1. Предмет макроекономіки. Макроекономіка - комплекс знань, поглядів, ідей, пояснюючих функціонування економіки як єдиного цілого на відміну від мікроекономіки, яка досліджує поведінку господарюючих суб'єктів (індивіда, фірми) виробництво, ціни, попит і пропозицію на рівні окремої фірми або окремого ринку. Предметом макроекономіки виступає механізм функціонування всього народного господарства, чинники, які визначають його зміни у короткостроковій і довгостроковій перспективі та способи впливу на народногосподарські процеси з боку держави. Це визначення фіксує чотири головні особливості макроекономічного аналізу: І. Об'єкт дослідження - економіка в цілому. 2. Чинники, які впливають на економічний розвиток. Саме ці чинники викликають коливання економічної активності та народжують проблеми, які вимагають вирішення. 3. Наслідки дії цих чинників неоднакові у короткостроковому та довгостроковому періодах. 4. Складовим елементом макроекономічного аналізу є розробка заходів економічної політики держави. Макроекономіка досліджує результати та наслідки сукупної діяльності усіх учасників економічного життя суспільства. Досліджуючи економіку країни як єдине ціле, макроекономіка виділяє у ній чотири економічних суб'єкти: 1. Сектор домогосподарства - він об'єднує всі приватні сімейні осередки, які діють для задоволення власних потреб. Домашні господарства виступають як фізичні та юридичні особи, що є власниками факторів виробництва - робочої сили, майна, землі тощо. Домогосподарства пропонують на ринку робочу силу, здають в оренду майно, землю і отримані доходи використовують на задоволення власних потреб, частку доходів домогосподарства можуть заощаджувати. Таким чином, домогосподарства виявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу, купуючи товари особистого споживання, заощаджують частку доходів. 2. Підприємницький сектор об'єднує всі фірми країни, він пред'являє попит на ресурси, пропонує вироблені товари та послуги, здійснює інвестування. 3. Державний сектор об'єднує всі державні інституції. Він виробляє суспільні блага та надає послуги, які ринок виробляти та надавати не буде: будівництво шляхів, мостів, забезпечення суспільного порядку, розвиток фундаментальних наук, охорона довкілля, благоустрій вулиць, парків тощо. Держава також здійснює і підприємницьку діяльність (на підприємствах, що є власністю держави). Для підтримки підприємницького сектору держава може надавати підприємствам дотації та субвенції. Для підтримки домогосподарств держава надає пенсії, стипендії, грошову допомогу. Ці видатки називаються трансфертними платежами. 4. Закордонний сектор об'єднує економічних суб'єктів, що знаходяться за межами даної країни. Закордонний сектор впливає на національну економіку завдяки взаємо обміну товарами, послугами, капіталом, валютами.

2.Методи макроекономіки. а) макроекономічні моделі: сутність та роль в макроекономічному аналізі та прогнозуванні Економічна модель - спрощене відображення дійсності за допомогою рівнянь та графіків, які описують взаємозв'язки різних змінних. Економічна модель розкриває зв'язки між економічними змінними. У моделях використовуються два типи змінних: екзогенні та ендогенні змінні. Екзогенні змінні вводяться ззовні, їх значення відоме до початку побудови моделі. 7Ендогенні змінні формуються "в середині " моделі , вони є наслідок її рішення. Інакше кажучи, значення екзогенних змінних задаються до початку побудови моделі, значення ендогенних змінних визначаються в ході розрахунків по моделі. Модель дає можливість зрозуміти, як екзогенні змінні впливають на ендогенні. Головна проблема при складанні моделі - відділити другорядне від важливого. б) Позитивний та нормативний аспекти мікроаналізу Позитивний аналіз вивчає "те, що є." Позитивний аналіз на дає оцінки тим явищам, які вивчає. Так, досліджуючи рівень та динаміку інфляції, безробіття, позитивний аналіз не дає їм оцінки - чи цей рівень надто високий, не дає рекомендацій до його зниження. Нормативний аспект аналізу базується на поясненні того, що і як повинно відбуватися. Такий аналіз передбачає ціннісні оцінки: що добре, а що погано, припустиме чи ні. У різних макроекономістів ці оцінки можуть суттєво відрізнятися, відповідно до тих теорій, концепцій, які створив чи поділяє той чи інший економіст. Відповідно, різні макроекономісти дають уряду різні рекомендації щодо макроекономічної політики в) метод абстракції При дослідженні економічних явищ і процесів широко застосовується метод абстракції, що означає очищення наших уявлень від випадкового, одиничного і виділення з них стійкого, типового. Отже, абстрагування — це узагальнення. В економіці воно має практичне значення. Правильна теорія ґрунтується на аналізі фактів і вона є реалістичною. Теорії, що не узгоджуються з фактами, є антинаукові; застосування їх часто зумовлює викривлення в економічній політиці.

3. Методи мікроаналізу. Рівноважний та нерівноважний методи аналізу макросистем Загальна економічна рівновага є станом, при якому обсяги виробництва і пропорції обміну сформувалися таким чином, що на всіх ринках одночасно досягнута рівновага між попитом і пропозицією та жоден з учасників процесу не зацікавлений змінювати свої обсяги покупок та продажу. При цьому стані можливе зростання запасів у товаровиробників та змушених збільшень заощаджень у споживачів. Досягнення стану загальної рівноваги не означає, що кожний учасник ринкового господарства задоволений своїм станом. Загальна рівновага лише свідчить про те, що ніхто з учасників економічного процесу не може покращити свій стан шляхом зміни обсягів купівель або продаж. Стан рівноваги не свідчить і про те, що економіка стабільно розвивається. Рівновага може існувати і при невеликих обсягах попиту і пропозиції. Рівновага не є постійним станом економіки, оскільки діють чинники, які порушують рівновагу. цілі і задачі макроаналізу. Виходячи з визначення предмету макроекономіки, методів дослідження даної науки, можна таким чином сформулювати цілі та задачі макроаналізу: - визначити агрегати, які створюють економічний організм країни, проаналізувати закономірності та механізми їх функціонування, виявити зв'язки між ними, їх взаємовплив та вплив на економіку країни в цілому; - дослідити закономірності, роль та механізм функціонування макроекономічних суб'єктів (домогосподарств, підприємницький сектор, державний та закордонний сектори); -виявити, які саме заходи держави (уряду) будуть найбільш ефективними для досягнення основних цілей економічної політики _ стабільного економічного зростання, стабільності цін та зменшення безробіття. Метою вивчення макроекономічної теорії є розуміння механізму функціонування економіки, у основі теорії лежать економічні спостереження.

4. Позитивна і нормативна функція макроекономіки. Предметом макроекономіки виступає механізм функціонування всього народного господарства, чинники, які визначають його зміни у короткостроковій і довгостроковій перспективі та способи впливу на народногосподарські процеси з боку держави. Позитивний та нормативний аспекти мікроаналізу Позитивний аналіз вивчає "те, що є." Позитивний аналіз на дає оцінки тим явищам, які вивчає. Так, досліджуючи рівень та динаміку інфляції, безробіття, позитивний аналіз не дає їм оцінки - чи цей рівень надто високий, не дає рекомендацій до його зниження. Нормативний аспект аналізу базується на поясненні того, що і як повинно відбуватися. Такий аналіз передбачає ціннісні оцінки: що добре, а що погано, припустиме чи ні. У різних макроекономістів ці оцінки можуть суттєво відрізнятися, відповідно до тих теорій, концепцій, які створив чи поділяє той чи інший економіст. Відповідно, різні макроекономісти дають уряду різні рекомендації щодо макроекономічної політики Економічна політика - це система дій, заходів, важелів, інструментів, які застосовує держава (уряд) для досягнення певних цілей. Метою державної політики є забезпечення стабільного економічного зростання, стабільних цін, повної зайнятості. Макроекономіка може слугувати теоретичною основою економічної політики.

5. Макроекономіка та економічна політика держави. Економічна політика - це система дій, заходів, важелів, інструментів, які застосовує держава (уряд) для досягнення певних цілей. Метою державної політики є забезпечення стабільного економічного зростання, стабільних цін, повної зайнятості. Макроекономіка може слугувати теоретичною основою економічної політики. У сучасних умовах сформувалося декілька напрямків економічної політики, основними з яких є фіскальна і монетарна. Запроваджують кожну з них у розвинених країнах різні управлінські структури. Так, у США монетарну політику здійснює Федеральна резервна система, а фіскальну - Конгрес. В Україні монетарну політику розробляє НБУ, а фіскальну -Верховна Рада. Об'єктами регулювання при запровадженні монетарної політики є головним чином величина грошової маси та ставка відсотку, фіскальної політики - величина податків та величина державних витрат.

Теоретичні дискусії ведуться за такими напрямками: - в яких межах припустиме державне втручання в економічні процеси; - яка політика - монетарна чи фіскальна є більш результативною;

- як поєднувати монетарну та фіскальну політику. У цій площині питання зводиться до такого: яка комбінація монетарних та фіскальних заходів є оптимальною для вирішення проблеми відновлення рівноваги у даній конкретній ситуації. Усе мистецтво такої політики полягає саме у визначенні тривалості здійснення тих чи інших заходів та "дозування" їх впливу на сукупний попит та сукупну пропозицію. Такі задачі легше поставити, ніж вирішити. Чому? По-перше, ми вже відмічали, що існують різні напрямки економічної думки, їх прихильники по-різному оцінюють роль, можливості держави впливати на економічні процеси, пропонують різні заходи, різні підходи як до формування економічної політики, так і для її реалізації. По-друге, відповідність цілей і результатів економічної політики ніким не гарантовано. По-третє, на вибір варіантів дій впливає не тільки об'єктивний стан справ, але в умовах багатопартійності та інших політичних факторів - також і кон'юнктурні міркування, пов'язані з тим, скільки часу залишається до виборів у правлячої партії та чи є потреба у запровадженні такої політики, яка створить уяву про великі успіхи у час, що залишився до виборів, не зважаючи на те, що ці заходи можуть значно погіршити економічну ситуацію в майбутньому.

6, 7. Система національних рахунків та їх основні показники. Для одержання інформації з метою розрахунку макроекономічних показників, таких як темпи економічного зростання, рівень інфляції, рівень безробіття, держава організує народногосподарський облік: оперативний, бухгалтерський, статистичний. Кожна держава формує свою систему національного рахівництва(СНР). СНР базується на бухгалтерському принципу подвійного запису (прихід - витрати) і представляє собою сукупність балансових таблиць, які відбивають у агрегованому вигляді рух товарів і доходів між основними учасниками суспільного виробництва; процес нагромадження в масштабах держави та рівень національного багатства. Функції СНР. СНР використовується як інструмент: - економічної політики;

- економічного зростання; - оцінки рівня життя окремих груп населення та порівняння його з рівнем життя в інших країнах; - зв'язку економічної теорії з економічною практикою. Національне рахівництво є одночасно і інструментом кращого пізнання минулого, економічної політики і планування. СНР - система зведених статистичних показників, які характеризують найбільш важливі і загальні аспекти функціонування економіки. ВВП - це виражена в ринкових цінах кінцева вартість товарів та послуг, створених протягом року на території даної країни національними та іноземними виробниками. Перевага цього показника полягає в тому, що він включає в себе кінцеві результати як матеріального, так і не матеріального виробництва. Валовий національний продукт - вартість кінцевої продукції, створеної протягом року національним капіталом, національним виробником як на території даної країни, так і за її межами. Чистий національний продукт (ЧНП), він дорівнює ВНП за відрахуванням з нього амортизаційних відрахунків. Національний дохід (НД), він дорівнює ЧНП мінус непрямі податки на підприємства. З точки зору постачальників ресурсів він вимірює доходи, які вони отримали від участі у поточному виробництві. З точки зору компаній, національний дохід вимірює ціни факторів виробництва (ресурсів), які пішли на створення обсягу виробництва даного року. Особистий дохід дорівнює національному доходу мінус внески на соціальне забезпечення, податки з доходів корпорацій, нерозподілені прибутки корпорацій, трансфертні платежі. Особистий дохід (отриманий дохід) і національн6ий дохід (зароблений дохід) відрізняються, тому що частка заробленого працею доходу - внески на соціальне страхування, податки на прибуток корпорацій і нерозподілені прибутки корпорацій - фактично не попадають до домогосподарства. Навпаки, частка доходу, яка попадає у домогосподарства не є наслідком праці, наприклад - трансфертні платежі. Дохід після сплати податків, він дорівнює особистому доходу мінус податки на особистий дохід. Дохід після сплати податків є дохід, які мають домогосподарства у кінцевому вигляді, дохід, яким вони можуть розпоряджатися.

8. Сутність системи національного рахівництва. Для одержання інформації з метою розрахунку макроекономічних показників, таких як темпи економічного зростання, рівень інфляції, рівень безробіття, держава організує народногосподарський облік: оперативний, бухгалтерський, статистичний. Кожна держава формує свою систему національного рахівництва (СНР). СНР базується на бухгалтерському принципу подвійного запису (прихід - витрати) і представляє собою сукупність балансових таблиць, які відбивають у агрегованому вигляді рух товарів і доходів між основними учасниками суспільного виробництва; процес нагромадження в масштабах держави та рівень національного багатства. Функції СНР. СНР використовується як інструмент: - економічної політики;

- економічного зростання; - оцінки рівня життя окремих груп населення та порівняння його з рівнем життя в інших країнах; - зв'язку економічної теорії з економічною практикою. Національне рахівництво є одночасно і інструментом кращого пізнання минулого, економічної політики і планування. СНР - система зведених статистичних показників, які характеризують найбільш важливі і загальні аспекти функціонування економіки. СНР здійснює грошову оцінку товарів та послуг, які стали доступними країні внаслідок економічної діяльності.

9.ВВН і ВНП.

ВВП - це виражена в ринкових цінах кінцева вартість товарів та послуг, створених протягом року на території даної країни національними та іноземними виробниками.

При розрахунку ВВП виключаються всі непродуктивні угоди:

- суто фінансові угоди: угоди з цінними паперами,

- трансфертні платежі, як державні так і приватні;

- перепродаж товарів, що вже побували у вжитку.

ВНП - вартість кінцевої продукції, створеної протягом року національним капіталом, національним виробником як на території даної країни, так і за її межами.

У кількісному відношенні ВНП відрізняється від ВВП на величину сальдо потоків факторних доходів від закордонного виробництва між даною та іншими країнами.

Товари, які вироблено у поточному році, необов'язково будуть продані у цьому ж році, вони утворюють запаси. Приріст запасів повинен бути врахованим у ВНП, оскільки у ВНП включають всю продукцію, незалежно від того чи продана вона.

10.Ввп: зміст, поняття вимірювання.

ВВП - це виражена в ринкових цінах кінцева вартість товарів та послуг, створених протягом року на території даної країни національними та іноземними виробниками.

При підрахунку ВВП виникає проблема подвійного рахунку. Ця проблема полягає в тому, що більшість продуктів, перш ніж потрапити до кінцевого споживача проходить кілька виробничих стадій, а окремі частини цих продуктів купуються і продаються декілька разів. Щоб уникнути подвійного рахунку, треба виключити урахування проміжного продукту.

Приклад: Зерно. Вартість зерна - 100гр.+ 50 гр. додана вартість елеватора + 50 гр. додана вартість мукомельного заводу + 50 гр. додана вартість хлібозаводу + 50 гр. додана вартість торгівців = 300 гривень. Таким чином, ми підрахували ВВП за методом доданої вартості, виключивши повторення вартості проміжного продукту. Спосіб підрахунку ВВП за методом доданої вартості називають також виробничим методом.

Оскільки у ВВП включається чистий експорт, то імпорт не входить до складу ВВП і не відображується в індексі цін.

11.Ввп та сукупний добробут.

ВВП - це виражена в ринкових цінах кінцева вартість товарів та послуг, створених протягом року на території даної країни національними та іноземними виробниками.

ВВП на душу населення - ВНП, поділений на чисельність населення країни. Цей показниек дає уявлення про кількість вироблених товарів і послуг, що припадають у середньому на одного жителя країни, або, іншими словами, про те, скільки отримав би кожен житель країни, якщо б весь річний національний дохід був розподілений між усіма громадянами країни порівну.

Не враховує:

У суспільстві існують елементи натурального господарства, неринкова діяльність, результати якої не фіксуються в макропоказниках , хоча і підвищують добробут населення.

(послуги домогосподарки, ремонт житла, самостійне виготовлення одягу, продукти з присадибних ділянок, які не призначені для продажу, тощо).

- діяльність тіньового сектора економіки, який у розвинених країнах складає від 5 до 15% офіційного ВНП, в Україні -40 - 60%.

- зміни якості товарів, зміни його розподілу.

- трансфертні платежі (вони вже включені в C та I);

- операції з цінними паперами;

- продаж БУ речей.

- ВНП не відбиває такі важливі характеристики добробуту населення як стан довкілля, доступність освіти, житлові умови, умови праці та відпочинку, рівень медичного обслуговування та його доступність. Ці недоліки долає показник СНР ООН "чистий економічний добробут". Показник "чистий економічний добробут" як раз і відбиває стан довкілля, доступність та якість освіти і медичного обслуговування, наявність вільного часу як умови інтелектуального та духовного розвитку людини.

12.Сукупний попит.

Сукупний попит(АD) - це залежність між кількістю виробленої продукції, на яку пред'являється попит і загальним рівнем цін.

Він показує різні обсяги товарів та послуг, тобто реальні обсяги національного виробництва, які економічні агенти (споживачі, підприємства і держава) готові придбати при будь якому рівні цін. Це сума попитів домогосподарств, фірм, уряду та іноземців.

AD = C(споживчий попит) + I(інвестаційний попит) + G(попит з боку держави) + Xn(чистий експорт)

Три види ефектів

1. Ефект ставки відсотку: чим ставка відсотку вище, тим менше величина сукупного попиту. Рівень цін і відсоткова ставка пов'язані між собою: якщо зростає рівень цін, зростає і відсоткова ставка.

2.Ефект багатства або реальних касових залишків. Якщо ціни зростають, то реальна цінність, або купівельна спроможність фінансових активів, таких як збереження або облігації, зменшується.

3. Ефект імпорту. Якщо споживачі надають перевагу імпортованим товарам, величина сукупного попиту зменшується.

Країна повинна захищати свій ринок розумною політикою протекціонізму та підвищенням конкурентоспроможності вітчизняних товарів.

Нецінові фактори сукупно попиту:

1. Витрати споживачів, на які впливають:

- Добробут споживачів. Якщо добробут зростає, зростає і сукупний попит, крива AD зсувається праворуч і навпаки.

- Очікування споживачів: якщо вони очікують, що в майбутньому їх дохід зросте, вони сьогодні купують товарів більше і навпаки.

- Заборгованість споживачів. Якщо споживачі значну кількість товарів придбали в кредит, частка їх доходів піде на погашення боргу, тому вони змушені утримуватись від купівель.

- Податки з населення. Якщо податки зростають, сукупний попит зменшується.

2. Інвестиційні витрати, на які впливають:

- відсоткова ставка. Якщо зменшилась грошова маса, відсоткова ставка зростає, а інвестиційний попит зменшується і навпаки;

- очікувані прибутки від інвестицій;

- податки з підприємств;

- наявність на ринку нових технологій та можливість їх придбання;

- наявність надлишкових виробничих потужностей.

3. Державні витрати. Якщо державні закупки зростають, зростає і сукупний попит.

4. Чистий експорт. Якщо експорт більше імпорту, це означає, що на нашу продукцію зростає попит в інших країнах.

На чистий експорт впливає:

- національний дохід інших країн: якщо він зростає, іноземці купують більше товарів;

- курс національної грошової одиниці: якщо вона знецінюється, експорт зростає, а імпорт зменшується.

Держава може збільшувати сукупний попит, збільшуючи грошову масу, тоді ставка відсотку зменшується, а попит зростає.

Дію нецінових чинників сукупного попиту графічно показано зсувом кривої AD праворуч (якщо сукупний попит зростає)та ліворуч (якщо сукупний попит зменшується).