Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpor_up_final.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
183.96 Кб
Скачать

18. Сітьовий маркетинг

Багаторівневий ма́ркетинг (англ. multilevel marketing, MLM) або сітьовий ма́ркетинг — це система організації бізнесу та компенсацій, що використовується компаніями прямого продажу, за якої дистриб'ютор чи незалежний продавець може отримувати дохід не лише від обсягу особистого продажу продуктів і послуг, а й від обсягу продажу, здійсненого через мережу інших незалежних продавців, які були ним залучені та навчені для бізнесу. Кожен з агентів встановлює безпосередні контакти з потенційними покупцями та отримує прибуток від безпосередньої реалізації їм товарів. Крім цього, дистриб'ютор одержує прибуток у вигляді додаткових виплат від реалізації продукції усією або частиною підпорядкованої йому та створеної ним власноруч мережі агентів збуту.

Особливості багаторівневого маркетингу: він виключає ходіння навмання по квартирах і пропонування товарів незнайомим людям. Товар або послуга пропонується друзям і знайомим;• він передбачає просування товару з одного рівня на другий, коли кожний покупець сам стає : продавцем, знайшовши собі інших покупців. Цей процес має тривати постійно, бо інакше ніхто не отримає грошей;• особа, яка запросила іншу особу до участі в багаторівневому маркетингу, є для останньої спонсором. У свою чергу, ця інша особа стає спонсором для свого рівня, якщо саме вона залучила співробітників; • оплата праці учасників багаторівневого маркетингу складається з комісійних від особистого продажу з додатком для спонсора відрахувань від тих рівнів, які були ним створені • співробітники груп багаторівневого маркетингу купують товари за оптовою ціною, а реалізують — за роздрібними (надбавка становить близько30%). До обов'язків спонсора належить:• забезпечення своїх співробітників інформаційними матеріалами про фірму та її товари або послуги; • навчання співробітників побудови організації, створення; своїх рівнів,принципів спонсорства; • забезпечення співробітників товарами фірми;• допомога у проведенні презентацій і бізнес-зустрічей;• допомога в оформленні потрібних документів;• відповідальність за чистоту й етику багаторівневого маркетингу у своїх організаційних структурах.

17. Проблеми побудови та функціонування франчайзингових систем

Франчайзинг - підприємницька діяльність, яка здійснюєть­ся через отримання ліцензії, тобто організація бізнесу, за викорис­тання якої компанія (франчайзер) передає належній особі або підприємству (франчайза,) право на продаж продуктів та послуг.

Привілеї можуть полягати в наданні права ведення господар­ської діяльності під відомою маркою, використанні патента, ав­торського права, методу ведення бізнесу, ноу-хау. Організації, що надають привілеї, можуть отримувати за них разову оплату (наприклад, за право використання патента, за здачу в аренду об­ладнання) чи певну частку отримуваного прибутку. Франчайзингові організації засновані, як правило, на якомусь унікальному товарі, послузі або методі ведення бізнесу, на торговій марці або патенті. Найбільшого поширення франчайзинг набув у сфері: • швидкого харчування;• серед магазинів, що торгують відеопродукцією;• центрів здоров’я/омолоджування;• перукарень;• компаній прокату автомобілів;• мотелів;• туристичних агентств; тощ

Недоліки: 1. робота будь-якої франчайзингової системи заснована на принципах і стандартах, що є інтелектуальною власністю франчайзера. Ці принципи бізнесу являють собою комерційну таємницю і є основою успіху франчайзингової системи. Франчайзі одержує доступ до комерційних секретів, проходячи навчання по програмі франчайзера. І хоча франчайзинговий договір забороняє франчайзі розголошувати подібну інформацію, усе одно це трапляється. Франчайзеру складно з цим боротися, тому якщо йому не вдається виробити ефективні заходи, то вся франчайзингова система може сильно постраждати. 2. Також франчайзі може вважати, що франчайзингові відносини накладають на нього занадто великі обмеження й у результаті втратити інтерес до цього бізнесу. Розірвавши контракт із франчайзером він, можливо, захоче відкрити свій власний бізнес, який буде представляти пряму конкуренцію франчайзеру. 3. Для того, щоб уникнути всіх цих труднощів, франчайзери повинні дуже ретельно відбирати підприємців, яким вони хочуть продавати франшизи.

19. Розподіл функцій і потоків в маркетингових каналах Процес формування каналу розподілу складається з 7 фаз:1. визначення потреб у виборі каналів 2.постановка і координація цілей розподілу 3. специфікація завдань розподілу (визначення функцій, які виконуватиме канал у ході реалізації процесів товарного руху) 4. розробка можливих альтернатив (кількість рівнів у каналі;напруженість (ширина) каналу на різних його рівнях;

типи посередників на різних рівнях каналу) 5.вибір структури каналу 6. вибір оптимального каналу 7. вибір суб’єктів каналу та управління ними.

Виділяють: прямий, непрямий і змішаний канал збуту.

Прямий збутовий канал, тобто власна збутова система під­приємства, має такі переваги: а)повне управління збутовою діяльністю; б)координація господарських зв'язків і ділових відносин зі споживачами на основі прямого контакту; в) управління всією функціональною діяльністю підприємства як єдиною системою створення товару; г) економія збутових витрат (пропорційно масштабу збуту) за рахунок відсутності необхідності оплати послуг посередників.Непрямий (опосередкований) метод збутупередбачає викорис­тання послуг посередників. Вони можуть виконувати функції збуту ефективніше та з меншими затратами, ніж це робив би сам виробник.

Рівень каналу - будь-який посередник, який виконує певну роботу щодо наближення товару й права власності на нього до кінцевого покупця.

Серед функцій, які виконують канали товароруху, слід визна­чити найважливіші: розподіл та збут продукції; купівля товарів та сировини; маркетингові дослідження; встановлення безпосередніх контактів зі споживачами; проведення рекламних заходів тощо; участь у планування товарного асортименту; обслуговування проданих товарів; транспортування тощо.

Фактори які визначають вибір каналу продажу: характер ринку; об’єм збуту; витрати збуту; політика цін; охоплення потреб; фінансове становище; норма прибутку; якість; рівень стандартизації; можливості технічного обслуговування…

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]