5. Професійний спорт у європі

Професійний спорт у Європі має ряд особливостей, пов’язаних з історичними традиціями і концепціями його розвитку в окремих країнах, різним відношенням до нього держави, з іншим підходом до підготовки спортсменів і добору їх у команди, з фінансуванням професійного спорту, а також іншим, порівнянню з американцями сприйняттям спорту європейцями.

З відмінностей між американським і європейським професійним спортом можна виділити наступні:

1. На відміну від американського спорту, де чітко проглядається грань між аматорським і професійним спортом, у Європі такого «поділу» не спостерігається.

2. Культивування професійних видів спорту. Практично великих розходжень між Європою й Америкою не існує.

3. До середини 80-х років у багатьох країнах Європи концепція аматорства з її цінностями й ідеалами переважала над концепцією професіоналізму, статус аматорства розглядався спортивною громадськістю значно вище, ніж статус професіонала (у регбі і зараз таке ж положення – Англія, Франція).

4. У Європі також є ліги й асоціації. Однак є істотні розходження, пов’язані з комплектуванням. У США комплектування команд ліги проводиться за системою «драфту», згідно з якою команди, які були в кінці турнірної таблиці, вибирають гравців перші, а переможці – останніми.

У Європі існує вільні торги гравцями –клуб у якого є кошти може без великих обмежень укомплектуватися потрібними йому гравцями.

5. У США команда, яка зайняла останнє місце не вибуває з ліги.

У європейському футболі існує обмін командами між вищим, першим і другим і аматорським дивізіонами. Крім того, щоб грати в перших двох дивізіонах, кожному футбольному клубу необхідно одержати ліцензію, що він в змозі виконати визначені адміністративні, фінансові і технічні умови, а також умови з техніки безпеки .

6. У США професійний спорт розвивається за юридичними нормами, що властиві будь-якому іншому бізнесу.

У Європі прийняті закони про розвиток спорту, у тому числі і професійного (Іспанія, Італія, Португалія).

Практично у всіх європейських країнах, де культивуються окремі види професійного спорту, зокрема ігрові, держава за допомогою місцевих органів влади сприяє їхньому розвитку.

У США жодна головна професійна ліга не підтримується прямо з бюджетів штатів і міст.

Проте муніципалітети будь-яких американських міст надають професійним командам непряму допомогу:

– пільгова здача в оренду муніципальних спортивних споруд;

– податковими «лазівками»;

– в окремих випадках фінансовою підтримкою команд нижчих ліг з бейсболу і хокею.

6. Джерела фінансування однакові, але частка їх у бюджеті ліг і команд має істотні розходження.

– продаж прав на телетрансляцію змагань. У США ці прибутки значно вище ніж у Європі. Змагання професійних спортсменів і команд регулярно висвітлюють по радіо і телебаченню в незбагненному для нашого глядача обсязі 613 тис., 200 годин/рік (у США більш 260 млн. глядачів щорічно відвідують спортивні змагання; у Європі цієї кількості глядачів не набирають усі країни Європи разом з Росією й Україною).

– у Європі не надається великого значення роботі з глядачами, а також прибуткам від здачі в оренду спеціальних лож для найбільш багатих глядачів.

7. Найбільше розходження у фінансуванні професійного спорту в Європі і США виявляються у відношенні спонсорів і місцевих органів влади.

В бюджетах професійних команд Німеччини, Італії, Іспанії й ін. держав Європи внески спонсорів складають 20-50%.

У США в лігах НФЛ, НХЛ, НБА, ГБА фінансова допомога спонсорів навіть не закладається в бюджет команд. Спонсори фінансують авто і мотогонки, велоспорт, гольф, теніс і т. д.

Спонсори США основні фінансові засоби вкладають в Олімпійські ігри, Олімпійський комітет США студентський спорт.

У Європі існує різне ставлення до спонсорування професійного спорту, основні кошти спонсори вкладають у футбол. Футбольні клуби Великобританії, Франції, Німеччини, Італії й ін. тісно пов’язані з такими компаніями, телеспонсорами як «Опель», «Мерседес-Бенц», «Фіат», «Діадора», «Баркліз» та ін.

Особливо популярно спортивне спонсорство в Італії: причиною є пільгова податкова політика. Фірми в цій країні не платять податків з витрат на рекламу.

8. Продаж гравців. У професійних клубах США практично цієї статті прибутків немає.

У Європі це велика стаття прибутків. Наприклад, у 1990 році тренер Жаірзіньо викуповує трансфер К. Роналдо у свого клуба за 7.5 тис. доларів; у 1992 році він продає 55 % трансферних прав на Роналдо клубові «Крузейро» за 560 тис. доларів; у 1994 році «Ейндховен» платить «Крузейро» 6 млн. доларів; у 1996 році «Барселона» купує Роналдо в «Ейндховена» за 20 млн. доларів; у 1997 році «Барселона» продає його «Інтеру» за 28 млн. доларів.

За останні роки різко змінилася ситуація у футбольному бізнесі в Європі: за період з 1997-2000 років суми трансферних угод збільшилися в 2 рази.

У 2000 році самим високооплачуваним гравцем був форвард «Ювентуса» Дель Пьєро 11 млн. доларів за сезон, Роналдо − 9.2 млн. доларів, Бекхем – 6 млн. доларів.

За рівнем середньої зарплати футболіста прем’єр-ліги Англії (670 тис. доларів у рік) значно випереджає інші національні футбольні ліги Європи.

За підрахунками фахівців, прибуток англійських футбольних клубів у 1999 році склав 1,6 млрд. доларів (на 270 млн. доларів більше, ніж у 1998 році).

Велоспорт цілком залежить від спонсорів. Тут немає продажу квитків, прибуток до спонсорів повертається побічно, через рекламу.

9. У Європі переважає корпоративне володіння професійними командами, чого немає в США. Професійні клуби США обов’язково повинні належати приватній особі і ні в якому разі корпорації або фірмі.

10. Професійні команди в США й у Європі комплектуються по-різному. У США добір відбувається за системою драфт, що здійснює ліга або асоціація. У Європі здійснюється вільна покупка гравців.

11. Європейський професійний спорт має більшу інтернаціоналізацію, ніж США. У США тільки з 1960 рік почали з’являтися професіонали. з інших країн.

У Європі створення європейських професійних ліг з ігрових видів спорту на інших основах:

• знято обмеження на кількість гравців у команді з країн членів ЄС;

• міжнародні федерації мають великий вплив на розвиток професійного спорту в Європі;

• підготовка тренерів у «старому світі» поставлена на високий рівень, щоб отримати роботу тренера необхідно придбати ліцензії національної федерації;

• на допуск до суддівства професійних команд необхідно отримати ліцензію колегії суддів.