60. Валютні ринки і валютне регулювання

Валютний ринок — це ринок, де здійснюється купівля-продаж іноземних валют за національну, за курсом, що складається на базі попиту та пропозиції. Функції валютних ринків: обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталу; формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції; надання механізмів для захисту від валютних ризиків, руху спекулятивних капіталів. Суб’єкти валютного ринку: державні установи (переважно центральні банки та казначейства); юридичні та фізичні особи; комерційні банківські установи; валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж. Структура валютного ринку: за суб’єктами - прямий і брокерський, за терміновістю операцій - спот-ринок, форвардний ринок, своп-ринок, клієнтський, біржовий; за функціями - обслуговування міжнародної торгівлі, суто фінансові трансфери; відносно валютних обмежень – вільні, обмежені; залежно від об’єму й характеру валютних операцій - глобальні; регіональні; внутрішні. Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти. Валютне регулювання передбачає: регулювання курсу національної валюти; організація розрахунків в іноземній валюті; відкриття рахунку в іноземній валюті; купівля іноземної валюти; розрахунки по експортно-імпортних операціях; здійснення резидентами іноземних інвестицій; операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою; порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України; правила переказу іноземної валюти. Валютне регулювання здійснюється на трьох рівнях: міждержавному; регіональному; національному. Основним об'єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці.

61. Фінанси міжнародних організацій та міжнародних фінансових інститутів

До провідних міжнародних організацій світу належить ООН та ЄС. Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. За видатками бюджет ООН поділяється на дві частини: адміністративні та накладні витрати і програмні видатки. Європейський Союз бере свій початок від створеного у 1957 р. з метою економічної співпраці Європейського економічного співтовариства. Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Всі доходи поділяються на дві групи; внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні та операційні. Найважливішу роль серед міжнародних фінансових інституцій відіграють — МВФ та Світовий банк. Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то його капітал утворюється за рахунок внесків країн — членів Фонду. Ресурси МВФ використовуються за трьома основні напрями: кредитування з метою надання фінансової допомоги окремим країнам, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою. Група Світового банку є другою за значенням фінансовою інституцією у системі міжнародних фінансів. Світовий банк - кредитна організація, яка складається з п'яти тісно пов'язаних між собою установ, загальною метою яких є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн. Головною складовою групи Світового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку.