
- •Матеріальне виробництво як основна умова існування та розвитку людини та суспільства.
- •Процес праці та його основні моменти.
- •Спосіб виробництва: продуктивні сили та виробничі відносини.
- •Визначення предмета політичної економії. Функції політичної економії.
- •Економічні закони та їх об’єктивний характер.
- •Товарне виробництво: причини виникнення і основні риси.
- •Просте і капіталістичне товарне виробництво: загальні риси та відмінності.
- •Товар та його властивості: споживна вартість і вартість. Мінова вартість.
- •Подвійний характер праці, втіленої в товарі.
- •Величина вартості. Індивідуальний та суспільно-необхідний робочий час.
- •Продуктивна сила праці та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості.
- •Форма вартості та її історичний розвиток. Виникнення грошей.
- •Сутність і функції грошей.
- •Закон вартості. Функції закону вартості.
- •Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя.
- •Робоча сила як товар. Споживна вартість і вартість товару робоча сила.
- •3. Повинен існувати клас, який має засоби виробництва і потребує робочу силу, щоб приводити їх до дії.
- •Процес створення і зростання вартості у процесі виробництва.
- •Сутність капіталу. Постійний і змінний капітал.
- •Робочий день та його структура і границі. Необхідна та додаткова праця.
- •Додаткова вартість. Норма і маса додаткової вартості.
- •Виробництво абсолютної та відносної додаткової вартості. Надлишкова додаткова вартість.
- •Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом: проста кооперація, мануфактура, капіталістична фабрика.
- •23. Сутність заробітної плати
- •24. Основні форми і системи заробітної плати
- •25. Номінальна та реальна заробітна плата.
- •26. Зміст і типи відтворення. Просте та розширене відтворення індивідуального капіталу.
- •27. Нагромадження капіталу
- •28. Процес централізації та концентрації
- •29. Технічна, вартісна та органічна будова капіталу.
- •30. Нагромадження капіталу і утворення промислової армії зайнятих. Основні форми безробіття
- •32. Виробництво і обіг
- •33. Оборот капіталу
- •34.Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.
- •35. Час обороту капіталу і складові частини
Додаткова вартість. Норма і маса додаткової вартості.
Додаткова вартість – це вартість, яка створена найманим робітником понад вартості його робочої сили.
Норма
додаткової вартості - відносна величина
додаткової вартості є, яка визначається
як відсоткове співвідношення маси
додаткової вартості зі змінним капіталом:
Формула показує, яку величину додаткової вартості приносить кожна одиниця змінного капіталу. Норма додаткової вартості показує ступінь експлуатації найманої праці капіталом.
Норму
додаткової вартості можна розрахувати,
зіставляючи необхідний
і додатковий робочий час:
Абсолютна
величина додаткової вартості (маса
додаткової вартості) розраховується
за формулою:
,
де M -
маса додаткової вартості, V – величина
змінного капіталу, або:
де n - кількість робітників.
Капіталіст зацікавлений у зростанні і норми, і маси додаткової вартості.
Виробництво абсолютної та відносної додаткової вартості. Надлишкова додаткова вартість.
Додаткова вартість – це вартість, яка створена найманим робітником понад вартості його робочої сили.
Абсолютна додаткова вартість - додаткова вартість, отримана шляхом збільшення тривалості робочого дня.
Найпростіший
спосіб збільшення норми й маси додаткової
вартості – збільшення тривалості
робочого дня. Нехай тривалість робочого
дня дорівнювала 8 годинам, необхідний
і додатковий час був однаковим – по 4
години,
Припустимо, що капіталіст збільшив
робочий день до 10 годин. Необхідний
робочий час не змінився, але додатковий
робочий час збільшився на 2 години і
складає 6 годин.
Норма додаткової вартості зросла, отже,
зросла і маса додаткової вартості.
Виробництво абсолютної додаткової вартості переважало на ранній стадії розвитку капіталізму.
Прагнення капіталіста до збільшення додаткової вартості немає меж,але робочий день має межі : по-перше, фізіологічну, по-друге – соціальну.
Існування фізіологічної межі пояснюється тим, що робочий день не може тривати 24 години на добу: робітникові потрібен час на сон, відпочинок, на задоволення духовних потреб, певний час він повинен приділяти сім’ї. Існують також правові та інші соціальні обмеження тривалості робочого дня.
Відносна
додаткова вартість - додаткова вартість,
яка виникає в результаті скорочення
необхідного робочого часу і відповідного
збільшення додаткового робочого часу
внаслідок підвищення продуктивності
праці в суспільстві, називається. Якщо
товари, які складають денний фонд
споживання робітника і його сім’ї,
виробляються за чотири години, то і
необхідний робочий час буде дорівнювати
чотирьом годинам. Якщо ці товари будуть
вироблятися за дві години, то необхідний
робочий час також буде дорівнювати
двом годинам. Це стає можливим, якщо
зростає продуктивність праці в галузях,
які виробляють товари, які споживає
робітник і його сім’я, і в галузях, які
виробляють засоби виробництва. Якщо
зросте продуктивність праці в цих
галузях, вартість робочої сили знизиться,
зменшиться необхідний робочий час, а
додатковий час збільшиться. Тому
капіталіст шукає і знаходить інші шляхи
збільшення додаткової вартості.
Розглянемо таку ситуацію: тривалість
робочого дня не змінюється, але
зменшується необхідний робочий час.
Тоді збільшується додатковий робочий
час і норма додаткової вартості зростає.
Припустимо, що необхідний робочий час
скоротився до двох годин, тоді додатковий
робочий час складатиме шість годин, а
норма додаткової вартості буде
дорівнювати:
Треба розуміти, що продуктивність праці не підвищується на всіх підприємствах одночасно. Той капіталіст, який першим застосує на своєму підприємстві більш досконалу технологію, організацію праці, підвищує кваліфікацію своїх робітників, отримає надлишкову додаткову вартість. Відомо, що витрати праці на одиницю товару на окремому підприємстві визначають індивідуальну вартість товару. Ринкова ж вартість одиниці товару визначається суспільно необхідними витратами. Якщо на даному підприємстві індивідуальна вартість одиниці товару нижча від суспільної, ринкової, його власник отримує надлишкову додаткову вартість. Підприємець буде отримувати надлишкову додаткову вартість до того часу, доки ця досконала технологія не розповсюдиться на інші підприємства. Надлишкова додаткова вартість є різновидом відносної додаткової вартості.
Прагнення отримувати надлишкову додаткову вартість є потужним стимулом розвитку продуктивних сил суспільства.