26. Відмінність педагогічних поглядів Коменського і Руссо щодо розуміння принципу природовідповідності виховання

Каменський вважав, що людина як частина природи підкоряється її гол., заг. законам, які діють як у світі тварин та рослин, так і у відношенні до людини.

Навчання в школі необхідно перейняти від природи. Намагається встановити закономірності в-ня шляхом аналогії з основними законами природи. Свої ідеї у в-ні і н-ні черпав зі спостережень ж-тя суспільства, з пед. досвіду. На основі свого вчителювання та пед досвіду епохи сформ його глибокі теоретик думки «Велика дидактика». Поряд з реліг полож-нями н-ня вводить новий прийом епохи Відродження – посилання на природу та намагається сформулювати загальні закономірності природи та виховання. Обґрунтував вікову періодизацію, шк. Систему та деякі принципи і правила на основі природи людини та на природних вікових особливостях дітей. Принцип природовідповідності виховання вважав як слідування загальним законам природи.

Намагався використати у процесі виховання природні, вікові та психологічні особливості дітей. Діти повинні бути зібрані в школі.

Руссо відкидав релігію, але при цьому говорив, що є абстрактна вища сила, що є творцем всього живого. Ідею природного розвиткуку без впливу суспільства. Виховання на лоні природи, подалі від суспільства, але людині потрібен досвід умови, які мають бути досконалими. В умовах природовідповідності в-ня розглядав сутність людської О. Відстоює ідею доброти людини. Людині дана воля вибору: або слідувати природі, або піти всупереч їй.

27. Руссо про вікову періодизацію і зміст виховання людини

Важливий внесок Руссо у педагогіку полягає i в тому, що він здійснив спробу намітити вікову періодизацію розвитку дитини i відповідні кожному періоду завдання, зміст i методи виховання та навчання. Він називає чотири вікові періоди:

– вік немовляти 0-2 р., який охоплює період до оволодіння дитиною мови

– дитинство або “сон розуму“ 2-12 р., коли переважає чуттєве пізнання дитиною світу

– отроцтво 12-15 р. – період розумового розвитку “формування інтелекту“ та трудового виховання

– юність 15-18 р. – період бур i пристрастей, час морального i статевого виховання. З цього періоду починається найголовніше у вихованні – вчити любити людей.

Особливості кожного з виділених вікових періодів Руссо розкриває у перших чотирьох частинах твору “Еміль…“ на прикладі розвитку i виховання головного героя роману Емiля. Остання п’ята частина твору присвячена вихованню нареченої Еміля – Софії.

Головне завдання першого періоду – нормальний фізичний розвиток дитини, її загартування. Дитина у цьому віці повинна якомога більше рухатись, бути на свіжому повітрі.

У період “сну розуму“ головне завдання – розвиток зовнішніх органів чуттів та продовження фізичного розвитку. Способи цього розвитку повинні бути природні, такі, що задовольняють інтереси дитини. Не примушувати дитину у цьому вiцi думати, заучувати вірші, казки, не читати їй ніяких моральних настанов. Відкидається будь-яка систематична освіта. Краще, якби дитина до 12 років взагалі не вміла читати. У такому віці, як стверджує Руссо, дитині недоступні абстрактні i моральні поняття. Але, як виняток, єдино доступною для дитини може бути ідея власності.

Третій період – це здобуття освіти, розвитку самостійного мислення. Відбувається перехід від чуттєвого знання до суджень. Розумовий розвиток, як вважає Руссо, поєднується з трудовим вихованням.

Руссо відкидає систематичні знання. При виборі предметів для навчання необхідно керуватися, на його думку, інтересами дитини. Основу дидактики Руссо вбачає у розвитку в дітей самостійності, уміння спостерігати, кмітливості. Все повинно бути представлене для дитячого сприймання з максимальною наочністю. Руссо проти ілюстрованої наочності малюнків, картин і т.д.. Предметом вивчення є сама природа, тому більшість занять треба проводити на природі.

У третьому періоді відбувається і трудова підготовка людини. Праця, як стверджує Руссо, – суспільний обов’язок кожного. Щоб зберегти свободу, треба вміти самому працювати. Еміль, герой роману, навчається столярній справі, працює в полі, саду, на городі, в майстерні, в кузні. З іншої сторони, праця виступає у Руссо і як виховний засіб. Вона сприяє формуванню позитивних моральних якостей, які притаманні трудовій людині. Але у цьому віці, на думку Руссо, дитині ще недоступні в повній мірі моральні поняття, не зрозумілі стосунки між людьми.

Повноцінне моральне виховання, а разом з ним i статеве, відбуваються в юнацькому віці і тільки в суспільстві. Еміль переселяється в місто до людей. У цей період його потрібно навчити любити людей i жити серед них. Руссо перед моральним вихованням ставить три завдання: виховання добрих почуттів шляхом реальних справ, прикладів, а не міркувань; виховання добрих суджень через вивчення біографій великих людей, вивчення історії тощо; виховання доброї волі шляхом здійснення добрих справ. При цьому Руссо відкидає моралізування.

Щодо статевого виховання Руссо пропонує усунути від уваги дитини все шкідливе, збуджуюче, зокрема сумнівні книги. Також потрібно вести діяльне життя, багато рухатися, займатися фізичною працею. Вихователю необхідно уникати питань про статеве життя. Але коли дитина все ж запитує, то краще примусити її замовкнути, ніж брехати їй. Якщо ж дитина підготовлена, то потрібно давати правильні відповіді.

Руссо вимагав не здійснювати спеціально релігійного виховання. Він визнавав тільки природну релігію: кожна людина вправі вірити у творця всесвіту по-своєму. Діти самі рано чи пізно прийдуть до розуміння божественного начала i виявлять, що є тільки одна релігія – “релігія серця“.