30. Обслуговування державного боргу і управління ним

Обслуговування державного боргу — це сукупність заходів держави з розміщення облігацій та інших цінних паперів, погашення позик, виплати процентів за ними, а також уточнення і зміни умов погашення раніше випущених позик і визначення умов та порядку здійснення нових державних запозичень. Обслуговування державного боргу здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему шляхом: - розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів; їхнє погашення; виплата доходів за ними. З цією метою у складі Держбюджету створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу. Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів. Управління державним боргом здійснюється за допомогою таких методів: рефінансування; конверсія; консолідація; уніфікація; обмін за регресивним співвідношенням; відстрочення погашення; реструктуризація; анулювання. Важливою сферою управління державним боргом є випуск нових позик. Держава має визначити умови їх емісії: рівень дохідності; термін дії; спосіб виплати доходів; пільги кредиторам та ін. При цьому держава повинна керуватися не тільки власними інтересами, але й інтересами кредиторів.

31. Правове регулювання бюджетних взаємовідносин

Бюджетні правовідносини є наслідком правового регулювання державою суспільних (економічних) відносин, що виявляється у наданні цим відносинам юридичної форми. У бюджетній діяльності будь-який її акт (розподіл коштів між окремими ланками бюджетної системи) може здійснюватися виключно на основі правового акта. До особливих рис, що характеризують бюджетні відносини, слід віднести також звужене, порівняно з фінансовими, коло суб'єктів таких відносин. Учасниками бюджетних відносин не можуть виступати фізичні особи, оскільки вони згідно з чинним законодавством не можуть безпосередньо отримувати кошти з бюджетів будь-якого рівня на власне фінансування. Провідне місце у бюджетних відносинах посідають представницькі органи, які своїми рішеннями затверджують акти про бюджет, а також органи виконавчої влади, які є основними виконавцями бюджетів. Окреме місце належить органам спеціальної компетенції у галузі фінансів, які безпосередньо забезпечують бюджетну діяльність. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

32. Бюджетний процес. Бюджетне планування

Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність, пов’язана з наступними етапами: 1. Складанням проектів бюджету; 2. Розглядом та прийняттям Закону про Державний бюджет та рішень про місцеві бюджети; 3. Виконанням бюджету; 4. Підготовкою та розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка використання бюджетних коштів ВРУ та місцевими органами самоврядування. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. Бюджетне планування - це науково обґрунтований процес визначення джерел формування і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку. Завдання бюджетного планування: виявляти реальні джерела надходжень за усіма напрямами та всіма платниками податків та зборів по всіх бюджетних рівнях; ефективно розподілити за напрямами та між регіонами бюджетні видатки; сприяти найбільш ефективному використанню бюджетних коштів галузями народного господарства; забезпечити мінімальний рівень соціальних потреб. Принципи бюджетного планування: наукова обґрунтованість; збалансованість між рівнем оподаткування суб'єктів; центральне місце бюджетного планування в системі фінансового планування; органічний взаємозв'язок між прогнозними та поточними бюджетними планами; єдність загальнодержавного та місцевих бюджетів; наявність відповідних бюджетних резервів; демократичність.