3. Методичні рекомендації до самостійної роботи

У залежності від поставленої мети студенти повинні використовувати такі основні види самостійної роботи:

№ з/п	Мета	Види роботи
1.	Первинне оволодіння знаннями (засвоєння нового матеріалу)	читання підручників, методичних рекомендацій, додаткової літератури; складання плану тексту, конспектування прочитаного, упорядкування матеріалу через складання опорного конспекту з графічним зображенням структури тексту
2.	Закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань	робота з конспектом лекцій; повторна робота з матеріалом підручника, опорним конспектом лекцій, додатковою літературою; відповіді на контрольні питання, питання тестів

Зазначені види робіт сприяють успішній підготовці та складанню заліку.

Інструктивно-методичні вказівки до самостійної роботи:

1. Уважно ознайомтеся з рекомендованими джерелами, що подаються до кожної теми в методичних порадах до самостійної роботи.

2. Уважно прочитайте запропонований матеріал у відповідності з поставленим завданням, відокремте основне.

3. З’ясуйте, що означають нові терміни і поняття (при необхідності використайте словник).

4. Дайте відповіді на контрольні запитання.

Модуль І

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи державного регулювання зайнятості

Тема 1. Сутність і принципи державної політики зайнятості в Україні

Мета: засвоїти, закріпити та систематизувати знання про основні принципи державної політики зайнятості в Україні; визначити основні цілі державної політики зайнятості.

План вивчення теми

1. Сутність і завдання державного регулювання зайнятості

2. Суб’єкти державного регулювання зайнятості

3. Державна політика зайнятості як складова соціально-економічної політики

4. Зайнятість населення – сутність, функції

5. Класифікація форм і видів зайнятості

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Державне регулювання зайнятості – сукупність цілеспрямованих форм, методів і напрямів активного впливу держави (в особі державних органів різного рівня) на співвідношення попиту і пропозиції робочої сили, умови її продажу та використання. Функція управління зайнятістю покладається на державу. Вона передбачає вплив на попит і пропозицію праці через реалізацію:

• державної системи мінімальних стандартів в сфері зайнятості;

• аналізу і прогнозування стану ринку праці та його кон’юнктури;

• розробки конкретних правових, економічних, організаційних і соціальних заходів на підставі здійсненого аналізу і прогнозу;

• розроблених заходів;

• моніторингу процесів, що відбуваються на ринку праці;

• системного контролю за проведенням заходів.

Суб’єктами державного регулювання зайнятості є:

• носії соціально-трудових інтересів, яких представляють окремі громадяни і групи громадян, поєднані спільними соціально-трудовими інтересами;

• виразники соціально-трудових інтересів, а саме: профспілки, страйкоми, спілки підприємців та фермерів; виконавці, тобто державні органи різного рівня законодавчої, виконавчої й судової влади.

Об’єкт державного регулювання – це індивідуальні і сукупні попити та пропозиції робочої сили, її ціна і вартість, доходи населення, процеси впливу на дані категорії та результати цього впливу, використання позитивних і недопущення негативних тенденцій глобалізації на зайнятість й інші елементи соціально-трудових відносин.

До напрямів регулювання зайнятості відносяться державні і регіональні заходи, які збільшують (зменшують) пропозицію або попит на працю, структуру пропозиції і попиту на працю; заходи, спрямовані на зближення відповідності попиту та пропозиції на працю. За рівнем впливу на регулювання зайнятості заходи можуть бути:

• загальнонаціональні;

• галузеві;

• регіональні;

• внутрішньофірмові.

Зайнятість населення держава регулює економічними, правовими та адміністративно-організаційними методами.

Відповідно до указу Президента України від 06.04.2011 № 389/2011 „ Про Положення про Міністерство соціальної політики України” Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінсоцполітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім'ї та дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Тому, саме Мінсоцполітики відповідальне за вироблення і реалізацію гнучкої та дієздатної державної політики України в сфері трудової міграції.

Основними завданнями, що стоять на сьогодні перед Урядом України, зокрема Мінпраці, у цій сфері є:

• активізація політики щодо формування привабливого внутрішнього ринку праці;

• проведення загальнодержавної політики щодо посилення соціального та правового захисту трудящих-мігрантів-громадян України, які працюють за кордоном з об'єднанням зусиль всіх гілок влади;

• налагодження обліку трудових мігрантів, які працюють за межами України;

• проведення політики превентивних заходів щодо запобігання нелегальним трудовим міграціям.

• детінізація трудової міграції (збільшення чисельності посередницьких структур, які працевлаштовують легально, посилення контролю за їхньою діяльністю);

• вироблення механізму оподаткування громадян України, які працюють за кордоном;

• пенсійне забезпечення українських громадян, які працюють за кордоном;

• відпрацювання системи банківських переказів заробітної плати із-за кордону.

Механізм державного регулювання трудових міграцій містить наступні важелі:

• створення місткого і привабливого внутрішнього ринку праці, посилення мотивації до легальної зайнятості;

• приєднання України до багатосторонніх міжнародних договорів з питань праці та соціального захисту трудових мігрантів та забезпечення їх реалізації;

• укладення міждержавних та міжурядових договорів щодо працевлаштування трудових мігрантів та забезпечення їх реалізації;

• співробітництво прикордонних регіонів держав, що межують з Україною, у питаннях розвитку прикордонних міграцій і взаємного врегулювання трудової діяльності громадян, які працюють за межами своїх держав;

• укладення договорів та досягнення домовленостей щодо візового режиму, умов перетину кордонів та перебування українських громадян на території інших країн;

• розвиток інституту ліцензування господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні громадян України за кордоном з метою посилення їх соціального захисту та запобігання торгівлі людьми.

Основні принципи державної політики зайнятості містить стаття 15 Закону України “Про зайнятість населення” від 05.07.2012 № 5067-VI. Вони полягають у наступному:

1) пріоритетності забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави;

2) відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення;

3) забезпечення рівних можливостей населення у реалізації конституційного права на працю;

4) сприяння ефективному використанню трудового потенціалу та забезпечення соціального захисту населення від безробіття.

Питання для самоконтролю

1. Які функції виконує зайнятість?

2. Які форми зайнятості Вам відомі і в чому їх сутність?

3. Як і з якою метою класифікується зайнятість?

4. Які мета, завдання і принципи державної політики зайнятості?

5. Чим загрожує спрощений підхід до проблеми зайнятості?

6. У чому полягає сутність, мета, завдання дисципліни?

7. Що таке державне регулювання зайнятості і на кого покладено цю функцію?

Бібліографічний список

7, 16, 21, 24, 27, 31