Завдання №14

1. Визначити основні заходи та засоби захисту від негативного впливу ЕМП.

Захист персоналу від впливу ЕМП досягається шляхом проведення організаційних, інженерно-технічних заходів, а також використанням засобів індивідуального захисту.

До організаційних заходів відносяться: вибір раціональних режимів роботи установок, обмеження місця і часу перебування персоналу в зоні опромінення і т. ін.

Інженерно-технічні заходи включають раціональне розміщення устаткування, використання засобів, що обмежують проникнення електромагнітної енергії на робочі місця персоналу (поглинаючі матеріали, екранування і т. ін).

До основних заходів щодо захисту від ЕМП відносяться: захист часом, захист відстанню, екранування джерел випромінювання, зменшення потужності випромінювання в самому джерелі випромінювання, виділення зон випромінювання, екранування робочих місць, застосування засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).

Захист часом передбачає обмеження часу перебування людини в робочій зоні і застосовується лише тоді, коли немає можливості знизити інтенсивність випромінювання до допустимих значень. Припустимий час перебування в робочій зоні при наявності ЕМП визначається за допомогою вище наведених формул.

Захист відстанню застосовується лише у тому випадку, коли нема іншої можливості послабити дію ЕМП іншими заходами, в тому числі і захистом часом. У цьому випадку збільшують відстані між випромінювачем ЕМП і персоналом. Припустима відстань до джерела ЕМП, що забезпечує гранично допустимі значення інтенсивності випромінювання, визначається за допомогою вище наведених формул і обов’язково перевіряється експериментальними вимірюваннями рівнів ЕМП на робочих місцях.

Зменшення потужності випромінювання у самому джерелі випро­мінювання може бути реалізовано наступними заходами.

В системах зв’язку, це, в першу чергу, підвищення чутливості приймальних пристроїв, застосування завадостійких видів кодування і модуляції сигналу в передавально-приймальних системах, застосування близьких до оптимальних алгоритмів обробки сигналів та вибір діапазону частот, в якому мінімальні зовнішні завади. Все це дозволяє знижувати випромінювану потужність передавачів і одночасно отримувати необхідну завадостійкість та дальність роботи систем зв’язку.

Крім того, зменшення потужності випромінювання у самому джерелі випро­мінювання може бути досягнуто також за рахунок застосування спеціальних пристроїв: поглиначів потужності, еквівалентів антен, а також атенюаторів, спрямованих відгалуджувачів, подільників потужності, хвилеводних послаблювачів, бронзових прокладок між фланцями хвилеводів, дросельних фланців і т. ін.

Виділення небезпечних зон випромінювання. Для кожної установки, що випромінює ЕМП вище гранично допустимих значень, повинні виділятися зони, у яких інтенсивність випромінювання є небезпечною для людини. Границі таких зон, де інтенсивність ЕМП може перевищувати гранично допустимі рівні, визначають експериментально для кожного конкретного випадку розміщення установки чи апаратури під час їх роботи на максимальну потужність випромінювання. Крім того, у відповідності з ГОСТ 12.4.026-76 небезпечні зони випромінювання із інтенсивністю ЕМП більше гранично допустимих рівнів огороджуються і встановлюються попереджуючі знаки з написом: „Не заходити, небезпечно!”. Також, в разі необхідності, ці зони можна додатково позначати по границях широкими червоними лініями на підлозі приміщення чи територій, а також застосовувати попереджувальну сигналізацію відповідно до ГОСТ 12.1.006-84.

Екранування джерел випромінювання застосовують для зниження інтенсивності ЕМП на робочих місцях. Необхідно підкреслити, що захист екрануванням важається основним та найбільш ефективним методом захисту.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) слід користуватися у тих випадках, коли застосування інших способів запобігання впливу ЕМВ неможливе. В якості ЗІЗ застосовують радіозахисний одяг та окуляри. У якості матеріалу для радіозахисного одягу застосовується спеціальна радіотехнічна тка­нина, що побудована за принципом сітчастого екрану і представляє собою бавовняну тканину з мікродротом. В структурі такої тканини тонкий мідний дріт скручений з бавовняними нитками, які захищають його від зовнішніх впливів і одночасно є ізоляцією. Послаблення ЕМП поля цією тканиною в діапазоні частот 600-10000 МГц складає від 40 до 20 дБ.

Із захисної бавовняної тканини з мікродротом виготовляються такі засоби індивідуального захисту, як радіозахистний капюшон (шолом), радіозахистний халат, радіозахистний комбінезон і т. ін. На середніх частотах НВЧ діапазону такі індивідуальні засоби захисту забезпечують загальне послаблення 25-30 дБ, на крайніх частотах НВЧ діапазону їхні захисні властивості дещо знижуються.

2. Класифікувати виробничі приміщення за ступенем небезпеки ураження персоналу електричним струмом.

За ступенем небезпеки ураження електричним струмом всі приміщення поділяються на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки; приміщення з підвищеною небезпекою та особливо небезпечні приміщення.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку:

• високої відносної вологості повітря (перевищує 75 % протягом тривалого часу);

• високої температури (перевищує 35 °C протягом тривалого часу);

• струмопровідного пилу;

• струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної, цегляної і т. п.);

• можливості одночасного доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з’єднані із землею та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитися під напругою.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із умов, що створюють особливу небезпеку:

• дуже високої відносної вологості повітря (близько 100 %);

• хімічно активного середовища;

• одночасною наявністю двох чи більше умов, що створюють підвищену небезпеку.

Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов, що створюють особливу або підвищену небезпеку.

Оскільки наявність небезпечних умов впливає на наслідки випадкового доторкання до струмопровідних частин електроустаткування, то для ручних переносних світильників, місцевого освітлення виробничого устаткування та електрифікованого ручного інструменту в приміщеннях з підвищеною небезпекою допускається напруга живлення до 36 В, а у особливо небезпечних приміщеннях – до 12 В.

3. Визначити основні вихідні дані, які необхідні для розробки комплексу технічних і організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної безпеки.

Основними вихідними даними при розробці комплексу технічних і організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної безпеки в кожному конкретному випадку є:

• чинна законодавча і нормативно-технічна база з питань пожежної безпеки;

• вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому циклі;

• кількість та властивості вибухопожежонебезпечних матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому процесі, і особливості виробництва.

На основі цих вихідних даних визначаються такі критерії вибухопожежонебезпечності об’єкта, як категорії приміщень і будівель за вибуховою і пожежною небезпекою, а також класи вибухонебезпечних зон. Саме залежно від категорії приміщень і будівель і класу зон за вибухопожежною небезпекою, відповідно до вимог чинних нормативів, розробляються технічні і організаційні заходи і засоби забезпечення вибухопожежної безпеки об’єкта.