Навчальна робота в школі

До навчальної роботи входить вивчення методичного досвіду і системи навчальної роботи вчителя біології та хімії: підготовка та проведення уроку. Урок ‑ основна форма навчання в школі. На уроці представлені всі елементи навчально-виховного процесу, тобто навчання та виховання. Підготовка до уроку – визначення мети та змісту уроку, підбір методів і прийомів проведення уроку, складання тематичного та поурочного планів і конспекту уроку, підготовка наочних посібників, технічних засобів навчання.

Конспект уроку складається за схемою: тема уроку, дидактична та виховна цілі уроку. Необхідно конкретно сформулювати тему і мету уроку:

- тип уроку (в залежності від дидактичної мети);

- визначити зміст уроку.

Структура і хід уроку. У структурі відображаються основні етапи уроку з зазначенням відведеного часу на кожен етап. В описі ходу уроку вказується:

- прізвища учнів, які підлягають опитуванню на даному уроці; місце, де вказуються прізвища учнів, залежить від типу і структури уроку (на початку уроку, по ходу уроку, при закріпленні нового матеріалу);

- питання, які будуть задані класу або окремим учням;

- способи перевірки домашніх завдань;

- зміст нового матеріалу, який буде викладатися на цьому уроці, його обсяг;

- методи викладення матеріалу на уроці: роздавальний матеріал, засоби наочності, технічні засоби навчання. Для цього вказується відповідна методична література. Визначаються методичні прийоми роботи: завдання для самостійної роботи на урок; домашнє завдання (вказується література ‑ основна і додаткова); складання плану і розгорнутого конспекту уроку.

Проведення уроку. Оволодіння методикою викладання навчального матеріалу, організація самостійної роботи учнів, контроль за засвоєнням знань, вивчення індивідуальних особливостей кожного учня, виховання учнів у процесі навчання. Необхідно пам’ятати, що навчальна та виховна робота нерозривно пов’язані. Дуже відповідальним є перший виступ студента. Для цього треба не тільки знати матеріал, але й зуміти донести його до учнів, вміло поєднуючи принципи науковості та доступності. Для цього необхідно враховувати психологічні особливості учнів різного віку.

Методика проведення уроку

Методика проведення уроку являє собою центральну проблему організації навчання. Вона охоплює всі його сторони: постановку мети заняття, розкриття змісту уроку, повідомлення знань у вигляді прикладу, пояснення і розповіді вчителя, повторення, різні види самостійної роботи учнів тощо. При проведенні уроку кожному виду занять має бути відведено певне місце.

Всі вчителі повинні володіти мистецтвом викладання в такій мірі, щоб школярі ставилися з інтересом до всіх предметів, що вивчаються і добре засвоювали б програмний матеріал.

Щоб підвищити якість викладання, педагог (або студент-практикант) повинен знати загальні (дидактичні) правила ведення уроку, методику свого предмета і досконало володіти ними. Він повинен чітко уявляти собі хід уроку (з першої до останньої хвилини).

СХЕМА КОНСПЕКТУ УРОКУ

Дата

Тема:

Мета уроку:

Тип уроку та його структура:

Науковий зміст уроку:

Хід уроку:

I. Організаційна частина (............ хв.):

1. перевірити готовність до роботи;

2. оголосити тему уроку;

3. завдання додому (вказати параграфи).

II. Перевірка завдань учнів:

1. ...................................................

2. ....................................... Формулювання завдань

3......................................................

Мотивування оцінки учня.

III. Вивчення нового матеріалу:

1. повідомлення теми уроку;

2. зв’язок з попереднім матеріалом;

3. викладення нового матеріалу;

4. демонстраційний матеріал;

5. зв’язок з черговою темою;

6. закріплення матеріалу:

а)

б) ...............................................................................питання для закріплення

в)

г) запис основних положень у зошит.

Підпис (практиканта)

Підпис (вчителя)

Підпис (методиста)

Хід уроку – навчально-педагогічний процес у класі, що розвивається за певним планом під керівництвом вчителя і включає в себе дію вчителя й учнів, спрямовані до того, щоб учні засвоїли певне коло знань з предмета, оволоділи мінімумом навичок та умінь і могли застосувати отримані знання на практиці.

У залежності від того, як учитель готується до уроку, як організовує учнів у процесі уроку для вивчення наміченого ним матеріалу, повинен оцінюватися і сам урок. У кінцевому підсумку цінність уроку визначається методикою ведення його вчителем.

При організації і проведенні уроку вчителеві необхідно враховувати, якою мірою його методика заняття сприяє кращому засвоєнню учнями викладеного матеріалу. Слід пам’ятати, що учні жваво реагують на його дії, намагаються сприймати його поради.

Цікавим вважається той урок, на якому найбільше концентрують увагу зовсім незацікавлені учні та весь клас залучений до роботи. Тому необхідно звернути особливу увагу на якість підготовки нового матеріалу, що викладається, пам’ятати про ідейну та наукову направленість, але не знижувати ролі методичних прийомів. Уроки мають бути ще більше відшліфовані з метою найкращого ідеологічного впливу на учнів і підвищення якості їх знань. Актуальність правильної організації уроку особливо зростає у зв'язку з поставленим перед школою завданням підвищення якості навчання. Однією з головних причин низької якості навчання у ряді шкіл є незадовільна організація педагогічного процесу, особливо головної її ланки – уроку. Результативність навчальних занять залежить від того, як учитель або студент-практикант проводять уроки. Особливу увагу необхідно приділяти методиці ведення уроку.

Початок уроку. Перші хвилини мають виключно важливе значення для організації уроку.

Якщо вчитель за цей час не зуміє організувати клас для навчальної роботи, то в подальшому у нього будуть значні проблеми у проведенні всього уроку. При добре організованому класі у перші хвилини занять урок проходить з максимальною ефективністю. Потрібно, щоб учитель не тільки приходив до школи на 20-30 хвилин до початку своїх уроків, а й входив у клас одночасно з дзвінком на урок. Якщо вчитель приходить на 3-5 хвилин пізніше, він починає поспішати, і це негативно позначається на ході уроку. Втрачений час учитель компенсує, прискоривши темп проведення занять, але це заважає виконанню освітнього завдання уроку.

Своєчасний прихід вчителя в клас на уроки ще не забезпечує повністю організований початок навчальних занять. Навіть прийшовши вчасно в клас, у вчителя можуть бути не підготовлені навчальні посібники, обладнання тощо. Цю організаційну сторону уроку вчителю також потрібно передбачити в плані підготовки до занять. Навіть порівняно дрібні недоліки необхідно попереджати.

Початок уроку, заздалегідь продуманий вчителем у всіх деталях, має величезне значення для організації і всього ходу навчальних занять. При цьому дотримуються таких правил:

1. Своєчасно почавши урок, потрібно в мінімально короткий термін перевірити наявність учнів у класі. Неприпустимо, щоб учитель проводив перекличку по журналу, витрачаючи на це дорогоцінний час. Необхідно з перших же занять визначити обов’язки чергового, перед початком занять він повинен повідомити вчителю про відсутніх учнів.

Вчитель, не втрачаючи жодної секунди, приступає до уроку, а після дзвінка довідується у чергового про причини відсутності учнів і робить позначки в класному журналі. Студент-практикант протягом першого місяця роботи має знати кожного свого учня на прізвище і його особливості (поведінка ставлення до занять тощо). Це допоможе в керуванні класом: він не буде втрачати час на розпитування кожного учня, а буде називати прізвища учнів, не заглядаючи в класний журнал.

2. На початку уроку все необхідне навчальне обладнання повинно бути на місці і розташоване в такому порядку, щоб учитель міг вільно ним користуватися.

3. Навчальний матеріал на уроці потрібно розташовувати так, щоб його було видно всім учням.

4. На самому початку уроку дуже важливо встановити правильний тон у відносинах з дітьми. Такт учителя в значній мірі визначає настрій учнів у класі. У тоні вчителя на уроці повинні виражатися повага і любов до дітей, турбота про їх знання, прагнення допомогти їм міцно опанувати навчальний матеріал. Учні люблять строгих, але уважних і чуйних вчителів. У таких педагогів вони зазвичай ведуть себе добре і своїм серйозним ставленням до навчання сприяють вчителю в організації навчального процесу.

5. Кожен урок в освітньому відношенні цінний і тим, наскільки вчитель з самого початку звертає увагу на зв’язок нового матеріалу з раніше пройденим. Це робиться у вигляді перевірки домашніх робіт учнів. Якщо домашні роботи не перевіряються вчителем, це призводить до невиконання, до байдужого відношення учнів до занять. Сама перевірка робіт повинна бути організована так, щоб кожен учень відчував відповідальність за доручену йому справу. У старших класах при перевірці домашніх робіт корисно застосовувати спосіб вибіркової перевірки, тобто опитування окремих учнів з місця або викликаючи їх до дошки. Систематична перевірка домашніх робіт на початку уроку дає можливість учителеві більш впевнено підійти до викладання нового матеріалу, спираючись на наявні в учнів знання.

6. За перевіркою домашніх робіт зазвичай повинна слідувати постановка мети даного уроку. Іноді мета уроку повідомляється ще до перевірки домашнього завдання.

Формулювання мети занять повинно бути коротким і чітким, цільова установка уроку ясною і зрозумілою всім дітям. Необхідно, формулюючи тему і мету занять, повідомити короткий план змісту уроку.

Встановлення зв'язку змісту даного уроку з минулим і постановка мети кожного заняття в класі має величезне значення для організованого ведення уроку в цілому, що визначає успіх процесу навчання.

Організовано почати урок - це означає не тільки не втратити даремно ні хвилини, а максимально організувати сили і увагу учнів з самого початку уроку на вирішення поставленої мети заняття.

До кожного залікового уроку додається протокол обговорення уроку або психолого-педагогічний аналіз уроку (див. схему).

Схема психолого-педагогічного аналізу уроку

Дата, клас, предмет, вчитель.

Мета уроку (дидактична та виховна):

I. Оцінка уроку за його змістом.

- відповідність змісту та обсягу матеріалу вимогам програми і віку учнів;

- ідейна спрямованість навчальної діяльності на уроці, використання можливостей для формування наукового світогляду;

- дотримання основних вимог дидактики: зв'язок навчання з життям, свідомість, активність у навчанні, систематичність і послідовність навчання, наочність і доступність тощо;

- елементи професійної орієнтації учнів на уроці;

- зв’язок з іншими предметами.

2. Організація уроку:

- тип уроку: доцільність типу уроку та його відповідність дидактичній меті;

- чіткість структури уроку, її відповідність типу уроку;

- організація уваги учнів на початку уроку; використання вчителем різних прийомів активізації учнів, їх ефективності;

- естетика уроку, стан класної кімнати, наочних посібників, учнів і зошитів, зовнішній вигляд учителя та учнів; загальний настрій на уроці;

- прийоми для здійснення виховної мети уроку.

3. Опитування учнів:

- психологічна оцінка основних і додаткових питань (ясність, точність, доступність, розумова діяльність учнів під час опитування та її стимуляція учителем);

- реакція вчителя на відповіді учнів: задавати навідні запитання, підказувати, вимагати швидкої відповіді, виправляти помилки тощо;

- оцінка знань учнів; коментування відповідей та їх об’єктивність;

- ставлення учнів до відповідей товаришів та оцінок вчителя.

4. Виклад нового матеріалу:

- відповідність методів навчання особливостям змісту навчального матеріалу, типу і структурі уроку, віку учнів. Різноманітність методів і засобів навчання на уроці, їх ефективність;

- розвиток пізнавального інтересу учнів, створення проблемних ситуацій на уроці, постановка завдань для творчої роботи учнів;

- прийоми активізації сприйняття учнями нового матеріалу, використання попереднього досвіду учнів, наочність, особливості мови вчителя. Створення установки на сприйняття нового матеріалу (стан очікування, готовності до прийому нової інформації);

- активізація розумової діяльності учнів під час викладу нового матеріалу, використання таких розумових операцій, як порівняння, узагальнення, конкретизація, абстрагування; приклади прояви розумової активності учнів (питання, самостійні висновки тощо);

- організація процесів запам’ятовування у дітей, установка на запам'ятовування, навчання смисловому згрупуванню матеріалу, виділенню основного матеріалу для запам’ятовування;

- забезпечення емоційного ставлення учнів до нового матеріалу. Чи вдалося вчителеві викликати в учнів певні почуття? Який їх вплив на розуміння та засвоєння нового матеріалу?;

- поєднання колективної роботи класу з індивідуальною діяльністю учнів, використання диференційованого підходу при визначенні завдань класу.

5. Домашнє завдання:

Ясність і доступність завдань, їх обсяг. Якою мірою зміст домашнього завдання вимагає ініціативи та самостійності в розумовій діяльності учнів.

6. Загальні висновки і пропозиції:

Досягнення цілей уроку. Виконання плану уроку. Контакт учителя з учнями. Загальна психолого-педагогічна оцінка ходу уроку, активність, організованість або неорганізованість, наявність або відсутність єдності між учителем та учнями, зацікавленість чи байдужість учнів і вчителя тощо. Найбільш цінне в уроці. Недоліки. Пропозиції.