54. Перші навчальні плани і програми загальноосвітніх шкіл України. 20-ті роки XX ст.

В Україні, починаючи з 1920 р., створюється більш складна система освіти. 1920 року Наркомос України видає Декларацію про соціальне виховання дітей, в якій, на підставі твердження про розпад сім`ї в соціалістичній державі, робиться висновок про необхідність перенесення центру ваги в справі шкільництва з єдиної трудової школи на дитячий будинок. Тож повне підпорядкування дитячої особистості виховним впливам новоутвореної держави ставало лейтмотивом діяльності закладів соцвиху. Декларація висунула ідею так званого захисту дитинства, завданням якого було: взяти на облік всіх дітей до 15 років, як тих, які вже ввійшли в систему соціального виховання, так і тих, що не відвідують жодної освітньо — виховної установи; використати всі засоби для забезпечення кожній дитині усіх її прав на матеріальне утримання, виховання, освіту, охорону здоровя

Планом Наркомосу УРСР передбачалося розгортання цілої низки відповідних установ, таких як:

• майданчики різних типів, які мали функціонувати в основному в літній період і вилучати дітей з вулиці, організовуючи їхній побут

• дитячий садок, школа — клуб неповного дня

• денний дитячий будинок, дитячий садок або школа повного дня

• дитячі будинки, які мали забезпечувати повне влаштування дітей, їх харчування і навчання

• дитячі містечка обєднані дитячі будинки

• заклади та установи охорони дитинства колектори, розподільники, приймальники тощо

• заклади для дефективних дітей.

На початку 20-х рр, у містах утворилися два різновиди професійно-технічних навчальних закладів:

фабрично-заводські учнівства або школи робітничої молоді

індустріальні профшколи.

Дещо інакше виглядала освітня мережа в сільській місцевості: масовим явищем тут була початкова 4-річна школа, до якої планувалося додати 3-річну школу селянської молоді. В останній передбачалося значно розширити обсяг сільськогосподарських дисциплін і в такий спосіб сприяти підготовці підлітків до професійної освіти в так званих школах батрацької молоді або технікумах. У середині 20-х років, як завдання на перспективу, було висунуто гасло обовязкової семирічної освіти, однак цього не вдалося досягти, так само як і загального початкового навчання.

Наркомос –Народний Комісаріат Освіти

Впроваджувалася комплексна система навчання — принцип побудови змісту освіти, організації процесу навчання, сконцентрованого навколо стрижневої теми наприклад, дитячих інтересів та нахилів, ознайомлення з певним колом життєвих явищ, вивчення рідного краю, виконання практичних завдань тощо.

У радянській школі під цим поняттям розумілося трудове ознайомлення дітей з природою та суспільним середовищем, що їх оточує природа — праця — суспільство. Саме таку схему було покладено в основу навчальних планів і програм 1922-23 навчального року ДВР Державною вченою радою у Росії. Головною серед них була праця, тобто вивчення трудової діяльності людини. Активне ознайомлення з трудовим життям супроводжувалося вивченням природних умов і взаємовідносин людини і довкілля природи, ознайомлення з суспільними відносинами суспільство. Так, у першому класі вивчалося трудове життя сімї, у другому — життя села або міста, у третьому — господарство місцевого краю, в четвертому — державне господарство й економічне життя в СРСР.

Комплексні програми, що розроблялись на Україні, були спрямовані передусім на класове виховання, якого від школи вимагали партія і уряд. Це вступало в гострі суперечності з положенням самих програм. Важко було пристосувати до комплексів політичні питання, повязати їх з дитячим комуністичним рухом, політкомплексом , комплексом охорони здоровя.