ЗМІСТ

Дивись на сторінку 2.

ВСТУП

Наприкінці 20-х – на початку 80-х років XX ст. в світі сталися великі соціально-політичні та економічні зміни в багатьох сферах діяльності, у тому числі і в спорті. Розвиток спорту в Україні, як і в багатьох країнах колишнього соціалістичного табору, опинився під великим впливом процесів, які відбуваються в спорті західних країн. Постали питання правового статусу спортсменів, їх соціального захисту, можливостей виступів у закордонних клубах; виникла об’єктивна потреба в аналізі тенденцій розвитку професійного спорту, визначенні його організаційної і соціально-економічної основ, місця й значення в сучасному суспільстві, а також можливості використання західноєвропейського та американського досвіду для розвитку професійного спорту в Україні.

Дисципліна “Професійний спорт” має сприяти підвищенню інтересу студентів до спеціальної теоретичної та методологічної підготовки. Професійний спорт є обов’язковим навчальним предметом і займає провідне місце в загальній системі підготовки фахівців з фізичної культури і спорту.

Мета навчальної дисципліни: надати майбутнім спеціалістам з фізичного виховання необхідні знання з професійного спорту.

Завдання навчальної дисципліни:

 забезпечити теоретичну підготовку з основних тем, передбачених програмою курсу;

 ознайомити з історією виникнення й розвитку професійного спорту, його впливом на особистість і суспільство;

 виявити вплив соціально-економічного стану суспільства на розвиток професійного спорту;

 встановити взаємозв’язки професійного спорту з іншими сферами громадської діяльності;

 визначити оптимальну організаційну структуру професійного спорту та його економічних і правових основ;

 визначити ефективні методи відбору й підготовки спортсменів;

 проаналізувати перспективи розвитку професійного спорту у світі та в Україні.

Вимоги до знань та вмінь. У результаті вивчення курсу студенти мають

знати:

 сутність професійного спорту, історію його виникнення;

 організаційну структуру західноєвропейського та американського професійного спорту;

 економічну та правову базу професійного спорту;

– методи відбору та підготовки професійних спортсменів;

– рівень впливу професійного спорту на суспільство;

уміти:

 аналізувати й робити правильні висновки щодо місця професійного спорту в спортивному русі;

 аналізувати суть і характерні риси економічних та правових основ професійного спорту.

Нові терміни професійного спорту

1. Міжнародний спортивний рух, професійний спорт і держава

1.1.Міжнародний спортивний рух.

У XX столітті чітко визначились три різновиди сучасного спорту, які мають різну цільову спрямованість і критерії ефективності: 1. Масовий спорт 2)Олімпійський спорт. 3).Професійний спорт.

Масовий спорт має на меті використовувати засоби спорту для гармонійного розвитку особистості, укріплення здоров’я людини, профілактику захворювань, виховання характеру, самоствердження.

Олімпійський спорт - досягнення високих спортивних результатів з метою завоювання олімпійської медалі. Олімпійський спорт уточнюють з поняттям спорт вищих досягнень. Спортсмени з олімпійських видів спорту та інших видів спорту, що не входять в когорту Олімпійських, ставлять собі на меті показати рекордні результати на змаганнях Олімпійських, світових та регіональних, та завоювати медалі на цих спортивних форумах.

Професійний спорт - сфера розважального бізнесу, в якому спортсмени виконують обов’язки робочої сили, а головним критерієм ефективності є прибутки. Спортивна майстерність, високі результати спортсменів є товаром, який вони продають вболівальникам.

Професійні спортивні федерації (асоціації, ліги ) являються комерційними організаціями і в цьому відношенні не відрізняються від підприємств(фірм, корпорацій, синдикатів) в інших сферах діяльності, тому в основі професійного спорту лежать економічні закони:

а) отримання максимальних прибутків,

б) монополізація того чи іншого виду спорту. Принципові особливості професійного спорту заключаються у:

1.Орієнтації на ті види спорту, які користуються популярністю у населення і звичайно можуть принести високі прибутки це -баскетбол, бейсбол, теніс, хокей, американський футбол, бокс, автогонки, велосипедний і гірськолижний спорт і ін.

2.Намаганні забезпечити створення в змаганнях атмосфери жорсткої конкуренції, без якої не можливо домогтись привабливості для глядачів та інтересу до нього телебачення та спонсорів.

3.Формуванні в кожному з видів спорту спортивної еліти - видатних спортсменів, які інтригують сотні, тисячі глядачів.

4.Наявності достатньо ефективної і постійно вдосконалюваної системи захисту спортсменів.

5.Експансії американського професійного спорту в інші країни -Японію, Канаду, Західноєвропейські країни, тощо.

Американський професійний спорт залишає почуття двоякості. З однієї сторони-це „ величезна індустрія шоу-бізнесу», яка забезпечує фантастичні заробітки багатьом професійним спортсменам, а з другого боку-сфера, яка обмежує свободу людині, правда, на яку людина йде добровільно.

Керівників ліг, команд, спортсменів, тренерів цікавлять перш за все матеріальні питання, які в принципі, впливають на організаційну структуру і систему проведення змагань.

Інфраструктура професійних ліг визначає, що всі групи, які приймають участь в бізнесі-функціонери, менеджери, тренери–з однієї сторони, і спортсмени, їх агенти, асоціації професійних спортсменів–з другої сторони діють разом, намагаючись досягти надприбутків.

До 80-хроківXXстоліття професійний спорт, практично, не мав ніяких відносин з олімпійським спортом, з їх організаційними структурами.

У 80-ті роки МОК прийняв рішення про можливість допуску професійних спортсмені до участі в Олімпійських іграх в таких видах спорту: баскетбол, футбол, хокей, кінний спорт, фігурне катання, теніс.

В зв’язку з цим, безумовно, змінилися погляди на концепції аматорства і професіоналізму, а також: на поняття „ аматор " і „ професіонал ".

Сьогодні немає міжнародної організації, яка б об’єднувала всі професійні види спорту. Немає такої організації і в Міжнародному спортивному русі. Міжнародні спортивні організації, перш за все МОК негативно відносились до професійного спорту. Ця нетерпимість відноситься до XIX століття, коли одні види спорту відносилися до „ благородних " і ними займалися представники вищих класів суспільства, а інші „ не благородними ", і вони носили масовий характер.

Керівники міжнародних, а також: Північно-Американських професійних ліг завжди рахували, що чемпіонати і Кубки, які вони проводили, являються вершиною спортивної майстерності, хоча діяльність цих організацій обмежувалась невеликими регіонами.

В кінці 80-х років ситуація змінилась. „Ізоляція" американського професійного спорту закінчилася. Практично у всіх професійних лігах з’явилися нові підрозділи, що займалися проведенням міжнародних програм і маркетингом на європейському і азіатському ринках. Це відноситься до НБА, НХЛ, ГБЛ, НФЛ і ін.

НБА - з 1992 року почала виступати своєю командою на Олімпійських іграх.

НХЛ - У 1998 році в Нагано в командах США, Канади, Росії, Швеції, Чехії, Словакії, Фінляндії виступали кращі хокеїсти НХЛ.

Участь кращих професійних баскетболістів і хокеїстів в Олімпійських іграх зробило серйозний вплив на позиції керівників інших міжнародних спортивних федерацій відносно допуску до участі в Олімпіадах спортсменів-професіоналів.

Професійний спорт стає складовою частиною міжнародного спортивного і Олімпійського руху.

Відношення держави до розвитку професійного спорту в багатьох країнах було більш складним, ніж відношення до спорту взагалі.

Практично до середини 70-х років двадцятого століття в більшості країн відмічається негативне ставлення до професійного спорту. Таке відношення підтримувалось перш за все країнами соціалістичного співтовариства.

В другій половині 70-х років процес комерціалізації спорту заявив про себе більш активно, а у 80-ті роки став незворотнім.

Рішення МОК про допуск до Олімпійських ігор професійних спортсменів остаточно змінив відношення до нього.

На цей час склалися три моделі професійного спорту-американська, європейська і азіатсько-латиноамериканська.

Американська модель професійного спорту, яка має 150-річну історію, створювалась і розвивалась до 60-х років ХХ ст. як самостійна сфера розважального бізнесу, правда при досить уважному відношенні держави до його розвитку. Згадаймо рішення верховного суду США у 1922 р. про виключення професійного бейсболу з-під дії антитрестового закону Шермана. це рішення було доленосним для професійного спорту США , бо професійні ліги з інших видів спорту (американському футболу, баскетболу, хокею) також користувалися цим виключенням.

Професійний спорт США – це бізнес. Головною задачею професійних ліг є отримання прибутків.

Американський професійний спорт і зараз є еталоном спортивного бізнесу. Він має відпрацьовану організаційну структуру, добре розвинуті джерела фінансування, гарне відношення американців і держави до нього.

Правове регулювання відзначає вплив держави на професійний спорт в США. В період з 1950 по 2000 роки сенат і конгрес США розглядали більше 420 законопроектів пов’язаних з професійним спортом, в тому числі з його телетрансляціями і переїздом команд з одного міста до іншого.

Серед європейських дослідників існує думка про те, що професійний спорт розвивається незалежно від держави.

Але це зовсім не так. якщо розглянути наприклад ігрові види спорту, то близько 80% професійних команд вищих ліг з баскетболу, американського футболу, бейсболу і хокею грають на муніципальних стадіонах і палацах спорту, і платять невелику або символічну суму за аренду спортивних споруд.

Великі пільги від федерального податкового управління мають професійні команди і при продажі квитків. відомо, що до 70-80% квитків на ігри професійних команд складають сезонні абонементи, більшу частину яких купуються фірмами і корпораціями по статті „ділові зустрічі”, тобто без оплати налогів.

Держава на цій „операції” щорічно недораховується близько 5 млрд.. доларів.

Відомі й інші пільги держави професійним лігам.

У Європі організаційна структура і економічна основа більшості професійних видів спорту значно відрізняється від США Перш за все, треба відзначити роль держави і місцевих органів влади, які приймають активну участь в долі професійних команд і спортсменів в своєму місті або регіоні.

На відмінність від американських ГБЛ, НБА, НФА та НХЛ, джерелами яких є власні маркетингові програми (продаж квитків, прав на телетранляцію, прибутки від концесій спортивних споруд і т. ін.), фінансування європейських клубів проводиться на іншій основі. Це перш за все, допомога муніципальних рад і спонсорів. Держава в обличчі місцевих органів влади приймає активну участь в фінансуванні діяльності професійних команд і окремих спортсменів.

Таким чином, в США, європейських країнах і далеких країнах азіатського континенту держава приймає участь в формуванні і розвитку професійного спорту. При цьому, в США воно впливає на розвиток професійного спорту перш за все формуванням його правової основи і частково надає фінансову підтримку, а в більшості інших країн держава разом з розробкою спортивного законодавства приймає безпосередню участь у фінансуванні найбільш престижних і популярних видів професійного спорту.