Завдання №11

1. Проаналізувати небезпеки, які мають місце при проведенні газонебезпечних робіт, і запропонувати технічні рішення та організаційні заходи щодо безпечного виконання цього виду робіт.

До газонебезпечних робіт (ГНР) відносяться роботи, пов’язані з оглядом, очищенням, ремонтом і розгерметизацією технологічного обладнання та комунікацій, а також роботи всередині ємностей (апаратів, барабанів котлів, теплообмінників, печей, реакторів, резервуарів, цистерн, колекторів, тунелів, колодязів, приямків і т.ін.), за виконання яких має місце або не виключена можливість виділення у робочу зону речовин, що може призвести до вибуху, пожежі, шкідливої дії на організм людини або небезпечного зниження вмісту кисню у робочій зоні (менше 20% об’ємних).

Основним документом, що регламентує безпеку ГНР є “Типовая инструкция по организации безопасного проведения газоопасных работ”.

Особливістю ГНР є те, що, опинившись за нечіткого дотримання вимог безпеки у загазованому середовищі, працівник може раптово втратити свідомість. У таких ситуаціях зазвичай поспішні, невмілі та з порушенням вимог безпеки дії щодо надання допомоги потерпілому нерідко закінчуються груповими смертельними нещасними випадками, а самі рятувальники опиняються у положенні потерпілих. Тому ГНР повинні проводитися тільки у випадках, коли їх неможливо виконати без участі людини, а на підприємствах мають здійснюватись систематичні заходи щодо скорочення кількості ГНР.

За вимогами безпеки ГНР поділяють на такі, що виконуються: за нарядами –допусками; без оформлення нарядів-допусків, але з обов’язковою реєстрацією у спеціальному журналі; у зв’язку з ліквідацією або локалізацією можливих аварійних ситуацій і аварій. Перелік таких робіт, можливі шкідливі і небезпечні чинники, категорії виконавців та основні заходи безпеки затверджуються наказом по підприємству.

До виконання ГНР допускаються особи віком не менше 18 років, які пройшли в установленому порядку медичний огляд, навчання і перевірку знань щодо безпечного виконання робіт, користування засобами захисту та надання першої допомоги потерпілим. Особи, що залучаються до ГНР, виконання яких потребує застосування ізолювальних апаратів захисту органів дихання, повинні пройти спеціальне навчання.

ГНР, що виконуються за нарядами-допусками або реєстрацією у журналі обліку, включають два етапи:

• піготовку об’єкту до проведення ГНР;

• безпосереднє проведення ГНР.

Особи, відповідальні за підготовку і проведення ГНР, призначаються розпорядженням керівника відповідного структурного підрозділу підприємства або керівника самого підприємства.

Контроль за організацією ГНР здійснюють газорятувальна служба і служба охорони праці підприємства відповідно до своїх функцій.

У період підготовки об’єкта до проведення ГНР здійснюється весь комплекс підготовчих заходів, передбачених нарядом-допуском і відповідними інструкціями – технологічними і з охорони праці, у тому числі: необхідні відключення обладнання від технологічних комплексів, зняття тиску, видалення шкідлививих і вибухонебезпечних продуктів, виключення можливих джерел іскроутворення, позначення або огородження можливих газонебезпечних зон, виставлення постів, відключення видимим розривом електроприводів рухомих механізмів, відділення електропроводів від цих механізмів, вивішування плакатів безпеки тощо.

Перед початком виконання ГНР необхідно:

• провести лабораторний чи експрес-аналіз стану повітряного середовища на вміст кисню, шкідливих або вибухонебезпечних речовин;

• перевірити наявність і придатність засобів захисту працівників, інструменту, пристосувань та інших засобів забезпечення безпеки працівників;

• провести інструктаж і перевірити знання виконавців ГНР щодо уміння користуватися засобами захисту та надавати допомогу потерпілим;

• про виконання зазначених заходів безпеки робляться відповідні записи до наряду-допуску.

Виконувати ГНР необхідно бригадою у складі не менше двох осіб, забезпечених необхідними засобами захисту, спецодягом, спецвзуттям, інструментами тощо. Безпосередньо перед допуском до роботи відповідальний за безпечне її виконання опитує кожного виконавця про самопочуття і повідомляє про готовність починати роботу служби газорятувальну і охорони праці. Без згоди цих служб починати ГНР забороняється. Входити до газонебезпечної зони можливо тільки з дозволу відповідального за безпечне виконання робіт і у відповідних засобах захисту.

ГНР, пов’язані з можливим виділенням вибухонебезпечних речовин, повинні виконуватись із застосуванням інструментів, пристроїв, спецодягу і спецвзуття, використання яких не призводить до утворення іскор.

Засоби індивідуального захисту органів дихання і тривалість роботи у них повинні відповідати стандартам і технічним умовам. Зокрема, термін разового перебування працюючого у шланговому протигазі визначається нарядом-допуском, але не повинен перевищувати 30 хвилин.

Перед виконанням робіт у технологічних ємностях, останні повинні бути звільнені від речовин, що в них знаходились, відключені від діючого обладнання і систем трубопроводів за допомогою стандартних заглушок і, залежно від властивостей продуктів, що в них знаходились, промиті, пропарені гострою парою, продуті інертним газом чи чистим повітрям. Нагріті ємності перед спуском у них людей мають бути охолоджені до температури не більше 30 ºС. У необхідності проведення таких робіт за більш високих температур вживаються додаткові заходи – обдув свіжим повітрям, забезпечення спецодягом, обмеження терміну перебування в ємності і т.п.

Для виконання робіт всередині ємностей призначається бригада у складі не менше двох осіб – працюючий і спостерігаючий. Якщо для виконання робіт в ємності необхіне одночасне перебування більше однієї особи, то на кожного працюючого повинно бути не менше одного спостерігаючого. Під час проведення робіт всередині ємності спостерігаючий повинен знаходитися біля отвору ємності у такому ж спорядженні, що і працюючий, і мати біля себе ізолювальний протигаз, підготовлений до використання. У випадку відсутності зорового зв’язку між працюючим і спостерігаючим повинна бути встановлена система зв’язку за допомогою сигнально-рятувальної мотузки тощо.

Перед спуском працівника в ємність на нього необхідно надіти рятувальний пояс з сигнально-рятувальною мотузкою, а за потреби, інші засоби захисту, у тому числі і органів дихання.

Для захисту органів дихання працюючих всередині ємності повинні використовуватись шлангові, або киснево-ізолювальні протигази, або повітряні ізолювальні апарати. Робота всередині ємності без засобів захисту органів дихання може бути дозволена керівництвом підприємства за умови, що концентрація парів і газів не перевищує ГДК, а об’ємний вміст кисню у повітрі не менше 20%.

Заходи убезпечення працівників всередині ємності без засобів захисту органів дихання повинні передбачати:

• постійну подачу свіжого повітря в ємність;

• постійний контроль стану повітряного середовища в ємності;

• наявність у кожного працюючого і спостерігаючого шлангового протигаза у положенні “напоготові”;

• наявність у кожного працюючого в ємності рятувального пояса і сигнально-рятувальної мотузки.

Якщо у діях працюючого всередині ємності спостерігаються відхилення від звичайної поведінки (млявість, спроби зняти маску протигаза) роботу слід негайно припинити, а працівника з ємності евакуювати.

Після закінчення робіт всередині ємності відповідальний за їх виконання перед закриттям люків повинен особисто переконатися у відсутності в ємності людей, інструменту та сторонніх предметів і зробити про це запис до наряду-допуску.

Проведення робіт у колодязях, каналізаційних мережах, тунелях і подібних спорудах необхідно погоджувати з керівниками об’єктів, технологічно зв’язаних з перерахованими спорудами. На період виконання робіт відкриті люки колодязів мають бути огороджені, а у нічні години освітлені. Робота всередині колодязів, колекторів, у тунелях і траншеях без засобів захисту органів дихання забороняється.

2. Проаналізувати особливості стандарту OHSAS 18001 щодо процедур для ідентифікації небезпек та оцінки ризиків, а також особливості методології самого процесу ідентифікації.

Основною особливістю стандарту OHSAS 18001 щодо процедур для ідентифікації небезпек та оцінки ризиків є те, що вони повинні враховувати:

а) планові та позапланові види діяльності;

б) діяльність всіх осіб, що мають доступ до робочого місця;

в) поведінку людей, їх можливості та інші людські фактори;

г) небезпеки, джерело яких не пов'язано з робочим місцем, але які здатні негативно впливати на здоров'я та безпеку осіб, що знаходяться на даному робочому місці;

д) інфраструктуру, обладнання і матеріали на робочому місці, надані як самою організацією, так і іншими організаціями;

е) зміни або передбачувані зміни в організації, її діяльності, технологічних процесах, в обладнанні або матеріалах;

ж) модифікації системи управління охороною праці, включаючи тимчасові зміни, та їх вплив на операції, процеси і діяльність;

з) будь-які відповідні законодавчі зобов'язання, що стосуються оцінки ризиків та впровадження необхідних заходів управління;

і) конструктивне виконання установок, машин / устаткування, організацію робочих місць і ділянок, технологічних процесів з урахуванням можливостей працівників.

Іншою особливістю стандарту OHSAS 18001 є те, що методологія процесу ідентифікації небезпек та оцінки ризиків повинна:

а) бути визначена з урахуванням сфери застосування, характеру та строків для надання їй характеру скоріше попереджуючої, чим реагуючої дії;

б) забезпечити ідентифікацію, визначенню пріоритетів, документальне оформлення ризиків і використання відповідних заходів управління.

3. Охарактеризувати загальні протипожежні заходи, якими забезпечується обмеження розповсюдження та розвитку пожежі на виробничих об’єктах галузі.

Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі на виробничих об’єктах забезпечується:

- потрібною вогнестійкістю будівель та споруд;

• використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень та шляхів евакуації;

• використанням вогнегасних речовин та технічних засобів гасіння пожежі;

• улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами;

• улаштуванням протипожежних перешкод (брандмауери тощо);

• встановленням гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та поверховості будівель та споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій;

- улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій;

- використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі;

- використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні;

- локалізацією пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням (видаленням) горючого матеріалу.