110.Новаторські підходи сухомлинського до завдань виховання і навчання. Рецензія "серце віддаю дітям"

Сухомлинский создал оригинальную педагогическую систему, основывающуюся на принципах гуманизма, на признании личности ребёнка высшей ценностью, на которую должны быть ориентированы процессы воспитания и образования, творческая деятельность сплоченного коллектива педагогов-единомышленников и учащихся. Самая сущность этики коммунистического воспитания Сухомлинского заключалась в том, что воспитатель верит в реальность, осуществимость и достижимость коммунистического идеала, измеряет свой труд критерием и меркой идеального.

Рецензія

Назва книги як не можна точно відбиває її зміст, девіз життя автора даного твору. Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура, по Сухомлинському, поняття нерозривні. Сухомлинський дає дітям можливість міркувати самим, щоб істина постала перед ними не як готовий висновок, піднесений педагогом. Йому подобалося, що у дітей виникають питання в процесі безпосереднього спілкування з навколишнім світом, намагався щоб їх було все більше і більше. До кожного свого учня Сухомлинський намагався знайти індивідуальний підхід. Він розвивав образне мислення дітей, прагнув до того, щоб діти поступово оперували такими поняттями, як явище, причина, наслідок, подія, зумовленість, залежність, відмінність, подібність і ін Багаторічний досвід Сухомлинського переконав його в тому, що ці поняття відіграють велику роль у формуванні абстрактного мислення. Оволодіння цими фактами неможливо без дослідження живих фактів і явищ, без осмислювання. Все це вони набували, читаючи «Книгу природи», воно було засобом виховання розумової активності дітей.

       Сухомлинський повністю присвячував себе дітям, головним для нього було виростити Людину, людини з великої літери. І щоб дитина не просто пройшов школу, а пройшов школу життя, щоб отримав не тільки освіта молодшої школи - Сутність гармонійного розвитку особистості Сухомлинський бачить в нерозривному зв'язку трудового виховання з іншими сторонами виховання - морального, естетичного, інтелектуального, фізичного, до цього висновку педагог прийшов завдяки власній праці. Василь Олександрович розумів сутність виховання в зближенні з дитиною, у знанні його проблем і радостей, у поділі його проблем і радостей. Мені дуже сподобалися слова цього чудового педагога: «Треба стати для дитини, перш за все другом, а потім його вчити чогось». І це правильно - без довіри не буде виховання.

       В цілому, книга допомагає осмислити педагогічну практику, актуальні завдання школи, потреби суспільного розвитку. У творі чітко простежуються три складові частини виховного процесу: педагог - вихованець - колектив. Слідуючи цій структурі, книга розкриває всі тонкощі виховання дітей, виховання їх, головним чином, як особистостей і порядний громадянин.

       Саме, тому, актуальність цього твору надзвичайно велика на сьогоднішній день і, я думаю, що ще довгий час багато педагогів зможуть покладатися на думки, викладені в цій книзі.

111.Критичний аналіз постанови цк ВКП (б) 1936 ) «Про педологічні перекручення в системі Наркомосу»

На початку XX в. існувала і розвивалася комплексна наука про дітей, їх навчанні та вихованні - педологія. В рамках даної науки успішно співпрацювали педагоги, психологи, медики, фізіологи та інші вчені. Малися наукові центри, де готували педологів, наукові лабораторії, в яких фахівцями різних напрямів розроблялися проблеми дитинства. Досягнення вітчизняних вчених у галузі педології не поступалися закордонним. В рамках даної науки широко використовувалися психологічні методи вивчення особистісних особливостей і виховного впливу на дітей. Однак цю науку спіткала та ж доля, що генетику і кібернетику. Педологічні дослідження були припинені, а наукові та дослідні установи - закриті. Ідеологічний розгром науки був завершений постановою ЦК ВКП (б) «Про педологічні перекручення в системі Наркомосу» від 1936

Сьогодні дуже важко дати однозначну відповідь на питання про причини, що викликали розгром досить перспективною науки. Ймовірно, можна виділити три основні причини. По-перше, ідея педології полягала в тому, що у різних людей здатності різні. В значній мірі це обумовлено генетичними відмінностями, тому педагогічний процес повинен будуватися диференціювання, з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, і сприяти не тільки гармонійному розвитку особистості, але й першочерговому розвитку тих здібностей, які найбільш яскраво представлені у дитини. Отже, представники педології стверджували, що вже від народження люди мають різні можливості в силу своїх генетично обумовлених фізіологічних і психічних особливостей. Подібне твердження певною мірою суперечило пануючої ідеології того часу, яка стверджувала, що радянська людина живе в суспільстві рівних можливостей, тобто кожен може добитися успіху в будь-якому вибраному ним справі. Найбільш яскраво цю точку зору відображає відому тезу: «Незамінних людей немає». Тому цілком імовірно, що розходження у поглядах педології та державних структур на здатності людини стало однією з причин розгрому цього наукового напрямку.

112. Проблеми освіти та виховання молоді в конституції України і законі "про освіту"

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою ???чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Основні положення Закону України "Про освіту"

1 Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної самосвідомості, взаємоповаги між націями і народностями.

2 Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного і культурного розвитку суспільства [Там же].

3 Головним завданням загальноосвітніх навчальних закладів є: створення сприятливих умов для розумового, морального, естетичного і фізичного розвитку особистості; формування наукового світогляду; засвоєння учнями системи наукових знань про природу, суспільство, людину, її працю, прийомів самостійної діяльності.

4 Центральною ланкою системи освіти в Україні є загальна середня освіта, до складу якої входять: середні загальноосвітні школи, школи з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназії, ліцеї, вечірні школи, освітні заклади інтернатного типу, спеціальні школи для дітей з вадами у фізичному і психічному розвитку, позашкільні навчальні заклади.

У першому розділі розкриваються: завдання законодавства України про освіту;

У другому розділі "Система освіти" розкриті положення про структуру системи

У третьому розділі розкриваються права і обов'язки учасників навчально-виховного процесу

У розділі IV розкриваються положення про фінансову і господарську діяльність закладів, установ, організацій, підприємств системи освіти, про їх матеріально-технічну базу, фінансування наукових досліджень.

Розділи V і VI визначають міжнародні договори та міжнародне співробітництво навчально-виховних закладів і органів управління освітою.

У заключному VII розділі визначається відповідальність службових осіб і громадян за порушення законодавства про освіту.

Реалізація Закону України "Про освіту" обумовлена цілим рядом труднощів і суперечностей, які значною мірою пов'язані з істотними змінами концепції розвитку нашого суспільства, зі спробами ввійти в ринкові відносини, зі змінами ціннісних орієнтацій, освітніх і життєвих потреб людини. Особливу тривогу викликає стан здоров'я дітей і підлітків, зокрема, у зв'язку з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

За експертними оцінками вчених-педагогів у нашій державі лише 35 - 40% учнів старших класів здатних засвоїти програму загальноосвітньої школи з усіх предметів. Дані соціологічних дослід­жень свідчать про низьку навчально-методичну забезпеченість навча­льних закладів середньої освіти. Існує ряд інших важливих проблем.

113. Проблеми освіти та виховання молоді в законі про середню освіту

Закон складається з 46 статей, їх поділено на XI розділів, їх зміст охоплює всі напрями діяльності навчальних закладів та установ, які забезпечують повну загальну середню освіту.

У загальних положеннях (ст. 1—7) більш детально конкретизовані завдання загальної середньої освіти та її системи, в них зазначається, що загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою освіти, наголошено на єдності навчання і виховання, здобуття знань із формуванням національних цінностей українського народу. Уперше включено до системи загальної середньої освіти професійно-технічні та вищі навчальні заклади І—П рівнів акредитації, які поєднують професійну та загальноосвітню підготовку юнаків і дівчат.

У ст. 6 сказано, доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

Розділ "Загальноосвітні навчальні заклади" (ст.8—11) закріплює не тільки різноманітність загальноосвітніх навчальних закладів, а й специфіку їхньої діяльності.

У розділі "Організація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах" (ст. 12-16) пропонуються нові підходи до збільшення тривалості здобуття повної загальної середньої освіти, яка у більшості європейських країн складає 12—13 років. Тому обов'язковий термін навчання 11 років є мінімально необхідним. Визначено нові терміни здобуття повної загальної середньої освіти за формулою 4+4 + 3. Навчальний рік розпочинається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року, тривалість навчального року в закладах І ступеня не може бути менше ніж 175 робочих днів, а в закладах II—III ступенів — 190 робочих днів без урахування часу на складання заліків та випускних іспитів, тривалість яких не може перевищувати трьох тижнів. Структура навчального року (за четвертями, півріччями, семестрами) та тривалість навчального тижня встановлюється загальноосвітнім навчальним закладом за погодженням із відповідним органом управління освітою.

У розділі IV "Учасники навчально-виховного процесу" (ст.18) підкреслено, що учасниками навчально-виховного процесу є не тільки учні, педагоги, спеціалісти та представники установ освіти, а й батьки та представники підприємств, установ та організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі. Цим самим підкреслюється, що школа й освіта — всенародна справа, а не монополія органів освіти.

У розділі V (ст. 28—32) "Державний стандарт загальної освіти" визначається зміст стандартів шкільної освіти, порядок їх розроблення та перегляду (один раз на 10 років).

У ст. 33—37 визначені основні завдання управління системою загальної середньої освіти, повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Уст. 40—41 відображено питання фінансово-господарської діяльності, матеріально-технічного та міжнародного співробітництва.

Прийняття Закону України "Про загальну середню освіту" забезпечить створення нової моделі загальної середньої освіти, введення в дію механізму її здобуття, еквівалентність загальної середньої освіти в Україні та інших країнах, досягнення чіткого розподілу повноважень центрального регіону органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, формування державно-громадського управління галуззю, поліпшення соціального захисту учнів та педагогів.