47.Фіскальна політика

Фіскальна політика – політика оподаткування і державних витрат. Може бути потужним стабілізатором економіки в досвідчених ринках та може руйнувати її в недосконалих ринках.

Головна мета : стабільний розвиток економіки, повна зайнятість. Для того, щоб держава могла запроваджувати цю політику, необхідно зосередити в її руках певну частину національного продукту. В розвинених країнах в руках держави знаходиться від 1/5(20%) до 3/5(60%) національного доходу.

Фіскальна політика визначає основні напрямки використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування та джерела видатків.

Існують прямі та непрямі методи регулювання. До перших належать:

1)використання коштів державного бюджету для фінансування розширеного відтворення

2)для покриття непрямих витрат держави

3)для держ. інвестицій

3)для зміни економічної структури, прямі і опосередковані дотації підприємствам

4)цільові кредити та державні закупки товарів та послуг

У фіскальній політиці держава застосовує не дискреційну та дискреційну фіскальну політику.

Не дискреційна(політика вбудованих стабілізаторів). Таким стабілізатором є:податки, соціальні виплати і допомога по безробіттю; програми допомоги в с/г; збереження корпорацій

Дискреційна політика(за думкою держави): зміна програм, сусп.. робіт та інших проектів, які здійснюються за рахунок державних витрат; зміна затрат на соціальні потреби, окрім допомоги по безробіттю. За певних умов держава скорочує виплати на витрати(допомога багатодітним, боротьба з бідністю). Але ці заходи легко запроваджувати , але важко відмінити(протест населення)

48.Оподаткування: функції оподаткування, податки, їх види; податки та тіньова економіка.

Податки виконують такі функції:

- забезпечують державні органи фінансовими ресурсами,

- виступають як засіб одержавлення частини національного доходу,

- податки регулюють економічну активність господарюючих суб'єктів,

- впливають на процес відтворення.

Так, маніпулюючи податками на прибуток, держава впливає на процес нагромадження капіталу. А також механізм політики прискореної амортизації, коли держава дозволяє перераховувати в амортизаційний фонд суми, що перевищують дійсне зношення основного капіталу. Внаслідок цього значно скорочується підлягаючий оподаткуванню прибуток і сума податку зменшується. Метод прискореної амортизації є стимулом для збільшення капіталовкладень. Його застосування сприяє інтенсифікації НТП, структурним змінам у економіці.

Заходи податкового регулювання використовуються для стимулювання конкурентоспроможності тих чи інших галузей, створення сприятливих умов для нагромадження капіталів, заохочення соціально-корисної діяльності корпорацій.

За допомогою податкових пільг держава може впливати на територіальне розміщення продуктивних сил, створення об'єктів інфраструктури тощо.

Держава широко використовує державний механізм з метою впливу на економічну кон'юнктуру.

Податки складають до 90% надходження до державного бюджету. Найбільш важливими є податок на доходи з фізичних та юридичних осіб, податок на прибутки корпорацій.

Стягнення подохідного податку починається з певного мінімуму. Зі збільшенням номінальних доходів розширюється база оподаткування, зростає кількість платників податків, а т ому і кількість мобілізованих державою фінансових ресурсів.

Нормою оподаткування є податкова ставка - розмір податку на одиницю оподаткування. Існують різні види податкових ставок. Якщо встановлюється єдиний відсоток сплати податків незалежно від величини доходу - це пропорційні ставки. Якщо податкова ставка зростає зі збільшенням доходу _ це прогресивна ставка. Існують також тверді ставки , які встановлюються на одиницю об’єкту.

Важливе місце посідає податок з корпорацій ( його почали стягувати з початком Першої світової війни). Податки стягуються з чистого прибутку корпорацій; у більшості країн - за пропорційними ставками,

До подохідних податків належать також податки на майно та податки на угоди з капіталом (дохід від фондових операцій).

Розглянути податки належать до прямих податків.

Окрім них існують і непрямі податки. Непрямі податки виступають як надбавка до ціни товару чи послуги, їх сплачують споживачі. Непрямі податки існують у трьох формах:

- акцизи (найважливіший з непрямих податків), вони є надбавкою до ціни товару або послуги, акцизами оподатковуються різноманітні товари масового споживання, послуги транспорту, зв'язку, комунального обслуговування;

- у сучасних умовах отримав розповсюдження різновид акцизів - ПДВ (найбільш криміногенний);

- Фіскальний монопольний податок - це непрямий податок на товари, виробництво яких є державною монополією (сіль), надходження від фіскального монопольного податку , як правило, ідуть до державного бюджету;

- мито на імпортовані товари.