4. Визначення предмета політичної економії. Функції політичної економії.

Політична економія – наука про розвиток суспільно-виробничих, тобто економічних відносин між людьми в їх тісному взаємозв'язку з продуктивними силами суспільства. Вона вивчає закони, що керують виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних і духовних благ у людському суспільстві на різних ступенях його розвитку.

Виробництво матеріальних і культурних благ - історично рухомо. Через зміни в процесах виробництва змінюються, знаряддя виробництва, предмети праці.  Під впливом цих та багатьох інших факторів змінюється і вдосконалюється головна продуктивна сила суспільства - сам працівник. Формується новий тип працівника, що володіє великими професійними вміннями і виробничим досвідом, знаннями основ сучасних наук. Такий працівник стає носієм поняття нових суспільних зв'язків, нових виробничих відносин. А оскільки ці відносини є предметом вивчення політичної економії, причому вони історично змінюються, то, отже, і сама ця наука має історичний характер. Вона вивчає системи виробничих відносин, які виникають, розвиваються, показує, як і чому на зміну одній системі приходить інша з властивими тільки їй законами функціонування і розвитку.

Політекономія виконує такі функції:

Методологічна функція – політекономія є теоретичною основою всіх економічних наук.

Пізнавальна функція – політекономія вивчає відносини, які формуються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання, вивчає економічні закони, які управляють цими процесами.

Практична функція – політекономія вивчає економічну дійсність для того, щоб використовувати знання про неї в інтересах як окремої людини, так і суспільства в цілому. Знання економічної теорії необхідно як уряду для запровадження тієї чи іншої економічної політики, так і керівникам фірм і трудових колективів для підвищення ефективності їхнього функціонування.

Виховна функція – формує економічний спосіб мислення.

5. Економічні закони та їх об’єктивний характер.

Економічне життя суспільства (виробництво, розподіл, обмін та споживання) підкоряється певним економічним законам. Розкриття змісту цих законів є основним завданням політекономії.

Економічні закони відбивають необхідні, суттєві, усталені зв’язки між економічними явищами і процесами, що постійно повторюються. Закон – добре підкріплений, універсальний зв’язок між подіями або класами подій, який виведено з початкових умов, що пройшли незалежну перевірку».

Так, закон попиту відбиває зворотній зв’язок між ціною та величиною попиту: чим вища ціна, тим менша величина попиту. Цей зв’язок існує постійно.

Економічний закон висловлює собою сутність явища. Економічні закони мають об’єктивний характер, вони не залежать від волі, бажання людей. Повернемося до закону попиту. Ми можемо нічого не знати про його існування, ми можемо не вірити в його дію, але незалежно від нашого бажання підвищення ціни призведе до зменшення величини попиту.

Об’єктивний характер економічних законів робить їх схожими із законами природи. У той же час економічні закони суттєво відрізняються від законів природи.

Закони природи: вічні й незмінні; будуть діяти, навіть якщо людство зникне; відкриття законів природи як правило не зустрічає протидії з боку суспільства.

Економічні закони: мають історичний характер: змінюються умови, змінюється характер зв’язків, змінюються закони; діють тільки в людському суспільстві; може зустріти жорстку протидію з боку певних сил суспільства.

Класифікація економічних законів

Загальні економічні закони – діють протягом існування людства (закон економії часу, закон зростання потреб).

Особливі економічні закони – притаманні тим історичним епохам,де існують умови для їхньої дії (закон вартості діє в умовах товарного виробництва).

Специфічні економічні закони – це закони розвитку конкретних способів виробництва (закони розподілу в рабовласницькому, феодальному суспільстві, закон додаткової вартості в умовах капіталістичного товарного виробництва).