78. Педагогічна система методиста і діяча нородної освіти Корфа

Микола Олександрович Корф (1834-1883) - видатний земський діяч народної освіти, педагог і методист. Уродженець м. Харкова. У 1848-1854 рр. навчався в Олександрійському ліцеї (м. Петербург). Згодом служив у міністерстві юстиції. Після цього працював головою училищної ради у м. Олександрівську (нині м. Запоріжжя). Завдяки його енергії та керівництву в Олександрійському повіті відкрили свої двері понад 40 земських шкіл. Створив особливий тип земської трирічної школи, уроки в якій проводилися одним учителем одночасно з учнями трьох класів. Розробив детальні плани таких занять.

На організацію навчальної діяльності земських шкіл в інших губерніях мали вплив його методичні книги, статті, "Відчити Олександрійського повіту училищної ради", написана ним книга для класного читання "Наш друг".

Серед основних дидактичних правил, які М.О.Корф поклав в основу підручника "Наш друг", були такі: 1) не вимагати від учнів заучування того, що їм не зрозуміло, але добиватися міцного запам'ятовування того, що добре засвоєно; 2) привчати дітей до самостійної роботи; 3) дотримуватися доступності навчального матеріалу у процесі навчання; 4) у навчанні просуватися вперед, спираючись на досягнуте; 5) дотримуватися принципу наочності в навчанні.

Особливу увагу педагог приділяв методам розвивального навчання. Він сформулював мету застосування методу навчання як правильний розподіл навчального матеріалу, системне його розташування, що полегшує як передачу, так і засвоєння. Справедливо вважаючи, що вчитель повинен бути не тільки педагогом, а й дослідником, він рекомендував сміливіше запроваджувати самостійні письмові роботи, забезпечувати тісний зв’язок школи з громадським життям рідного села, краю, залучати учнів до краєзнавчої діяльності. Самостійні роботи були надзвичайно важливими в роботі земських шкіл, оскільки активізували розумовий розвиток дітей, формували спостережливість, учити послідовно викладати свої думки, допомагати закріпленню тих знань, якими наділило їх життя й бесіди з учителем.

79. Культурно педагогічна діяльність і педагогічні погляди алчевської

В 1862 році заснувала Харківську жіночу недільну школу. Офіційно її засновано в 1870 році, утримувала цю школу до 1919 року. В школі викладала з колективом педагогів-сподвижників — безкоштовно працювало понад 100 учителів. В 1896 році збудувала для школи будинок вартістю 50 тисяч рублів — єдине власне, тобто таке, що належало школі, приміщення серед усіх недільних шкіл Російської імперії.

Популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. На своїй садибі у Харкові (тепер будинок Центру громадських зв'язків) у 1899 році встановила перший у світі пам'ятник Тарасу Шевченку[1], погруддя роботи скульптора В. Беклемішева.

Вона згуртувала й очолила авторський колектив з укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?» (1884—1906). У ньому понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів, на твори зарубіжної, російської та української літератури. Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Авторський колектив на чолі з нею підготував також 3-томний посібник «Книга взрослых», що протягом 1899—1917 років витримав 40 видань. Вона — авторка мемуарів «Передуманное и пережитое» (1912), методичних статей з навчання дорослих та оповідань, укладач «Каталога книг» для недільних шкіл, учасниця педагогічної експозицій на всеросійських та міжнародних виставках (у Москві та Нижньому Новгороді — 1895, 1896, Парижі — 1889, 1900, Чикаго — 1893). Христина Данилівна удостоєна багатьох найвищих нагород — золотих та срібних медалей, почесних дипломів тощо, обрана віце-президентом Міжнародної ліги освіти.