міжнародних договорів.
- •Класифікація міжнародних договорів.
- •Форма, структура, мова та назва міжнародного договору.
- •Порядок і стадії укладення міжнародних договорів.
- •Дія та підстави припинення дії міжнародних договорів.
- •Тлумачення міжнародних договорів.
- •Органи зовнішніх зносин держав та їх система.
- •Дипломатичне право: поняття, джерела. Дипломатична служба.
- •47.Функції дипломатичних представництв. Дипломатична пошта.
- •48.Статус персоналу дипломатичного представництва. Дипломатичні ранги.
- •49.Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •50. Консульське право: поняття та джерела.
- •51. Класи консульських установ. Порядок призначення на посаду консула.
- •52.Штатні та почесні консули.
- •53.Функції консульських установ. Консульська служба в Україні.
- •54.Привілеї та імунітети консулів та консульських установ.
- •55.Поняття, ознаки та види міжнародних організацій.
- •56.Оон: історія створення, правовий статус, головні органи.
- •57.Спеціалізовані установи оон.
- •58. Регіональні міжнародні організації
- •59.Міжнародні організації у Європейському регіоні(рє,обсє,снд)
- •60.Європейський союз.
- •61.Нато й Україна.
- •62.Поняття міжнародного захисту прав людини.
- •63.Міжнародні стандарти прав людини. Класифікація прав людини.
- •64. Міжнародні органи по захисту прав людини.
- •65. Поняття та способи набуття громадянства.
- •66. Втрата громадянства.
- •67. Фізичні особи з особливим правовим статусом.
- •68. Правонаступництво України після розпаду срср.
- •69. Право притулку.
- •70. Поняття та види територій в міжнародному праві.
- •71. Поняття та склад державної території.
- •74. Демілітаризовані і нейтралізовані території.
- •75. Правовий режим Арктики та Антарктики
- •76.Міжнародні та багатонаціональні ріки. Правовий режим Дунаю.
- •77.Встановлення державних кордонів.
- •78.Вирішення територіальних спорів.
- •79. Поняття, сфера дії та кодифікація міжнародного морського права
- •80.Класифікація морських просторів.
- •81. Правовий режим внутрішніх морських вод.
- •82. Правовий режи територіального моря
- •83. Води державних архіпелагів
- •84. Прилегла зона, виключна економічна зона та континентальний шельф.
- •85. Правовий режим відкритого моря та морського дна.
- •87.Поняття та джерела, принципи міжнародного повітряного права.
- •88. Правова регламентація міжнародних повітряних сполучень.
- •89.Міжнародне космічне право та його джерела
- •90.Правовий режим космічного простору та небесних тіл.
- •91.Правовий статус космічних апаратів та їхніх екіпажів
- •92.Відповідальність за діяльність у космосі.
- •93. Поняття і система права збройних конфліктів
- •94. Міжнародне право та збройні конфлікти
- •95. Початок війни та його правові наслідки
- •96. Правовий статус учасників збройних конфліктів
- •97. Засоби та методи ведення війни.
- •98.Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю.
- •99. Засоби мирного вирішення міжнародних спорів.
- •100. Поняття права міжнародної безпеки. Миротворчі операції.
- •101. Роль міжнародних організацій у регулюванні міжнародних відносин.
- •102.Правовий режим повітряних суден
- •103. Правовий статус цивільного населення. Військова окупація.
- •104. Закінчення війни та правові наслідки.
64. Міжнародні органи по захисту прав людини.
Комітети з прав людини складаються з експертів, які діють в особистій якості. У компетенцію міжнародних органів із захисту прав людини входить розгляд: 1) доповідей держав-учасниць договору про законодавчі, адміністративні та інші заходи, що приймаються ними для впровадження в життя зобов'язань, котрі містяться в договорі; 2) повідомлень держав-учасниць договору про те, що інша держава-учасниця не виконує своїх зобов'язань за даним договором; 3) індивідуальних петицій (скарг) від осіб, які стверджують, що якесь з їх прав, зафіксоване у відпо відному договорі, було порушено, і котрі вичерпали усі внутрішньодержавні засоби правового захисту. Правом на розгляд скарг індивідів наділений: Комітет з прав людини, Комітет з ліквідації расової дискримінації, Комітет проти катувань і деякі інші між народні органи. Комітет з прав людини ООН створений на основі резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2200А (XXI) від 16 грудня 1966 року й у відповідності зі статтею 28 Пакту про громадянські та політичні права 1966 року і Факультативного протоколу до цього Пакту. Фактично Комітет є самостійним міжнародним органом і складається з вісімнадцяти експертів, що виступають в особистій якості. Члени Комітету обираються з громадян держав — учасниць Пакту терміном на 4 роки і можуть бути переобрані. Комітет з економічних, соціальних і культурних прав заснований відповідно до рішення Економічної і Соціальної Ради ООН у 1985 році. Комітет здійснює спостереження за виконанням Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року і складається з 18 експертів. Комітет з ліквідації расової дискримінації Комітет утворений відповідно до положень статті 8 Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1966 року. Комітет: розглядає регулярно доповіді, що надаються державами про прийняті ними законодавчі, адміністративні й інші заходи для виконання положень Конвенції; заяви держав — учасниць Конвенції про те, що інша держава не виконує положень Конвенції.
65. Поняття та способи набуття громадянства.
Громадянство – сталий правовий зв'язок індивіда з конкретною державою. Цей зв'язок набуває втілення в тому, що держава надає особі певний обсяг прав і свобод і забезпечує їхню реалізацію на практиці. Держава також надає своєму громадянинові, що перебуває за кордоном, заступництво, захищає його права у разі порушення (зрозуміло, у рамках, обумовлених нормами міжнародного права). Громадянин зобов'язаний визнавати конституцію, дотримуватися законів, сплачувати податки, дбайливо ставитися до навколишнього середовища й історичної спадщини. Громадянство набувається двома основними шляхами. Перший спосіб стати громадянином – народження. Такий порядок його набуття також називається філіацією (від лат. filius – син). Порядок набуття громадянства за народженням регулюється двома правилами – правом крові і правом ґрунту. Право крові (jus sanguis) означає, що особа наслідує громадянство батьків незалежно від місця появи на світ. Це правило повною мірою діє щодо дітей молодших за 14 років. Якщо батько й мати дитини мають різне громадянство і між ними немає згоди про громадянство дитини або розпочався шлюборозлучний процес, питання про належність дитини до конкретної держави вирішується у рамках міжнародного права за участю органів опіки та піклування країни народження. Право ґрунту (jus foli) передбачає, що особа набуває громадянство країни народження незалежно від громадянства батьків. Право ґрунту в чистому вигляді нині діє тільки в державах Латинської Америки. У більшості країн світу діє змішаний принцип. Другий спосіб набути громадянство – подати заяву до компетентних органів іншої держави. Цей спосіб прийнято називати натуралізацією. Найчастіше до тих, хто хоче набути громадянство, ставляться такі умови: перебувати в країні на законних підставах, проживати в ній тривалий строк; володіти офіційною мовою в обсязі, достатньому для спілкування; мати легальний прибуток; бути психічно здоровим і не бути носієм вірусу імунодефіциту людини; не бути зареєстрованим у базах даних Інтерполу як терорист; мати позитивну репутацію і протягом певного часу не вчиняти правопорушень.