Питання для самоконтролю

1. Яка сутність громадських робіт в Україні? Хто здійснює направлення на громадські роботи і хто їх оплачує?

2. Чому громадяни, зайняті на громадських роботах, законодавством України не відносяться до зайнятих?

3. Що таке професійна орієнтація, професійна підготовка і перепідготовка незайнятих громадян та підвищення кваліфікації працівників? Який вплив ці заходи мають на зайнятість?

4. Як вводяться в дію нові робочі місця та зберігаються діючі? Яке значення цих заходів у регулюванні зайнятості населення?

5. Чому важливою характеристикою робочого місця є його вартість?

6. Яка сутність само зайнятості населення?

7. Чому держава не може проводити тільки актину або тільки пасивну політику у галузі зайнятості?

8. Відповідно до чого розробляються Державна і регіональні програми зайнятості населення? На що спрямовані дані програми?

9. У яких випадках, для чого і з яким статусом створюється територія пріоритетного розвитку?

10. Яке значення і показники трудової активності?

Бібліографічний список

2, 3, 9, 22, 23, 24, 26, 27, 32, 34, 36

Тема 9. Органи державного регулювання зайнятості

Мета: засвоїти, закріпити та систематизувати знання про інфраструктуру ринку праці; сутність і значення органів державного регулювання зайнятості.

План вивчення теми

1. Органи державного регулювання зайнятості.

2. Система державної служби зайнятості України.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Державне регулювання ринку праці й зайнятості є вагомою частиною державного регулювання економічними та соціальними процесами. Його безпосередньо забезпечують органи законодавчої, виконавчої та судової влади різних рівнів, за активною участю профспілок. До загальної організаційної структури управління державою належать:

• Верховна Рада України — вищий законодавчий орган, який приймає закони, визначає засади внутрішньої і зовнішньої економічної політики, затверджує загальнодержавні програми економічного, соціального, науково-технічного розвитку, охорони довкілля, формує державний бюджет та приймає інші рішення;

• Президент України — для реалізації наданих йому повноважень створює свій апарат — Адміністрацію Президента України, котра аналізує економічні, політичні, соціальні процеси та за результатами аналізу подає Президенту України відповідні пропозиції;

• Кабінет міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади, який спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади, забезпечує у сфері управління економікою ведення політики в сфері праці, соціального і культурного розвитку;

• міністерства, які підпорядковані Кабінету міністрів України і є головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади та покликані формувати і реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя;

• державні комітети, що сприяють міністерствам та уряду в реалізації державної політики;

• місцеві державні адміністрації, які є єдиноначальними органами загальної компетенції.

В єдиній системі державного управління економічними та соціальними процесами функціонує інфраструктура ринку праці, яка і забезпечує державне регулювання зайнятості населення.

Безпосереднім провідником державної політики зайнятості і стрижнем інфраструктури ринку праці є система державної служби зайнятості. Взагалі державна служба зайнятості є підсистемою системи інфраструктури ринку праці. Але в даному випадку ми виокремлюємо її і розглядатимемо як самостійну систему з метою з’ясування її ролі в тих процесах, які відбуваються в державному регулюванні зайнятості.

Діяльність ДСЗ базується на таких міжнародних принципах:

• безкоштовність наданих послуг;

• доступність, тобто надання послуг у рівній мірі всім суб’єктам ринку праці, як тим, хто шукає роботу, так і тим, хто шукає робочу силу;

• добровільність — відсутність будь-якого примушення у трудовому посередництві;

• рівність — надання послуг усім громадянам без будь-якої дискримінації;

• відкритість — надання повної інформації щодо працевлаштування, вільних робочих місць, діючих законодавчих актів стосовно зайнятості й безробіття.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (ст. 19) ДСЗ виконує наступні функції:

• аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці;

• консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, про вимоги, що ставляться до професій, та з інших питань, корисних для сприяння зайнятості населення;

• веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

• надає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ та організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників;

• організує при потребі професійну підготовку й перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку і перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвитку та визначенні змісту курсів навчання і перенавчання;

• надає послуги по працевлаштуванню та професійній орієнтації громадянам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільненим працівникам і незайнятому населенню;

• реєструє безробітних та надає їм допомогу у межах своєї компетенції;

• бере участь у підготовці перспективних і поточних програм зайнятості та у розробці заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення.

Державна служба зайнятості має право:

• одержувати від підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності статистичні дані про наявність вільних робочих місць, характер й умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;

• розробляти і вносити на розгляд місцевих адміністрацій пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту й не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування;

• направляти для працевлаштування на підприємства, в установи й організації всіх форм власності за наявності там вільних робочих місць громадян, які звертаються до служби зайнятості відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки;

• направляти безробітних громадян за їх бажанням на громадські роботи;

• оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує нової професії або спеціальності;

• подавати в установленому законом порядку допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати її виплати;

• стягувати з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності суми прихованих або занижених обов’язкових зборів;

• компенсувати до 50 % витрат суб’єктам господарської діяльності на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці за умов їх працевлаштування.

Для виконання перелічених функцій побудовано відповідну структуру Державного центру зайнятості (ДЦЗ), Центру Кримської автономії, обласних і районних центрів зайнятості. Так, ДЦЗ складається з відділів:

• соціально-економічного та фінансового прогнозування;

• статистики й аналізу соціального захисту від безробіття;

• інформації та зв’язку з громадськістю;

• організаційно-методичного забезпечення надання соціальних послуг населенню і роботодавцям;

• організаційного та методичного забезпечення профорієнтаційної роботи та професійного навчання;

• міграції та міжнародного співробітництва;

• впровадження і супроводження інформаційно-аналітичних систем;

• організації роботи виконавчої дирекції Фонду;

• доходів та фінансового забезпечення;

• роботи з кадрами і питань державної служби;

• юридичного відділу;

• контрольно-ревізійного;

• розробки та впровадження нових технологій;

• капітального будівництва та розвитку матеріально-технічної бази;

• бухгалтерського обліку;

• загального відділу.

У центрі зайнятості Кримської автономії, обласних, міських, районних центрах назва відділів може бути аналогічною, але залежно від чисельності апарату центрів деякі з них об’єднуються в один відділ. Однак структура будь-якої організації не може бути назавжди постійною. Змінюються поточні плани і стратегічні задачі і як похідна від них, змінюється структура.

Відділи Державного центру зайнятості для виконання вищеназваних функцій мають бути укомплектовані такими спеціалістами, як економісти, соціологи, юристи, психологи, фахівці з комп’ютерної справи й інформатики, бухгалтери та інженери. Але спеціальної освіти недостатньо. Для тестування, підготовки і перепідготовки кадрів державної служби зайнятості в її складі знаходиться Інститут підготовки кадрів ДСЗ, де всі спеціалісти проходять через певні терміни перенавчання. Фахівці, які безпосередньо спілкуються з громадянами, котрі з різних питань звертаються до органів ДСЗ, повинні проходити спеціальні тести на вміння спілкуватися з людьми будь-якого характеру і соціального статусу.

Як і кожна система управління, ДСЗ має основні показники своєї діяльності. До них належать:

• чисельність громадян, які звернулися до органів ДСЗ з різних питань за звітний термін (місяць, квартал, рік);

• кількість наданих громадянам послуг (консультаційних, профорієнтаційних, навчання, перенавчання і підвищення кваліфікації, допомоги у відкритті своєї справи тощо);

• число громадян, яким сприяли у працевлаштуванні, та їх питома вага серед тих, хто звернувся з цього приводу;

• організація громадських робіт і кількість задіяних на них громадян;

• стан використання коштів Фонду на активні й пасивні заходи.

Крім того, діяльність органів ДСЗ оцінюється рівнем зайнятості й безробіття, виконанням у цілому Державної та регіональних програм зайнятості, чисельністю навчання і перенавчання спеціалістів усіх ланок служби, вмінням прогнозувати кон’юнктуру ринку праці, характер і тенденції процесів на ньому і приймати упереджувальні заходи.