- •Матеріальне виробництво як основна умова існування та розвитку людини та суспільства.
- •Процес праці та його основні моменти.
- •Спосіб виробництва: продуктивні сили та виробничі відносини.
- •Визначення предмета політичної економії. Функції політичної економії.
- •Економічні закони та їх об’єктивний характер.
- •Товарне виробництво: причини виникнення і основні риси.
- •Просте і капіталістичне товарне виробництво: загальні риси та відмінності.
- •Товар та його властивості: споживна вартість і вартість. Мінова вартість.
- •Подвійний характер праці, втіленої в товарі.
- •Величина вартості. Індивідуальний та суспільно-необхідний робочий час.
- •Продуктивна сила праці та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості.
- •Форма вартості та її історичний розвиток. Виникнення грошей.
- •Сутність і функції грошей.
- •Закон вартості. Функції закону вартості.
- •Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя.
- •Робоча сила як товар. Споживна вартість і вартість товару робоча сила.
- •3. Повинен існувати клас, який має засоби виробництва і потребує робочу силу, щоб приводити їх до дії.
- •Процес створення і зростання вартості у процесі виробництва.
- •Сутність капіталу. Постійний і змінний капітал.
- •Робочий день та його структура і границі. Необхідна та додаткова праця.
- •Додаткова вартість. Норма і маса додаткової вартості.
- •Виробництво абсолютної та відносної додаткової вартості. Надлишкова додаткова вартість.
- •Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом: проста кооперація, мануфактура, капіталістична фабрика.
- •23. Сутність заробітної плати
- •24. Основні форми і системи заробітної плати
- •25. Номінальна та реальна заробітна плата.
- •26. Зміст і типи відтворення. Просте та розширене відтворення індивідуального капіталу.
- •27. Нагромадження капіталу
- •28. Процес централізації та концентрації
- •29. Технічна, вартісна та органічна будова капіталу.
- •30. Нагромадження капіталу і утворення промислової армії зайнятих. Основні форми безробіття
- •32. Виробництво і обіг
- •33. Оборот капіталу
- •34.Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.
- •35. Час обороту капіталу і складові частини
Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом: проста кооперація, мануфактура, капіталістична фабрика.
Перша стадія підвищення продуктивності праці капіталізмом – це проста капіталістична кооперація – така форма організації праці, за якою певна кількість людей здійснює один і той же або різні, але пов’язані між собою процеси праці.
На ранній стадії розвитку капіталістичного виробництва це була просто майстерня, в якій було зібрано робітників однієї спеціальності, але це були наймані робітники і майстерня належала капіталістові. Цих робітників умовно можна назвати універсальними робітниками, тому що вони вміли виконувати всі операції з виготовлення того чи іншого товару. Технологічний характер, зміст праці в такій майстерні не змінились, тому що робітники використовували ті ж прості ручні знаряддя праці, яким користувалися і ремісники; в середині майстерні не було поділу праці. Змінилася форма праці: у капіталістичній майстерні трудові операції здійснює не самостійний товаровиробник, а найманий робітник під контролем капіталіста. Тому на стадії простої капіталістичної кооперації підкорення праці капіталу має формальний характер. Суттєве підвищення продуктивності праці пояснюється такими причинами:
- Робітники відрізняються один від одного ступенем умілості, менш умілі переймають у більш умілих їхні прийоми праці.
- Ніхто не хоче показати себе невмілим, виникає своєрідне змагання між робітниками.
- Головна причина полягає в тому, що кооперація створює нову, суспільну продуктивну силу праці, яка перевищує можливості суми трудових зусиль окремих робітників. Десять робітників разом краще і швидше виконають якусь роботу, ніж ті ж десять – поодинці.
Друга стадія підвищення продуктивності праці капіталізмом – це складна кооперація, або мануфактура – це кооперація, заснована на поділі праці. Розділ праці може бути поопераційним або подетальним. Робітник, який спеціалізується на одній операції, здійснює її якісно і швидко, продуктивність праці зростає. Праця робітника стає більш складною, оскільки він застосовує більш досконалі знаряддя праці, але за характером вона залишається ремісничою. Змінюється і сам робітник – він може виконувати тільки частину роботи з виготовлення товару: він перетворився на часткового робітника. Такий робітник може знайти застосування своїй умілості тільки на капіталістичній мануфактурі: формальне підкорення праці капіталу починає змінюватися на реальне.
Третя стадія підкорення праці капіталу - велике машинне виробництво. У виробництві діє система машин і кожна машина вимагає робітника певної спеціальності і кваліфікації. Власником системи машин є капіталіст, отже, робітник може знайти застосування своєї робочої сили тільки у капіталіста. Він стає «вузьким» спеціалістом, а тому остаточно перетворюється на часткового робітника, який обслуговує певну машину. Підкорення праці капіталу завершено.
У сучасних умовах необхідні й вузькі спеціалісти, але зростають потреби в універсальних робітниках, які можуть виконувати не одну, а багато операцій, які можуть швидко перенавчатися, змінювати фах, підвищувати кваліфікацію тощо. Але підкорення праці капіталу залишається.