33. Освітня діяльність і педагогічні погляди соціалістів-утопістів першої половини 19 ст: р. Оуена, ш. Фур»є, к.А. Сен-Сімона

Соціалісти-утопісти шукали виходу в просвітительстві: потрібно, щоб суспільство — а під суспільством вони розуміли найбільш освічену його частину — усвідомило, що капіталістичний лад суперечить людській природі.

Р.Оуен 1771-1858 Систематичне викладення своїх педагогічних поглядів він вперше представив у праці “Новий погляд на суспільство, або досвід про принцип створення людського характеру“ 1813 та інших своїх творах.

Виходячи з того, що людина є продукт середовища, Оуен зробив висновок, що в усіх суспільних недоліках винне соціальне середовище. Існуючий лад необхідно замінити розумним суспільством, яке б відповідало природі людини, її прагненню до щастя. Основний шлях для цього він вбачав у мирній пропаганді та в освіті людей.

У системі поглядів Оуена педагогічні ідеї займають важливе місце. Почавши з плану ліквідації безробіття і різних бід трудового народу, він прийшов до висновку, що правильно поставлене виховання є ключем до розв’язання всіх соціальних проблем.

Реалізацію своїх прагнень Оуен розпочав з філантропічних перетворень у Нью-Ленарку. Тут він покращив умови праці і побуту робітників, скоротив робочий день до 10,5 годин, підвищив заробітну плату. До 10-річного віку він взагалі заборонив працю дітей.

Оуен виступив з пропозицією, за якою всі працюючі діти повинні навчатися у школах. У Нью-Ленарку він створив “Новий інститут для формування характеру“ – систему з чотирьох освітньо-виховних закладів, куди входили: “школа для маленьких дітей“ віком 1-6 років тут були дитячі ясла, дитячий садок, майданчик для ігор; денна початкова школа для дітей від 6 до 10 років; вечірня школа для підлітків та молоді 10-17 років, які працювали на фабриці; для робітників і їх сімей проводились вечірні лекції, бесіди та культурні розваги.

Пропагуючи ідею гармонійного розвитку, Оуен піклувався у своїх закладах про фізичне, естетичне, моральне, трудове, розумове виховання дітей і молоді.

Заслугою Оуена було те, що він вперше у світі створив на практиці дошкільні дитячі заклади ясла, садок. Тут поряд з іншими видами виховання з дітьми проводили елементарне навчання бесіди вихователів про природу, розповідання казок, читання дитячих книг тощо.

Ш.Фур’є 1772-1837 – французький соціаліст-утопіст.

У своїх творах Фур’є дав гостру критику існуючого тоді ладу і розробив план ідеального суспільства – “гармонії“. Свої педагогічні погляди він виклав у творі “Про виховання при ладі гармонії“ та інших творах.

Фур’є критикував сучасну йому систему виховання, яка засновувалась на насиллі і покараннях, яка не враховувала інтересів і схильностей дітей і яка не дає фізичного та трудового виховання. У своїй “гармонії“ він намітив нову систему виховання. На його думку, виховання повинно бути всезагальним і безплатним, повинно дати дітям навички індустріальної праці, розвивати їх активність і колективні почуття, готувати дітей до суспільного життя.

План Фур’є передбачав багатогранну організацію всього життя підростаючого покоління, починаючи від народження до зрілості. Причому велика роль відводилась самодіяльним дитячим об’єднанням, які були різні за своїми суспільно корисними функціями. Недоліком виховної системи Фур’є є повне підпорядкування виховних і навчальних завдань вимогам виробництва.

Анрі Сен-Сімон 1760—1825

Виступав за новий соціальний лад, що грунтується на розумі і справедливості, де не буде експлуатації людини людиною. Теке майбутнє сусп. Сен-Сімон бачив у вигляді «всесвітньої асоціації».

Проголосив освіту рушійною силою розвитку

суспільства. Саме освіта й виховання зможуть забезпечити соціальну рівноправність, знищити експлуатацію, зроблять людину повноцінним суб»єктом суспільства, активною особистістю.

Під освітою слід розуміти сукупність зусиль, що використовуються для пристосування кожного покоління до суспільного устрою.

Розглядає виховання особистості як «велике соціальне явище».

Одне із завдань загального виховання в тому, щоб посвятити індивідіву відносини суспільного життя, вселити кожному почуття любові до всіх. Моральне виховання – засіб який покликаний перетворити для кожної людини в ідею обов»язку, у предмет любові ті обов»язки, що покладаються на неї суспільством.

Для того щоб виростити справжнє гуманне покоління людей, треба познайомити підростаюче покоління із суспільними відносинами і обов»язками кожної людини стосовно суспільства.

Для процвітання людей необхідно розподілити освіту між індивідами, відповідно до їх природних здібностей.

Вчитель в педагогічному процесі водночас займає позицію об»єкта і суб»єтка, викладач сам піддається освітнім впливам і одночасно прагне до вдосконалення.

Критикуючи існуючу систему професійної освіти, Сен-Сімон говорить, щор спеціальна освіта не охоплює всіх знань на тому щаблі досконалості, якого вони досягли. У його новій асоціації викладення буде обіймати всі людські знання в найсучасному їх стані, всі успіхи науки будуть легко переходити з теорії в практику.