- •2. Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності. Визначення та основні принципи соціальної відповідальності.
- •3. Трудові норми моп. Конвенції та рекомендації моп. Основні конвенції моп в галузі охорони праці.
- •4. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці. Основні напрямки співробітництва.
- •5. Оон. Вооз.
- •6. Положення про організацію системи управління охороною праці в галузі.
- •8.Положення про суоп, структура та зміст його розділів.
- •7.Основні вимоги до побудови та функціонування системи управління охороною праці. Забезпечення та функціонування , побудова суоп в організації.
- •9.Примірний розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників та посадових осіб і фахівців підприємства.
- •10. Пріоритет функцій забезпечення безпеки. Ефективність функціональної структури суоп.
- •11. Планування заходів з охорони праці. Види планування та контролю стану охорони праці
- •12. Галузеві системи управління охороною праці. Мета та принципи функціонування.
- •13. Організаційна та функціональна структура суопг
- •14. Регіональні системи управління охороною праці, мета, принципи та основні функції
- •15. Служби охорони праці місцевих та державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •16. Мета та завдання розслідування нещасних випадків. Обов’язки роботодавця щодо розслідування. Обставини, за яких проводиться розслідування.
- •17. Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом
- •20. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму і професійної захворюваності в галузі.
- •18. Розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захворювань і отруєнь….
- •19. Дослідження і профілактика виробничого травматизму. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань.
- •21. Аналіз умов праці у галузі за показниками важкості та напруженості трудового процесу.
- •22. Загальні вимоги безпеки в галузі.
- •23. Вимоги до санітарного контролю за станом повітря робочої зони. Вимоги до засобів індивідуального захисту.
- •24. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.
- •Основні вимоги до систем вентиляції
- •25. Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.
- •26. Організація наукових досліджень на основі наукової проблеми в галузі охорони праці. Наукова база охорони праці.
- •27. Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
- •28.Органи державного нагляду за охороною праці. Держгірпронагляд.
- •29. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування.
- •30.Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Страхові виплати. Обов’язки фонду.
24. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.
Вентиляція\
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
за способом переміщення повітря – природна, штучна (механічна) та суміщена;
за напрямком потоку повітря – припливна, витяжна, припливно-витяжна;
за місцем дії – загальнообмінна, місцева, комбінована;
за часом дії – робоча та аварійна.
Основні вимоги до систем вентиляції
Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам: створювати в робочій зоні приміщень нормовані параметри повітряного середовища; не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень; не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження; бути доступними для управління та ремонту під час експлуатації; не створювати під час експлуатації додаткових незручностей, бути економічними, вибухопожежобезпечними, не заважати використовувати технологічні операції, не створювати перешкоди внутрицеховому транспорту, не впливати на якість продукції.
При проектуванні вентиляції необхідно дотримувати ряду вимог:Обсяг припливу повітря у приміщення повинний відповідати обсягу витяжки. При організації повітрообміну необхідно свіже повітря подавати в ті частини приміщення, де концентрація шкідливих речовин мінімальна, а видаляти повітря необхідно з найбільш забруднених зон. Система вентиляції не повинна створювати додаткових шкідливих і небезпечних факторів (переохолодження, перегрів, шум, вібрація, пожежовибухонебезпека).Система вентиляції повинна бути надійною в експлуатації і економічною.
Кондиціонування повітря
Кондиціонування повітря — це створення автоматичного підтримування в приміщенні, незалежно від зовнішніх умов (постійних чи таких, що змінюються), по визначеній програмі температури, вологості, чистоти і швидкості руху повітря. У відповідності з вимогами для конкретних приміщень повітря нагрівають або охолоджують, зволожують або висушують, очищають від забруднюючих речовин або піддають дезінфекції, дезодорації, озонуванню. Системи кондиціонування повітря повинні забезпечувати нормовані метеорологічні параметри та чистоту повітря в приміщенні при розрахункових параметрах зовнішнього повітря для теплого і холодного періодів року.
Кондиціонування повітря здійснюється комплексом технічних засобів — системою кондиціонування повітря (СКП). В склад СКП входять: прилади приготування, переміщення та розподілу повітря, засоби автоматики, дистанційного керування та контролю. Технічні засоби СКП повністю або частково агрегатуються в апараті — кондиціонер
Установки для кондиціонування повітря можуть бути центральними, які обслуговують декілька приміщень або будинок, імісцевими, які обслуговують невеликі приміщення. Також існують розробки кондиціонерів, які розташовуються на окремих робочих місцях.
Опалення
Будова, склад і експлуатація систем опалення мають відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование» та НАПББ.01.006-2003.
Для нагрівання повітря у приміщеннях рекомендовано системи парового опалення низького тиску, водяного, повітряного.
Для нагрівання окремих приміщень дозволяється використовувати електричні прилади з закритими спіралями і з такою потужністю споживання, яка б не призводила до підвищення сили струму понад допустиму для даної електромережі.
Опалення газовими або електричними приладами не допускається у приміщеннях категорій А і Б відповідно до НАПБ Б.07.005-86 «Определение категорий помещений и зданий по взрывоопасной и пожарной опасности»
Опалювальні прилади розмішують у місцях, доступних для огляду, ремонту, очищення на відстані 0,1 м від поверхні стін. Не дозволяється розміщувати опалювальні прилади в нішах стін. Опалювальні прилади на сходових клітках розміщуються в нижніх поверхах, а також у відсіках тамбурів, які не мають зовнішніх дверей.
У приміщеннях гардеробних, санітарних вузлів, складів, у тамбурах не дозволяється встановлювати на приладах опалення