
- •10.Ввп: зміст, поняття вимірювання.
- •11.Ввп та сукупний добробут.
- •12.Сукупний попит.
- •13.Сукупна пропозиція:визначення сукупної пропозиції, крива сукупної пропозиції (as) та характеристика її відрізків
- •14Сукупна пропозиція. Нецінові фактори.
- •15. Рівноважний рівень цін та рівноважн. Реальний обсяг нац.. Виробництва.
- •16.Класична економічна теорія.
- •18. Кейнсiанська макроекономiчна модель та зображення
- •19.Iнвестицii
- •20. Iнвестицii
- •21.Банки,їх функції та операції
- •22.Циклічність як форма розвитку економіки
- •25.Інфляція
- •25.Інфляція
- •26.Взаємозв’язок інфляції та безробіття, крива Філліпса
- •27. Причини циклічних коливань в інтерпретації різних економічних шкіл
- •28.Періодичність криз та їх матеріальна основа.
- •29.Економічний цикл та його фази.
- •30.Класифікація ек. Циклів від їх тривалості.
- •47.Фіскальна політика
- •48.Оподаткування: функції оподаткування, податки, їх види; податки та тіньова економіка.
- •49. Економічне зростання
- •50. Економічне зростання та економічний розвиток:
47.Фіскальна політика
Фіскальна політика – політика оподаткування і державних витрат. Може бути потужним стабілізатором економіки в досвідчених ринках та може руйнувати її в недосконалих ринках.
Головна мета : стабільний розвиток економіки, повна зайнятість. Для того, щоб держава могла запроваджувати цю політику, необхідно зосередити в її руках певну частину національного продукту. В розвинених країнах в руках держави знаходиться від 1/5(20%) до 3/5(60%) національного доходу.
Фіскальна політика визначає основні напрямки використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування та джерела видатків.
Існують прямі та непрямі методи регулювання. До перших належать:
1)використання коштів державного бюджету для фінансування розширеного відтворення
2)для покриття непрямих витрат держави
3)для держ. інвестицій
3)для зміни економічної структури, прямі і опосередковані дотації підприємствам
4)цільові кредити та державні закупки товарів та послуг
У фіскальній політиці держава застосовує не дискреційну та дискреційну фіскальну політику.
Не дискреційна(політика вбудованих стабілізаторів). Таким стабілізатором є:податки, соціальні виплати і допомога по безробіттю; програми допомоги в с/г; збереження корпорацій
Дискреційна політика(за думкою держави): зміна програм, сусп.. робіт та інших проектів, які здійснюються за рахунок державних витрат; зміна затрат на соціальні потреби, окрім допомоги по безробіттю. За певних умов держава скорочує виплати на витрати(допомога багатодітним, боротьба з бідністю). Але ці заходи легко запроваджувати , але важко відмінити(протест населення)
48.Оподаткування: функції оподаткування, податки, їх види; податки та тіньова економіка.
Податки виконують такі функції:
- забезпечують державні органи фінансовими ресурсами,
- виступають як засіб одержавлення частини національного доходу,
- податки регулюють економічну активність господарюючих суб'єктів,
- впливають на процес відтворення.
Так, маніпулюючи податками на прибуток, держава впливає на процес нагромадження капіталу. А також механізм політики прискореної амортизації, коли держава дозволяє перераховувати в амортизаційний фонд суми, що перевищують дійсне зношення основного капіталу. Внаслідок цього значно скорочується підлягаючий оподаткуванню прибуток і сума податку зменшується. Метод прискореної амортизації є стимулом для збільшення капіталовкладень. Його застосування сприяє інтенсифікації НТП, структурним змінам у економіці.
Заходи податкового регулювання використовуються для стимулювання конкурентоспроможності тих чи інших галузей, створення сприятливих умов для нагромадження капіталів, заохочення соціально-корисної діяльності корпорацій.
За допомогою податкових пільг держава може впливати на територіальне розміщення продуктивних сил, створення об'єктів інфраструктури тощо.
Держава широко використовує державний механізм з метою впливу на економічну кон'юнктуру.
Податки складають до 90% надходження до державного бюджету. Найбільш важливими є податок на доходи з фізичних та юридичних осіб, податок на прибутки корпорацій.
Стягнення подохідного податку починається з певного мінімуму. Зі збільшенням номінальних доходів розширюється база оподаткування, зростає кількість платників податків, а т ому і кількість мобілізованих державою фінансових ресурсів.
Нормою оподаткування є податкова ставка - розмір податку на одиницю оподаткування. Існують різні види податкових ставок. Якщо встановлюється єдиний відсоток сплати податків незалежно від величини доходу - це пропорційні ставки. Якщо податкова ставка зростає зі збільшенням доходу _ це прогресивна ставка. Існують також тверді ставки , які встановлюються на одиницю об’єкту.
Важливе місце посідає податок з корпорацій ( його почали стягувати з початком Першої світової війни). Податки стягуються з чистого прибутку корпорацій; у більшості країн - за пропорційними ставками,
До подохідних податків належать також податки на майно та податки на угоди з капіталом (дохід від фондових операцій).
Розглянути податки належать до прямих податків.
Окрім них існують і непрямі податки. Непрямі податки виступають як надбавка до ціни товару чи послуги, їх сплачують споживачі. Непрямі податки існують у трьох формах:
- акцизи (найважливіший з непрямих податків), вони є надбавкою до ціни товару або послуги, акцизами оподатковуються різноманітні товари масового споживання, послуги транспорту, зв'язку, комунального обслуговування;
- у сучасних умовах отримав розповсюдження різновид акцизів - ПДВ (найбільш криміногенний);
- Фіскальний монопольний податок - це непрямий податок на товари, виробництво яких є державною монополією (сіль), надходження від фіскального монопольного податку , як правило, ідуть до державного бюджету;
- мито на імпортовані товари.