
- •1.Методи історії психології
- •2.У своєму розвитку психологія пройшла кілька етапів.
- •3.Психологія в період античності і Середньовіччя » Провідні теорії античності » Концепція Аристотеля
- •4.Перші філософські системи
- •5. Погляди Піфагора
- •6.Основні психологічні ідеї Демокріта.
- •7.Зміст психологічного вчення Сократа про душу як джерело моральності людини.
- •8.Дуалістична психологія Платона
- •9.Сутність теорії пізнання Арістотеля.
- •10.Зміст вчення Епікура та його послідовників.
- •11.Внутрішня незалежність та автономія людини в психологічній концепції стоїцизму.
- •12.Загальна характеристика психології в епоху Середньовіччя.
- •13. Проблема достовірності пізнання в учінні Августина Блаженного.
- •14. Зміст наукових поглядів п’єра Абеляра.
- •15. Дослід як джерело пізнання в працях р. Бекона.
- •16. Розквіт арабської психологічної думки: Ібн аль-Хайсам, Ібн-Сіна, Ібн-Рушд.
- •17. Зміст філософсько-психологічних ідей ф. Аквінського.
- •20. Дослідження здібностей та їх природи в науковій спадщині х. Уарте.
- •23. Ф. Бекон та проблема емпіричного пізнання психіки.
- •24. Метод універсального сумніву р. Декарта і його шлях до поняття свідомості
- •25 Б. Спіноза і його психологічне вчення про людину як цілісну істоту.
- •26. Раціоналістичні погляди в доктрині г.-в. Лейбніца.
- •27. Емпіризм у концепції Дж. Локка.
- •28. Внесок т. Гоббса в розвиток психологічного пізнання.
- •Загальна характеристика психології в період Просвітництва.
- •30. Психологічна спадщина д. Дідро.
- •32. Внесок к.-а. Гельвеція в розвиток психологічного знання.
- •31. Вивчення людської психіки в концепції ж.-о. Леметрі.
- •33. Сенсуалістична концепція е. Кондільяка: основні ідеї та вплив на психологію.
- •35.Розвиток німецької психології в працях х. Вольфа,і.Канта
- •36. Дж. Берклі та його спроба пояснення зорового сприйняття простору
- •38.Асоціативна концепція д. Гартлі.
- •39. «Ментальна механіка» або ментальна хімія Джеймса Мілля і його система виховання.
- •37.Асоціація як переважаючий зв’язокідей у конціепції д. Юма.
- •42. Зміст психологічних поглядів г. Спенсера.
- •43. Роль в. Вундта в становленні експериментальної психології.
- •44. Г. Гельмгольц як родоначальник психофізіології.
- •45. Г. Т. Фехнер та його внесок у розвиток психофізики.
- •46. Експериментальні дослідження пам’яті г. Еббінгаузом.
- •47. Структуралізм е. Тітченера як варіант інтроспективної психології.
- •48. Ідеї функціоналізму в наукових поглядах в. Джемса, д. Дьюї та ін.
- •50. «Систематична інтроспекція» у Вюрцбурзькій школі та дослідження процесів мислення.
- •51. Сутність описової психології в. Дільтея і е. Шпрангера.
- •52. Розвиток французької психологічної школи на межі XIX-XX століть.
- •49. Зміст психологічних поглядів ф. Брентано, к. Штумпфа як представників європейського функціоналізму.
30. Психологічна спадщина д. Дідро.
Французький філософ Дені Дідро (1713–1784) – автор відомих праць "Думки про пояснення природи"(1754), "Розмова Д'Аламбера з Дідро", "Філософські принципи матерії та руху"(1770). У своїх працях він обґрунтовує принципи послідовного матеріалізму, згідно з якими єдиною реальністю може бути лише матерія і рух. В єдиний процес еволюції світу Дідро вміщує існування людини, суспільства. Найбільш відомою є діяльність Дідро зі створення "Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел", якій він віддав понад 20 років життя.
Уся природа, згідно з поглядами Дідро, перебуває в постійному русі та еволюціонуванні. Усе, що існує, колись виникло й зникне, перетворюючись на щось інше. Різноманітність існуючих матеріальних форм є головною причиною процесуальності світу. Розглядаючи конкретний процес зміни форм існування, ми можемо постійно фіксувати усе нові та нові форми, фрагменти зміни конкретної форми, але ніколи не зможемо побачити нескінченної множини форм реальності, які існують під час зміни одного предмета на якийсь інший. Не маючи можливості виявити безмежну множину форм реальності, люди користуються поняттям "матерія", яке засвідчує нам, що існує реальність, навіть якщо вона не відома конкретними виявленнями. Дідро вважає, що розмаїття форм матерії створюється зіткненням та об'єднанням різноякісних елементів.
У проспекті "Енциклопедії" Дідро проводить думку, що в історії людства, особливо починаючи з епохи Відродження, вже спостерігається певний прогрес у пізнанні природи і що в майбутньому він стане ще значнішим, набуде неперервного характеру. При цьому він чітко розумів, що внаслідок безкінечності Всесвіту вичерпне пізнання природи неможливе. Природу як об'єкт пізнання Дідро уподібнює неосяжній книзі, у якій учені послідовно один за одним прочитують все нові й нові сторінки, але ніхто ніколи не може розраховувати, що коли-небудь зможе перегорнути її останню сторінку. Проте ніяких конкретних меж розвитку людського пізнання Дідро не ставив, будучи переконаним у можливості розгадати найскладніші "світові загадки". У теорії пізнання Дідро поєднує переваги як емпіризму, так і раціоналізму, підкреслюючи необхідність нової раціональності, яка б функціонувала в органічній єдності із чуттєвим пізнанням, визначаючи суть філософської методології як перевірку розуму розумом, контроль розумом та експериментом чуттєвого пізнання, відображення чуттєвим досвідом природи. На думку Дідро, по-справжньому адекватно тлумачити природу може лише мислитель, який органічно поєднає "раціональну" філософію з "експериментальною", що практично означало філософське осмислення природничо-наукового матеріалу.
Дідро відстоює вчення про єдність матерії та свідомості, висловлює думку, що у потенційному вигляді відчуття є всеуніверсальною властивістю матерії. Розглядаючи виникнення свідомості, розуму як історичних явищ, Дідро створює першу еволюціоністичну концепцію становлення біологічних видів. Однак він розглядав еволюцію лише у вигляді накопичення властивостей, ознак, які сумарно дають феномен нового біологічного виду. Свою гносеологічну концепцію Дідро будує, керуючись принципами сенсуалізму (насамперед – локківського). Він виділяє три види пізнання: спостереження, обмірковування, досвід. Спостереження збирає факти, обмірковування – комбінує їх, досвід – перевіряє результати цих комбінацій. Не поділяючи думку про те, що ми можемо звести мислення людини до відчуттів, Дідро розробляє концепцію психічної діяльності, згідно з якою судження, почуття не зводяться до елементарних чуттів, а останні – це їх умова, а не сутність, умова виникнення психіки, а не сама психіка.