- •1.Методи історії психології
- •2.У своєму розвитку психологія пройшла кілька етапів.
- •3.Психологія в період античності і Середньовіччя » Провідні теорії античності » Концепція Аристотеля
- •4.Перші філософські системи
- •5. Погляди Піфагора
- •6.Основні психологічні ідеї Демокріта.
- •7.Зміст психологічного вчення Сократа про душу як джерело моральності людини.
- •8.Дуалістична психологія Платона
- •9.Сутність теорії пізнання Арістотеля.
- •10.Зміст вчення Епікура та його послідовників.
- •11.Внутрішня незалежність та автономія людини в психологічній концепції стоїцизму.
- •12.Загальна характеристика психології в епоху Середньовіччя.
- •13. Проблема достовірності пізнання в учінні Августина Блаженного.
- •14. Зміст наукових поглядів п’єра Абеляра.
- •15. Дослід як джерело пізнання в працях р. Бекона.
- •16. Розквіт арабської психологічної думки: Ібн аль-Хайсам, Ібн-Сіна, Ібн-Рушд.
- •17. Зміст філософсько-психологічних ідей ф. Аквінського.
- •20. Дослідження здібностей та їх природи в науковій спадщині х. Уарте.
- •23. Ф. Бекон та проблема емпіричного пізнання психіки.
- •24. Метод універсального сумніву р. Декарта і його шлях до поняття свідомості
- •25 Б. Спіноза і його психологічне вчення про людину як цілісну істоту.
- •26. Раціоналістичні погляди в доктрині г.-в. Лейбніца.
- •27. Емпіризм у концепції Дж. Локка.
- •28. Внесок т. Гоббса в розвиток психологічного пізнання.
- •Загальна характеристика психології в період Просвітництва.
- •30. Психологічна спадщина д. Дідро.
- •32. Внесок к.-а. Гельвеція в розвиток психологічного знання.
- •31. Вивчення людської психіки в концепції ж.-о. Леметрі.
- •33. Сенсуалістична концепція е. Кондільяка: основні ідеї та вплив на психологію.
- •35.Розвиток німецької психології в працях х. Вольфа,і.Канта
- •36. Дж. Берклі та його спроба пояснення зорового сприйняття простору
- •38.Асоціативна концепція д. Гартлі.
- •39. «Ментальна механіка» або ментальна хімія Джеймса Мілля і його система виховання.
- •37.Асоціація як переважаючий зв’язокідей у конціепції д. Юма.
- •42. Зміст психологічних поглядів г. Спенсера.
- •43. Роль в. Вундта в становленні експериментальної психології.
- •44. Г. Гельмгольц як родоначальник психофізіології.
- •45. Г. Т. Фехнер та його внесок у розвиток психофізики.
- •46. Експериментальні дослідження пам’яті г. Еббінгаузом.
- •47. Структуралізм е. Тітченера як варіант інтроспективної психології.
- •48. Ідеї функціоналізму в наукових поглядах в. Джемса, д. Дьюї та ін.
- •50. «Систематична інтроспекція» у Вюрцбурзькій школі та дослідження процесів мислення.
- •51. Сутність описової психології в. Дільтея і е. Шпрангера.
- •52. Розвиток французької психологічної школи на межі XIX-XX століть.
- •49. Зміст психологічних поглядів ф. Брентано, к. Штумпфа як представників європейського функціоналізму.
50. «Систематична інтроспекція» у Вюрцбурзькій школі та дослідження процесів мислення.
Вюрцбурзька школа в психології знаменита насамперед тим, що саме в ній вперше було розпочато експериментальне вивчення мислення. Вона була заснована німецьким вченим О.Кюльпе (1862-1915). Кюльпе, так само як і Титченер, був учнем Вундта; під його керівництвом він навчався в Лейпцігському університеті, а пізніше писав докторську дисертацію, яку захистив в 1887 р.
У перші роки своєї діяльності він частково повторював експерименти, проведені в Лейпцігській лабораторії, частково удосконалював інтроспективним метод. Зміна інструкції, яка дається випробуваному перед початком експерименту, призвело до того, що головну увагу в роботах Кюльпе і його співробітників було сконцентровано вже не на результати діяльності, а на її процесі.
Експерименти Вюрцбургской школи показали, що випробуваний при виконанні завдань здійснює розумові операції, які він зазвичай не усвідомлює.
Робота Кюльпе над модифікацією методу інтроспекціями призвела до його перетворення на метод «систематичної експериментальної інтроспекціями». Вирішуючи інтелектуальне завдання, випробуваний повинен був дати звіт про стани ,пережиті ним у процесі вирішення. Цей самозвіт називався систематичним, оскільки весь процес точно поділявся на часові відрізки і повторювався безліч разів з метою корекції описания. Було встановлено, що думка, з психологічної точки зору, можна охарактеризувати не тільки негативно (як якісно відмінну від сенсорних даних), але і позитивно, як діючу значеннями.
В дослідах Марбе (1901) від випробуваних потрібно при зважуванні предметів повідомити не тільки про те, який з них важче, але і про те, як вони прийшли до цього висновку.
В 1906 р. Ах почав, слідом за вивченням мислення, досліджувати вольовий акт. Він виходив з того, що принцип побудови цих актів однаковий (що підтверджував і Вундт) і реагування у відповідь на подразник натисканням на ключ нічим не відрізняється від реагування словом. В експериментах Бюлера випробуваному вже пропонувалися логічні і арифметичні завдання. Обмірковуючи їх, він повинен був помічати шлях, який веде до вирішення. В результаті Бюлер і Уатт прийшли до висновку про те, що прийняття завдання є головним чинником, що визначає процес мислення, тобто саме завдання, її зміст направляє і регулює цей процес. Таким чином, мислення стало розглядатися не як миттєвий акт, а як процес, що має початок, час протікання і результат. Більш детальне вивчення динаміки мислення допомогло виявити нові важливі закономірності. Передусім до них відноситься поняття установки,яка визначає хід мислення, регулюючи відповідно завданням відбір ідей. Залежно від цієї установки, випробувані виконують завдання швидше або повільніше, більш або менш продуктивно. Експериментальне дослідження мислення, розпочате в Вюрцбургской школі, було продовжено іншими дослідниками і стало однією із самих великих областей експериментальної психології.