30. Нагромадження капіталу і утворення промислової армії зайнятих. Основні форми безробіття

Якщо частина додаткової вартості знову перетвориться на капітал, то це буде називається нагромадженням капіталу, під яким розуміється приєднання додаткової вартості до капіталу. Цей процес утворює основу розширеного відтворення, тобто зростання індивідуального капіталу в рамках окремих підприємств.

В ході нагромадження відбуваються не тільки кількісні, а й структурні зміни в капіталі, що виражаються в зростанні його органічної будови. Нагромадження при незмінному органічному будові капіталу супроводжується зростанням потреби в додатковому змінному капіталі, тобто зростанням попиту на робочу силу. У цьому випадку може мати місце збільшення заробітної плати. Але зі збільшенням заробітної плати буде зменшуватися та частина нової вартості, яка являє собою додаткову вартість. Це скорочення може на певному етапі створити загрозу накопичення капіталу, тобто скорочення частини додаткової вартості, що капіталізується. А це, в свою чергу, призведе, в кінцевому рахунку, до скорочення попиту капіталу на додаткову робочу силу. Таким чином, той самий процес нагромадження, що веде до зростання попиту на робочу силу при інших обставинах, коли це загрожує розмірам нагромадження, призводить до скорочення цього попиту.

Зростання органічної будови капіталу означає більш швидке зростання постійної частини капіталу в порівнянні зі змінною. Це призводить до того, що в міру накопичення капіталу попит на додаткову робочу силу скорочується. Але, з іншого боку, в той же самий час здійснюється і процес виштовхування робочої сили з виробництва. Отже, безробіття є не випадковим явищем, а закономірним результатом процесу нагромадження капіталу.

Існують наступні види безробіття:

Текуче безробіття. До цієї форми належать тимчасово безробітні робітники й службовці. Безпосередньою причиною їх незайнятості є недостатній попит на працю порівняно з пропозицією, викликаний нерівномірністю розвитку різних галузей та економічних районів. Ця форма безробіття є найважливішим резервом для залучення додаткової робочої сили.

Приховане безробіття. Ця форма безробіття характеризується тим, що робітників відправляють у неоплачувану відпустку, встановлюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, відповідно знижуючи заробітну плату.

Застійне безробіття – створює та частка працездатного населення, яка хронічно не має постійної роботи, перебиваючись випадковими підробітками та живе на соціальну допомогу.

До теперішнього часу рівень безробіття коливається в тих же межах, що і в попередні десятиліття, але склад безробітних значно змінився. В структурі безробітних переважають

1) молоді люди, для яких підвищення гнучкості зайнятості означає зменшення шансів на отримання високооплачуваної роботи на постійній основі;

2) робочі низького (а іноді й середнього) рівня кваліфікації, вивільнені з галузей промисловості, які переживають швидке технологічне оновлення, оскільки одним з найважливіших структурних змін є зниження частки малокваліфікованої праці у високотехнологічних галузях.

Таким чином, склалася структура безробіття все більш нагадує структуру зайнятого населення. Серед безробітних присутні представники всіх вікових категорій при деякому переважанні молоді, в рівній мірі представлені і чоловіки і жінки, в професійно – кваліфікаційному розрізі спостерігається перевага середньо – і малокваліфікованих робітників немеханізованого праці.

Зміни торкнулися не тільки структури безробіття, але і її середньої тривалості.

Подовженню термінів середньої тривалості безробіття сприяє розширення масштабів вторинного ринку праці та гнучкості зайнятості. Наприклад, для молоді стає проблемою не тільки знайти роботу після закінчення школи або професійних навчальних закладів, а й утриматися на робочому місці як можна довше. Але навіть і для працівників високого рівня кваліфікації в разі втрати місця роботи період працевлаштування стає все більш тривалим, оскільки сфера їхньої можливої ​​зайнятості в умовах підвищення частки периферійних робочих місць звужується.

31. Кругообіг капіталу.Кругообіг капіталу – це безперервний рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три взаємозалежних стадії, втілюючись на кожній із них у відповідну матеріальну форму: засобів виробництва, готової продукції і грошових коштів.

Промисловий капітал – це капітал, що послідовно проходить три фази у своєму русі (придбання засобів виробництва, наймання робочої сили, безпосередньо виробництва і збуту зроблених товарів), знаходиться в процесі руху послідовно в трьох функціональних формах (грошової, продуктивної і товарний), самозростає в остаточному підсумку, при цьому забезпечуючи власнику капіталу прибуток у межах середньої суспільної. Основу промислового виробництва складає промисловий капітал.

Рух капіталу починається з того, що підприємець направляє його на придбання засобів виробництва і робочої сили. Це перша стадія руху капіталу, в межах якої він виступає в грошовій формі. Вона здійснюється на ринку, в процесі обігу. Цей рух можна виразити таким чином:

рс

Г – Т .

Зв

Потім настає друга стадія руху, в межах якої відбувається продуктивне споживання цих факторів виробництва. Підприємець з'єднує робочу силу із засобами виробництва, організовує процес виробництва, в результаті якого створюється новий продукт. Це продуктивна стадія руху капіталу, що здійснюється в процесі виробництва, в межах якої він з продуктивної форми перетворюється в товарну. Її можна виразити так:

... В ...

На третій стадії свого руху капітал залишає сферу виробництва і функціонує в сфері обігу. На цій стадії відбувається перетворення товарного капіталу знову в грошовий, тобто вироблений продукт реалізується на ринку. Вона може бути виражена у вигляді

Т΄ – Г΄.

Важливо підкреслити й іншу особливість процесу кругообігу. Кожна форма капіталу здійснює свою, властиву тільки їй, функцію, завдяки чому вони є функціональними формами капіталу.

Грошова форма є вихідною формою руху капіталу. Зовні вона нічим не відрізняється від грошей. У процесі обігу гроші виконують функції, властиві їм саме як грошей (засобу обігу і платежу). Але відмінність грошової форми капіталу від грошей як таких полягає в тому, що перша перетворюється не просто в товар, а в товари як елементи продуктивного капіталу, фактори виробництва додаткової вартості. Крім того, гроші в акті Г – Т витрачаються покупцем на певний товар і більше до нього не повертаються. Грошовий же капітал на першій стадії свого руху не витрачається, а лише авансується, тому що через певний час він знову повертається до підприємця.

Друга форма – продуктивний капітал. З натурально – речової сторони виступає як засоби виробництва і робоча сила, є умовами всякого процесу виробництва. Але їхня відмінність саме у формі, бо засоби виробництва і робоча сила до капіталізму не набули форми капіталу. Продуктивна форма капіталу є умовою виробництва додаткової вартості.

Третя форма – товарний капітал – за натурально – речовою формою нічим не відрізняється від звичайних товарів. Але його зміст відрізняється тим, що містить в собі вироблену додаткову вартість, яка і повинна реалізуватися при продажу цих товарів на ринку.

Формула руху промислового капіталу, тобто його кругообігу, має наступний вигляд:

рс

Г – Т … В … Т΄ – Г΄

зв

Загальна формула кругообігу тотожна кругообігу грошового капіталу, оскільки останній у загальній формі характеризує рух капіталу взагалі. Але продуктивний і товарний капітали мають свої фігури кругообігу. Наприклад, формулу кругообігу продуктивного капіталу можна представити таким чином:

рс В … Т΄ – Г΄ – Т …В.

зв

Формула ж кругообігу товарного капіталу виражається наступною фігурою:

рс Т΄ – Г΄ – Т …В…Т΄

зв

Отже, процес кругообігу представляє собою єдність всіх трьох фігур кругообігу. Кожен індивідуальний капітал одночасно перебуває і у формі грошового капіталу, і в формі продуктивного капіталу, і в формі товарного капіталу. Тільки єдність цих форм у часі забезпечує нормальний процес кругообігу. Саме завдяки єдності цих форм забезпечується одночасність і безперервність цього процесу.