76. . Проблема вчителя та йго підготовки в працях ушинського

К. Д. Ушинський, як і інші видатні діячі вітчизняної культури, високо цінував роль учителя. "Немає нічого легшого, — писав Л. М.Толстой, — як бути професором університету, і немає нічого важчого, ніж бути народним учителем". К. Ушинський порівнював вихователя, який не знає мети своєї діяльності, з архітектором, котрий не знає, що він хоче будувати. К.Ушинський вважав, що підготовка кадрів для школи є вирішальним фактором у поліпшенні справи навчання і виховання, він вимагав від педагога любові до своєї справи і дітей, творчих пошуків нових методів і прийомів у навчанні та вихованні, головною заслугою викладача він вважав уміння виховувати своїм предметом. Він радив учителям урізноманітнювати діяльність своїх вихованців на уроці, щоб вони менше стомлювалися. Якщо дитина відчуває труднощі в навчанні, то слід шукати причину в недостатній кількості та якості опрацьованого матеріалу. Перевірку засвоєння дитиною вивченого матеріалу він вважав як головне завдання дидактики. Немало мудрих порад і рекомендацій дав К. Ушинський у своїх працях щодо педагогічного такту. Без педагогічного такту вчитель ніколи не буде добрим вихователем-практиком. Він учив не докоряти учням за почуття, що відбилися на обличчі.

У статті "Про користь педагогічної літератури» (1857) К. Д. Ушинський дав глибоку і об'єктивну оцінку жіночій праці на освітянській ниві, вважаючи, що жінки здатні до цієї справи так само, як і чоловіки. Дуже важливою умовою піднесення всієї навчально-виховної роботи школи видатний педагог вважав вдалий добір директорів та завідувачів навчальних закладів — головних вихователів, у чиїх руках зосереджена вся влада — і виховна, і навчальна, і адміністративна. Директор повинен бути справжнім педагогом. К. Ушинський сам був зразком головного вихователя. Поруч із ним у Смольному інституті працювали такі видатні діячі народної освіти, як В. Водовозов, Д. Семенов, Л. Модзалевський, М. Семевський, А. Павловський та інші. Когорта видатних педагогів під керівництвом К. Ушинського докорінно змінила обличчя колись занедбаного навчального закладу.

У цій же статті К. Д. Ушинський дає яскраву характеристику суспільного значення народного вчителя: «Вихователь, що стоїть в рівень із сучасним ходом виховання, почуває себе ... посередником між усім, що було шляхетного й високого у минулій історії людей, і новим поколінням, зберігачем святих заповітів людей, які боролися за істину і за благо. Він відчуває себе живою ланкою між минулим і майбутнім, могутнім лицарство істини і добра, і усвідомлює, що його справа, скромне за обличчям, - одне з найбільших справ історії, що на цій справі грунтуються царства і їм живуть цілі поповнення ».

77. Педагогічна діяльність і погляди толстого

У 1859 р. на свої кошти він відкрив у Ясній Поляні школу для селянських дітей. Вона була педагогічною лабораторією, у якій перевірялися різні методи виховання в процесі навчання. Пізніше в багатьох селах були відкриті початкові школи. У 1862 р. Л. Толстой видавав журнал «Ясная Поляна», у якому надрукував педагогічні статті, критикував відірвану від практики абстрактну педагогіку. Він стверджував, що педагогіка лише тоді стане наукою, коли буде спиратися на досвід учителів і будувати свої висновки на основі узагальнення педагогічної практики. У 60-х роках Л. Толстой відстоював думку, що школа повинна давати дітям широке коло знань, усебічно розвивати їхні творчі сили. Але він відкидав навчальні програми, стійкий розклад уроків і вимагав, щоб зміст навчання визначався інтересами і потребами дітей. Л. Толстой розробив методику шкільної розповіді й бесіди, дав зразки використання живого слова в роботі вчителя. Толстой, виходячи з ідеї вільного виховання, говорив, що школа повинна займатися лише освітою, а не вихованням. Пізніше він визнав помилковість цього судження. Вивчивши стан народної освіти в Німеччині, Франції, Бельгії, Англії та Італії, він різко критикував систему навчання і виховання в зарубіжних країнах, засуджував муштру, зубріння, формалізм, відсутність свободи учнів. Він був проти копіювання Росією освіти Західної Європи. Справа освіти, на його думку, «повинна знаходитися в руках народу».

У 70-х рр. Л. Толстой знову повернувся до педагогічної І діяльності. Він написав «Азбуку», «Нову азбуку», «Книгу для І читання». У 1874 р. написав статтю «Про народну освіту» І (про шляхи розвитку народної освіти, методи навчання дітей). Він високо цінував роль наочності в навчанні, закликав вивчати предмети і явища в природному оточенні, проводити екскурсії в поле, ліс, де діти можуть спостерігати життя рослин і тварин. Особливий внесок зробив Л. Толстой у методику написання дітьми робіт, які творчо розвивають дітей.

Великої уваги Л. Толстой надавав проблемам сімейного і виховання, він вимагав, щоб батьки виховували в дітей любов Щ до праці, піклувалися про всебічний розвиток дітей. Толстой стверджував, що від природи в дітей немає негативних якостей і недоліків, що вони виникають під впливом зовнішнього середовища, неправильного виховання. Особистість дитини потрібно поважати і розвивати задатки і творчі сили. Розвиток дітей він розглядав як процес самовільного розкриття їхніх якостей при обережній допомозі вчителя.

Педагогічні погляди Л. М. Толстого були в основному демократичні й мали великий вплив на передових російських і зарубіжних педагогів. Толстой брав участь у методичному керівництві вчителями, у відкритті народних шкіл у Тульській області, у підготовці вчителів з народу. У 80-х роках Л. М. Толстой намагався відновити педагогічну діяльність у Москві, у Ясній Поляні. У золотий фонд класичної педагогіки ввійшла розробка Л. Толстим таких проблем: вивчення масового вчительського досвіду, постановка шкільного експерименту, розробка питань педагогіки, експериментальна перевірка підручників у школах. Його заслуга в тому, що він кожне педагогічне питання ставив різко, у всій широті, у тісному зв'язку з довкіллям.