4.1. Колективний договір − основа трудових відносин у професійному спорті.

Поряд зі стандартними й індивідуальними контрактами велике значення мають колективні угоди між лігою й Асоціацією гравців ліги. Вони − основа трудових відносин в ігрових видах спорту. Створення асоціацій гравців у всіх чотирьох лігах поставило в порядок денний укладення нової угоди, що отримала назву «колективного договору». Він укладається між Радою керуючі ліги й Асоціацією гравців.

У договір включаються питання про визначення зарплати, преміальних винагород, права керівництва клубів, пенсійні програми, порядок страхування, витрати на госпіталізацію і медичне обслуговування, умови продажу гравців і т. д.

Створення асоціацій професійних спортсменів дозволило поставити і вирішити питання про пенсійне забезпечення. У професійному спорті США пенсії виплачують тільки 4 ігрові ліги. Гравці, члени цих ліг вносять у свої асоціації до 2 тисяч доларів у рік, у пенсійний фонд вони не перелічують ні копійки. Наприклад, у НХЛ 75 % пенсійного фонду складають внески хокейних клубів, 25% − асоціації гравців.

У НХЛ установлений пенсійний вік з 45 років. Для нарахування пенсії гравець повинний виступати за команду не менше трьох сезонів, причому в кожному сезоні він повинний зіграти за команду не менше 70 ігор з 82. Пенсія нараховується в розмірі 1 тисяча доларів за кожний зіграний сезон. Мінімальний розмір пенсії складає 3 тисячі доларів.

У НБА пенсія нараховується з розрахунку 120 доларів на місяць за кожний рік, проведений у команді. Мінімальний стаж для нарахування пенсії − три сезони. Пенсійний вік − з 45 років. Пенсійний фонд поповнюється тільки за рахунок внесків клубів. Повну пенсію баскетболіст одержує по досягненні 50 років, а на 60% він може розраховувати, починаючи з 45 років.

Лікування травм оплачується на основі страховки, укладеної керівництвом команди, спортсменом і страховим агентством. Хокейні команди виплачують травмованим гравцям середню зарплату за контрактом. У НБА виплачується середня зарплата , але тільки до кінця сезону і 50% у наступному сезоні, у ГБЛ − повна зарплата до кінця сезону, у НФЛ − повна зарплата до кінця сезону.

Висновок колективних договорів сприяє захисту інтересів професійних спортсменів. Однак їм поки не вдалося включити в нього пункти, що допомогли б більш вільному переходові гравців з команди в команду, можливості розірвання контрактів, участі гравців у вирішенні питання покарання спортсменів і т. д.

4.2. Роль асоціацій спортсменів професійних ліг у правовому регулюванні спортивного бізнесу.

Асоціації гравців − не просто об’єднання, а профспілки, здатні захищати інтереси професійних гравців. Такі об’єднання з’явилися в бейсболі в 1952 р., в американському футболі − у 1956 р., у хокеї в − 1967 р., у баскетболі почали функціонувати лише в 1962. За колективною згодою, підписаною НБА й Асоціацією гравців НБА в 1995 р., сумарна зарплата гравців усіх 29 команд ліги не могла перевищувати 51,8% річного прибутку ліги. За даними власників команд, ця цифра в 1997 р. склала 57%, тому вони оголосили веною 1998 р. локаут.

У січні 1998 р. було досягнуто наступної згоди: максимум загальнокомандної зарплати – 34 млн. доларів у сезоні 1997/98, 34 млн. доларів у сезоні 1999/2000 р. і 35,5 млн. доларів – у сезоні 2000/2001 р.

Сумарна зарплата гравців не повинна перевищувати 55% від загального прибутку НБА, але це правило набере сили тільки за три роки до закінчення шестирічної трудової угоди.

Мінімальна зарплата для новачків складе 287 тисяч доларів, для ветеранів (більш 11 сезонів у лізі) − 1 млн. доларів.

Вперше в історії американського спорту встановлений максимум зарплати: не більше 11 млн. доларів протягом трьох наступних сезонів і не більше 14 млн. доларів для гравців, чия кар’єра в НБА перевищила 10-літній стаж.

Професійний спорт − продукт ринкової економіки, а не політика держави. Основна функція цієї самостійної комерційно-спортивної діяльності − видовищно-розважальна. Виходячи з цього, будується вся система регулювання відносин у професійному спорті.