Додаткова вартість. Норма і маса додаткової вартості.
Додаткова вартість – це вартість, яка створена найманим робітником понад вартості його робочої сили.
Норма
додаткової вартості - відносна величина
додаткової вартості є, яка визначається
як відсоткове співвідношення маси
додаткової вартості зі змінним капіталом:
Формула показує, яку величину додаткової вартості приносить кожна одиниця змінного капіталу. Норма додаткової вартості показує ступінь експлуатації найманої праці капіталом.
Норму
додаткової вартості можна розрахувати,
зіставляючи необхідний
і додатковий робочий час:
Абсолютна
величина додаткової вартості (маса
додаткової вартості) розраховується
за формулою:
,
де M -
маса додаткової вартості, V – величина
змінного капіталу, або:
де n - кількість робітників.
Капіталіст зацікавлений у зростанні і норми, і маси додаткової вартості.
Виробництво абсолютної та відносної додаткової вартості. Надлишкова додаткова вартість.
Додаткова вартість – це вартість, яка створена найманим робітником понад вартості його робочої сили.
Абсолютна додаткова вартість - додаткова вартість, отримана шляхом збільшення тривалості робочого дня.
Найпростіший
спосіб збільшення норми й маси додаткової
вартості – збільшення тривалості
робочого дня. Нехай тривалість робочого
дня дорівнювала 8 годинам, необхідний
і додатковий час був однаковим – по 4
години,
Припустимо, що капіталіст збільшив
робочий день до 10 годин. Необхідний
робочий час не змінився, але додатковий
робочий час збільшився на 2 години і
складає 6 годин.
Норма додаткової вартості зросла, отже,
зросла і маса додаткової вартості.
Виробництво абсолютної додаткової вартості переважало на ранній стадії розвитку капіталізму.
Прагнення капіталіста до збільшення додаткової вартості немає меж,але робочий день має межі : по-перше, фізіологічну, по-друге – соціальну.
Існування фізіологічної межі пояснюється тим, що робочий день не може тривати 24 години на добу: робітникові потрібен час на сон, відпочинок, на задоволення духовних потреб, певний час він повинен приділяти сім’ї. Існують також правові та інші соціальні обмеження тривалості робочого дня.
Відносна
додаткова вартість - додаткова вартість,
яка виникає в результаті скорочення
необхідного робочого часу і відповідного
збільшення додаткового робочого часу
внаслідок підвищення продуктивності
праці в суспільстві, називається. Якщо
товари, які складають денний фонд
споживання робітника і його сім’ї,
виробляються за чотири години, то і
необхідний робочий час буде дорівнювати
чотирьом годинам. Якщо ці товари будуть
вироблятися за дві години, то необхідний
робочий час також буде дорівнювати
двом годинам. Це стає можливим, якщо
зростає продуктивність праці в галузях,
які виробляють товари, які споживає
робітник і його сім’я, і в галузях, які
виробляють засоби виробництва. Якщо
зросте продуктивність праці в цих
галузях, вартість робочої сили знизиться,
зменшиться необхідний робочий час, а
додатковий час збільшиться. Тому
капіталіст шукає і знаходить інші шляхи
збільшення додаткової вартості.
Розглянемо таку ситуацію: тривалість
робочого дня не змінюється, але
зменшується необхідний робочий час.
Тоді збільшується додатковий робочий
час і норма додаткової вартості зростає.
Припустимо, що необхідний робочий час
скоротився до двох годин, тоді додатковий
робочий час складатиме шість годин, а
норма додаткової вартості буде
дорівнювати:
Треба розуміти, що продуктивність праці не підвищується на всіх підприємствах одночасно. Той капіталіст, який першим застосує на своєму підприємстві більш досконалу технологію, організацію праці, підвищує кваліфікацію своїх робітників, отримає надлишкову додаткову вартість. Відомо, що витрати праці на одиницю товару на окремому підприємстві визначають індивідуальну вартість товару. Ринкова ж вартість одиниці товару визначається суспільно необхідними витратами. Якщо на даному підприємстві індивідуальна вартість одиниці товару нижча від суспільної, ринкової, його власник отримує надлишкову додаткову вартість. Підприємець буде отримувати надлишкову додаткову вартість до того часу, доки ця досконала технологія не розповсюдиться на інші підприємства. Надлишкова додаткова вартість є різновидом відносної додаткової вартості.
Прагнення отримувати надлишкову додаткову вартість є потужним стимулом розвитку продуктивних сил суспільства.