Завдання №22

1. Проаналізувати з точки зору виконання вимог техніки безпеки особливості проведення існуючих видів технологічних процесів зварювання деталей і елементів РЕА.

Найбільш поширені в радіотехнічній галузі наступні види зварювання деталей і елементів РЕА – це дугове, контактне, конденсаторне, а також електронно-променеве та лазерне.

Дугове зварювання здійснюється електричною дугою, температура якої досягає 600⁰С, при напругах, змінного струму від 80 до 140В, а в окремих випадках (застосування осцилятора) до 3000 В. Оскільки застосовувані напруги значно перевищують допустимий рівень, то для забезпечення безпечної роботи при зварюванні необхідно строго виконувати відповідні вимоги з електробезпеки. Так, зварювальні апарати для ручного дугового зварювання на змінному струмі повинні мати обмежувачі напруги холостого ходу, які знижують напругу холостого ходу на вихідних зажимах зварювального ланцюга до 12 В. Також зварювальні апарати забезпечуються світловою сигналізацією про наявність небезпечної напруги. У випадку використання зварювального апарата з осцилятором, останній повинний мати відповідне блокування, яке виключає живлення при знятому захисному кожуху.

При зварювальних роботах повітряне середовище виробничих приміщень забруднюється зварювальним аерозолем, окислами марганцю, азоту, озону, а також окисом вуглецю, що може привести до виникнення профзахворювань.

Основними професійними захворюваннями зварників є: пневмоконіоз особливе ущільнення легень на ґрунті вдихання деяких різновидів пилів); інтоксикація марганцем, що характеризуються захворюваннями центральної нервової системи; електроофтальмія - поразка слизистих оболонок очей від ультрафіолетового випромінювання електрозварювальної дуги. Крім того, теплове випромінювання дуги приводить до опіків шкіри обличчя і рук, викликає катаракту хрусталика ока, а випромінювання видимої частини світлового спектра від дуги діє осліплююче на сітківку очей.

Для створення нормальних умов праці при дуговому зварюванні необхідно керуватися існуючими санітарними нормами і правилами. Так, для уловлювання зварювального аерозолю, робочі місця необхідно обладнати місцевою витяжною вентиляцією. Також необхідно одночасно використовувати і загальобмінну механічну вентиляцію, якщо витрата зварювальних матеріалів на 1 м³ приміщення більш 0,2 г/годину. Крім того, обов’язкове використання ЗІЗ (костюми, щитки, світлофільтри тощо).

Контактне зварювання (точкове, роликове і стикове) засновано на місцевому нагріванні електрострумом великої сили невеликих площадок деталей, що зварюються. При цьому необхідно використовувати робочі напруги, які не перевищують 42 В.

Контактні зварювальні машини забезпечуються місцевою витяжною вентиляцією, а також огородженнями, які охороняють оператора від виплесків розплавленого металу та іскор.

Конденсаторне зварювання передбачає застосування конденсаторних установок для зварювання. Такі установки відповідно до вимог з електробезпеки в обов'язковому порядку повинні мати розрядні пристрої.

Електронно-променеве зварювання деталей здійснюється за рахунок тепла, створюваного електронною гарматою, що працює на постійному струмі при прискорюючи напругах до 70 кВ. Зварювання проводиться в камері глибокого вакууму, при цьому процес зварювання супроводжується електромагнітними випромінюваннями (від рентгенівського до видимого).

Основними небезпечними виробничими факторами для цього технологічного процесу є: висока напруга, рентгенівське і світлове випромінювання, виділення шкідливих речовин при зварюванні.

З метою забезпечення необхідного рівня електробезпеки, всі струмоведучі частини устаткування, що знаходяться під напругою, повинні бути розташовані усередині заземленого металевого корпуса; електронно-променева гармата повинна мати блокування, що відключає її напругу живлення при знятті заземленого ковпака; в джерелі живлення у високовольтних ланцюгах обов'язково повинний бути передбачений розрядник.

Лазерне зварювання здійснюється за допомогою оптичних квантових генераторів (ОКГ), які дозволяють отримувати потужні пучки електромагнітної енергії і концентрувати їх на дуже малій площі.

Основною небезпекою для даного технологічного процесу є прямий або відбитий світловий промінь ОКГ, який може попасти в око і привести до ушкодження сітчастої або рогової оболонки ока, а також шкіри вік.

Небезпеку представляє також висока напруга зарядних пристроїв (до 18 кВ), що живлять батарею конденсаторів, і забруднення повітря робочої зони зварювальним аерозолем і речовинами, що утворяться при розряді імпульсних ламп накачування.

Міри захисту від цих небезпек передбачені вимогами тимчасових санітарних правил при роботі з оптичними квантовими генераторами, а також галузевими правилами роботи з ОКГ.

2. Визначити можливі шляхи застосування в системі управління охороною праці в галузі (СУОПГ) мотивації та стимулювання роботи з охорони праці.

Мотивація роботи з охорони праці – це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання керівника і працівників на діяльність, що спрямована на досягнення основної мети охорони праці, це забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, і базується ця діяльність на двох категоріях:

• потреби відчуття безпеки під час праці та потреби уникнення травм, захворювань, пожеж і аварій;

• отримання винагороди за проведення необхідних заходів з охорони праці та уникнення кримінальної, адміністративної і матеріальної відповідальності за негативні наслідки у разі травмування чи профзахворювання людей, виникнення аварій, пожеж тощо.

Функція мотивації в СУОПГ здійснюється шляхом систематичного використання керівництвом галузі та її структурних підрозділів методів управління, що дозволяють, при застосуванні відповідної сукупності засобів і прийомів впливу на колектив працівників і окремих виконавців, досягти основну мету охорони праці – забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.

Функція мотивації охоплює питання оперативного керівництва, координації і регулювання, тобто питання прийняття та реалізації рішень, направлених на усунення відхилень від планів і нормативних актів та створення у галузі та її структурних підрозділах таких умов, які стимулюють виконання завдань охорони праці за рахунок економічної зацікавленості виконавців.

Функція мотивації здійснюється шляхом застосування керівництвом галузі та її структурних підрозділів наступних методів управління:

• адміністративно-правових;

• соціально-психологічних;

• економічних.

Адміністративно-правові методи – це, в першу чергу, чітке виконання вимог посадових інструкцій та норм і правил із охорони праці, виконання вимог чинного законодавства і нормативних актів із охорони праці (Закон України "Про охорону праці", Кодекс Законів України про працю, стандарти, норми, правила, інструкції тощо).

Соціально-психологічні методи – це проведення інструктажів, стажування, навчання та пропаганди з питань охорони праці, а також особистий приклад керівництва галузі та її структурних підрозділів в додержані існуючих вимог охорони праці тощо.

Економічні методи – це використання об’єктивних економічних законів та врахування економічних інтересів працівників галузі.

Згідно діючих нормативних актів до економічної мотивації роботи з охорони праці в галузі також відносяться:

• штрафні санкції щодо суб’єктів господарювання, керівництва та працівників галузі та її структурних підрозділів;

• диференційовані страхові тарифи при державному соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання (в залежності від класу професійного ризику виробництва для кожної галузі).

3. Визначити основні права інспекторів з пожежного нагляду стосовно питань, які відносяться до їх компетенції.

Державні інспектори з пожежного нагляду стосовно питань, які відносяться до їх компетенції, мають право:

1. Залучати за погодженням з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування і підприємствами їх спеціалістів для участі у проведенні пожежно-технічних обстежень і перевірок підконтрольних об’єктів, а також для участі у проведені незалежної експертизи.

2. Одержувати безкоштовно від органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, посадових осіб і громадян відомості і документи, які характеризують стан пожежної безпеки на підконтрольних їм об’єктах, дані про пожежі, технічну документацію та іншу необхідну інформацію.

3. Вимагати проведення органами державної виконавчої влади та підприємствами контрольних випробувань на пожежну безпеку засобів виробництва, аналізу пожежної безпеки робочих місць та виробничого середовища, експертизи стану пожежної безпеки будівель, споруд та інших підконтрольних об’єктів і продукції.

4. Застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій у разі порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб держпожнагляду.

5. У разі порушень правил пожежної безпеки, які створюють загрозу виникнення пожежі або перешкоджають її гасінню, евакуації людей, а також у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленнями від стандартів, технічних умов або їх відсутності припиняти чи забороняти:

   • роботу підприємств, окремих виробництв, експлуатацію будівель та споруд, випуск і реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

   • роботу виробничих дільниць і агрегатів, експлуатацію окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електромережі;

проведення пожежонебезпечних робіт, дію виданих дозволів на право проведення таких робіт.