52. Суперфіцій це:

а) особистий земельний сервітут, який полягає у наданні особі, на користь якої він встановлений, прав володіння та користування чужою земельною ділянкою для забудови;

б) особистий земельний сервітут, який полягає у наданні особі, на користь якої він встановлений, прав володіння та користування чужою земельною ділянкою для власних потреб із використанням наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин;

в) особистий земельний сервітут, який полягає у наданні особі, на користь якої він встановлений, прав володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб;

53. Захист земельних прав громадян та юридичних осіб здійснюється шляхом:

а) притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;

б) відшкодування заподіяних збитків;

в) відновлення стану земельної ділянки за розпорядженням компетентного органу виконавчої влади.

54. Способи захисту прав на земельні ділянки це:

а) дії держави та її повноважних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і посадових осіб зі здійснення організаційно-правових заходів щодо захисту прав на землю громадян і юридичних осіб як власників земельних ділянок чи користувачів;

б) дії органів місцевого самоврядування і посадових осіб зі здійснення організаційно-правових заходів щодо захисту прав на землю громадян як власників земельних ділянок чи користувачів;

в) дії держави та її повноважних органів виконавчої влади зі здійснення організаційно-правових заходів щодо захисту прав на землю юридичних осіб як власників земельних ділянок чи користувачів;

55. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам виникають у разі:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) визнання угоди недійсною;

в) не встановлення обмежень та обтяжень щодо використання земельних ділянок.

56. Земельні спори це:

а) спори, що виникають з приводу земельних правовідносин між громадянами й іншими суб’єктами земельних правовідносин;

б) спори, що виникають з приводу земельних правовідносин між юридичними особами й іншими суб’єктами земельних правовідносин;

в) спори, що виникають з приводу земельних правовідносин між громадянами та юридичними особами й іншими суб’єктами земельних правовідносин.

57. До органів, що вирішують земельні спори належать:

а) лише суди та органи місцевого самоврядування;

б) суди, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) лише органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

58. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу:

а) володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей;

б) розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей;

в) володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

59. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо:

а) меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства;

б) меж земельних ділянок за межами населених пунктів та розмежування меж районів у містах;

в) меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

60. Органи місцевого самоврядування виріщують земельні спори у межах населених пунктів щодо:

а) меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів;

б) розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей;

в) меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щождо розмежування меж районів.

61. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюють:

а) Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, які уповноважені здійснювати відповідну організаційно-правову діяльність щодо раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони;

б) органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, які уповноважені здійснювати відповідну організаційно-правову діяльність щодо раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони;

в) спеціально уповноважені органи з питань екології та природних ресурсів.