Завдання №12

1. З урахуванням існуючої нормативно-правової бази визначити порядок нормування електричних полів промислової частоти.

Перебування в електричному полі промислової частоти напруженістю до 5 кВ/м включно допускається протягом 8-часового робочого дня.

При рівнях напруженості електричного поля промислової частоти від 5 до 20 кВ/м включно припустимий час перебування в ньому визначається за формулою:

Т_пр= - 2,

де: Т_пр (год) - припустимий час перебування в електричному полі промислової частоти при заданому рівні напруженості електричного поля (Е) в контрольованій зоні;

Е (кВ/м) - напруженість електричного поля промислової частоти в контрольованій зоні.

При напруженості електричного поля промислової частоти від 20 до 25 кВ/м час перебування персоналу в контрольованій зоні не повинен перевищувати 10 хвилин.

Перебування в електричному полі промислової частоти напруженістю понад 25 кВ/м без застосування засобів захисту забороняється.

При необхідності визначення гранично допустимої напруженості електричного поля промислової частоти при заданому часі перебування в контрольованій зоні може бути використана формула:

Е_гд= ,

де: Е_гд (кВ/м) - припустиме значення напруженості електричного поля промислової частоти протягом робочого дня;

Т (год) - регламентований час роботи в ЕМП промислової частоти.

Розрахунок по цій формулі допускається робити при часі роботи від 0,5 до 8 год.

При перебуванні персоналу протягом робочого дня в зонах із різною напруженістю електричного поля промислової частоти загальний еквівалентний час роботи обчислюють за формулою:

Т_екв= 8

де: Т_екв(год) - час, еквівалентний по біологічному ефекту перебуванню в електричному полі промислової частоти нижньої границі нормованої напруженості;

t_Е1, t_Е2…t_En(год) - час перебування в контрольованих зонах з напруженістю електричного поля промислової частоти Е₁, Е₂ ...Е_n;

Т_Е1,Т_Е2…Т_En(год) - припустимий час перебування в електричному полі промислової частоти для відповідних контрольованих зон.

Кількість контрольованих зон визначається перепадом рівнів напруженості електричного поля промислової частоти на робочому місці. Розходження в рівнях напруженості електричного поля у контрольованих зонах повинно бути не менше 1 кВ/м.

2. Проаналізувати основні особливості топографічного, монографічного та економічного методів аналізу виробничого травматизму.

Топографічні методи ґрунтуються на тому, що на плані цеху (підприємства) позначають місця, де сталися нещасні випадки, або ж на схемі з контурами тіла людини позначають травмовані органи чи ділянки тіла. Це дає змогу наочно бачити місця з підвищеною небезпекою або ж найбільш травмовані органи. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об’єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Через додаткове обстеження таких місць виявляють причини, які призвели до нещасних випадків, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об’єкта. Повторення аналогічних травм свідчить про незадовільну організацію інструктажу, невикористання конкретних засобів індивідуального захисту тощо.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання, робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних і шкідливих виробничих факторів, властивих лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають усі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, виконують відповідні дослідження та випробовування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на цьому робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчають комплексно. Цей метод дає змогу аналізувати не лише нещасні випадки, що відбулися, але й виявити потенційно небезпечні фактори, а результати використати для розробки заходів охорони праці, вдосконалення виробництва.

Економічні методи полягають у визначенні економічної шкоди, спричиненої травмами та захворюваннями, з одного боку, та економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці з іншого. Ці методи дозволяють знайти оптимальне рішення, що забезпечить заданий рівень безпеки, однак вони не дають змоги вивчити причини травматизму та захворювань.

3. У відповідності до існуючої нормативної бази визначити основні загальні заходи щодо попередження утворення горючого середовища у виробничих приміщеннях.

Згідно з ГОСТ 12.1.004.-91 попередження утворення горючого середовища може забезпечуватись наступними загальними заходами або їх комбінаціями:

- максимально можливе використання негорючих та важкогорючих матеріалів замість горючих;

- максимально можливе за умови технології та будівництва обмеження маси та об'єму горючих речовин, матеріалів та найбільш безпечні способи їх розміщення;

- ізоляція горючого середовища (використання ізольованих відсіків, камер, кабін, тощо);

- підтримання безпечної концентрації середовища відповідно до норм і правил безпеки;

- достатня концентрація флегматизатора в повітрі захищуваного об'єму (його складової частини);

- підтримання відповідних значень температур та тиску середовища, за яких поширення полум'я виключається,

- максимальна механізація та автоматизація технологічних процесів, пов’язаних з обертанням та використанням горючих речовин;

- установка та розміщення пожежонебезпечного устаткування в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках;

- застосування пристроїв захисту устаткування з горючими речовинами від пошкоджень та аварій, встановлення пристроїв, що відключають, відсікають, тощо;

- видаленням пожежонебезпечних відходів виробництва;

• заміною легкозаймистих та горючих рідин на пожежобезпечні технічні миючі засоби.

Найбільш радикальним заходом попередження утворення горючого середовища є заміна горючих речовин і матеріалів, що використовуються на виробництві, на негорючі та важкогорючі.

Завдання №13 VII.

1. Визначити порядок контролю та вимірювань ЕМП у виробничих умовах.

Порядок контролю та вимірювання ЕМП регламентується ГОСТ 12.1.006-84, згідно з яким контроль та вимірювання інтенсивності ЕМП потрібно проводити періодично, не рідше ніж один раз на рік в порядку поточного санітарно-гігієнічного нагляду, а також в наступних випадках:

• при прийомі в експлуатацію нових установок, випромінюючих електромагнітну енергію;

• при внесенні змін в конструкцію діючих установок, випромінюючих електромагнітну енергію;

• при зміні конструкцій засобів захисту від впливу ЕМП;

• при внесенні змін в схему підключення випромінюючих елементів і режимів роботи установок, випромінюючих електромагнітну енергію;

• при організації нових робочих місць;

• після проведення ремонтних робіт на установках, випромінюючих електромагнітну енергію.

Вимірювання необхідно виконувати при найбільшій потужності джерела ЕМП. У випадках, коли джерело має декілька робочих режимів, вимірювання необхідно проводити в кожному режимі.

Вимірювання ЕМП від обертових і скануючих антен повинні проводитися при зупиненій антені, орієнтованій на робочі місця і місця можливого знаходження персоналу.

Результати вимірювань потрібно фіксувати в спеціальному журналі або в протоколі, в якому повинні міститися:

• дата проведення вимірювань;

• найменування, тип і порядковий номер установки по системі нумерації підприємства-виготовлювача;

• рік випуску;

• потужність, частота;

• режим роботи установки;

• джерело ЕМП;

• місце вимірювання;

• висота точки вимірювання від підлоги або поверхні землі;

• результати вимірювань;

• напруженість електричної складової, В/м;

• напруженість магнітної складової, А/м;

• ГПЕ ЕМП, Вт/м² (мкВт/см²);

• вимірювальні прилади, що використовуються;

• висновки.